Тема 3. Як оволодіти тайнами професії бухгалтера, аудитора, менеджера

рвовій системі. Вона є необхідною умовою рефлекторної, особ­ливо умовно-рефлекторної діяльності. Завдяки іррадіації галь­мування здійснюється один з найкорисніших процесів в органі­змі — сон. Іррадіація тісно пов'язана з іншим протилежним процесом — концентрацією.

Концентрація (від лат. соп — разом та centrum — центр) — зосередження, згущення, скупчення чогось.

Індукція — явище взаємодії основних нервових процесів — збудження і гальмування і полягає в тому, що виникнення од­ного з названих процесів викликає розвиток другого, протиле­жного. Вона є одним з найважливіших елементів у погодженні (координації) рефлекторної діяльності центральної нервової системи.

У процесі будь-якої роботи витрачається енергія, величина якої характеризує тяжкість роботи. Енерговитрати залежать від маси та поверхні тіла. У людини нормальної статури зростом

1 1

170 см і масою 70 кг, поверхня тіла складає 1,6 м . На 1 м енер­говитрати складають 50 кілокалорій за годину. При роботі за столом витрачається 100 кілокалорій за годину, за кульманом — 100—150. Коефіцієнт корисної дії динамічної роботи людини біля 20 %. Для підтримання оптимального рівня працездатності необхідно дотримуватись певного темпу (певний стійкий обсяг роботи) та ритму (певна продуктивність в одиницю часу).

Звернемо увагу: для підвищення м'язової активності, по­ліпшення координації функцій між окремими системами орга­нізму необхідні фізичні вправи; для підтримання довготривалої розумової працездатності потрібен кисень, потреба в якому збільшується в 10 разів порівняно з працею фізичною; розумне використання природних сил (сонця, води, повітря), відпрацьо­вана система дихання — умови культурного і фізичного роз­витку людини.

46

Тема 3. Як оволодіти тайнами професії бухгалтера, аудитора, менеджера

3.3. Динаміка працездатності

Одним із найважливіших факторів, що визначають ефектив­ність трудової діяльності людини, є його працездатність. Праце­здатність не є стабільною характеристикою організму, а зміню­ється в процесі праці за певними законами. У динаміці праце­здатності виділяють чотири основні фази.

Для першої фази характерне нарощування працездатності, накопичення робочого потенціалу. Цю фазу ще називають фазою вробляння, входження в роботу, оскільки комбінація фізіологіч­них і психологічних функцій та їх рівень, що склались до початку роботи відрізняються від тієї, яка необхідна для виконання даної трудової діяльності. Час проходження цієї фази залежить як від характеристик роботи, так і особистих якостей працівника і може складати від кількох секунд до десятків хвилин.

Друга фаза — це фаза відносно стійкої працездатності. Для неї характерна співнастроєність ритмів і темпів фізіологічних і психологічних процесів. Система відповідних функцій досягає тут певної гармонії. Швидкість і точність трудових дій у цій фазі досягають максимальних для даного працівника значень. На цій фазі спостерігається емоційний підйом, почуття задоволення ви­конуваною роботою. Ця фаза продовжується 3—4 години.

Третя фаза — фаза нестійкої працездатності. Рівень праце­здатності в цій фазі починає коливатись, з'являються перші ознаки втоми. У цей період швидкість, точність, ритмічність ро­боти починає різко коливатись. У цю фазу працездатність порів­няно з другою фазою може і не знижуватись, але це вимагає під­вищення емоційно вольової напруги. При розумовій діяльності ця фаза може наступати через 1,5—2 години роботи.

Четверта фаза — фаза прогресивного наростання втоми і зниження працездатності. Втома — закономірна реакція органі­зму на роботу. Під впливом втоми погіршується сприйняття, по­слаблюється пам'ять і знижується продуктивність. Зосереджен­ня уваги на об'єкті праці потребують великих зусиль волі.

47