Тема 7. План рахунків та форми бухгалтерського обліку

реєструвати в книгах чи журналах. Цю інформацію необхідно згрупувати та систематизувати на засадах чітко визначеної ме­тодології та методики, що потребує опрацювання спеціальних правил, затвердження в установленому порядку системи норма­тивно-правових актів, створення механізму накопичення, оброб­ки та передачі облікової інформації, необхідної для здійснення процесу управління.

Процес накопичення інформації починається з моменту створення чи отримання первинних документів. Сукупність пер­винних документів — це масив даних, який відбиває різномані­тні факти виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Ці факти треба згрупувати в окремі масиви за від­повідними ознаками та систематизувати за видами активів, вла­сного капіталу й зобов'язань.

Призначення рахунків — служити засобом відображення та поточного контролю господарських операцій, що охоплюють наявність і рух господарських засобів, власного капіталу й зо­бов'язань, а також процесів, пов'язаних з використанням трудо­вих ресурсів та фонду оплати праці, використанням основних засобів, придбанням (заготівлею) предметів праці та їх спожи­ванням, обліком процесу виробництва та реалізації.

Рахунки бухгалтерського обліку є складовою його методу, і як й інші складові методу бухгалтерського обліку, мають свою історію. Спочатку їх розглядали тільки як сам процес підрахун­ку чогось: грошей, матеріалів і сировини, різних запасів тощо. Відтак того, хто підраховує, називали рахівником. Згодом того, хто веде рахункові книги, почали називати бухгалтером — від нім. Buck — книга і halten — тримати.

Підрозділ підприємства, в якому працюють бухгалтери, має назву бухгалтерія. Основне завдання бухгалтерії — забезпечити всіх користувачів своєчасною і правдивою обліковою інформа­цією для управління і прийняття рішень. Пі словом "бухгалте­рія" розуміється також рахівництво, звітність, уміння вести ра­хункові книги.

137

Тема 7. План рахунків та форми бухгалтерського обліку

Оцінюючи роль і значення рахунків у систематизації та на­копиченні облікової інформації, необхідно зазначити, що вони відіграють вирішальну роль у визначенні форми бухгалтерсько­го обліку на кожному підприємстві. Жодна інша складова мето­ду не впливає на вибір форми бухгалтерського обліку так, як ра­хунки.

Система рахунків бухгалтерського обліку перебуває в тісно­му взаємозв'язку з іншими його складовими (елементами), зок­рема документацією інвентаризацією, подвійним записом, оцін­кою і калькуляцією, балансом і звітністю. Окремі складові мето­ду бухгалтерського обліку використовуються лише у певні пері­оди. Наприклад калькуляція здійснюється один раз на місяць, інвентаризацію проводять обов'язково один раз на рік перед складанням фінансової звітності, баланс складають звичайно один раз у квартал. Рахунки ж використовуються підприємством систематично при відображенні здійснених господарських опе­рацій.

Рахунок складається з лівої і правої частини. Ліва частина рахунка має назву дебет, права — кредит (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Структура рахунка

Дебет (від лат. debet — я вірю) — ліва сторона рахунка бух­галтерського обліку, яку використовують для відображення гос­подарських операцій.

Кредит (від лат. credit — він вірить) — найменування правої сторони рахунка бухгалтерського обліку.

Для кожного виду активів і зобов'язань відкривають окремі рахунки. Якщо на рахунку обліковуються активи, то цей раху­нок буде активним, а якщо зобов'язання — пасивним.

138