Тема 17. Наголос у системі фонетичних одиниць сучасної української літературної мови. Інтонація

План

1. Словесний наголос і ритмічна структура слова. Поняття фонетичного слова. Енклітики та проклітики.

2. Характеристика українського наголосу.

3. Роль наголосу у вираженні лексичного і граматичного значення слів.

4. Синтагматичний, фразовий наголос. Логічний, емфатичний наголос.

5. Поняття про інтонацію, її роль в організації тексту.

Література

1. Багмут А.Й. Семантика і інтонація в українській мові. – К.: Наук. думка, 1991.

2. Берковець В.В. Місце синтагми в ієрархії ритмічних одиниць української мови (на матеріалі художніх та наукових текстів) // Мова і культура. – К.: Видавн. Дім Дмитра Бураго, 2002. – Вип. 5. – Т. 2. – Ч. 1. – С. 25 – 33.

3. Берковець В.В. Паузація як диференційна ознака функціонального стилю в українській мові // Українське мовознавство. – К.: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2001. – Вип.23. – С. 101 – 106.

4. Берковець В.В. Ритм як засіб вираження експресії (на матеріалі прози І.Франка) // Літературознавчі студії: Зб. наук. праць. – К.: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2002. – Вип.2. – С.26 – 30.

5. Берковець В.В. Синтагматичне членування як стиледиференційна риса функціонального стилю сучасної української літературної мови // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Серія «Філологія. Педагогіка. Психологія». – К.: Видавн. центр Київського держ. лінгвіс. ун-ту, 2001. – Вип. 4. – С. 147 – 151.

6. Берковець В.В. Словникове і фонетичне слово в сучасній українській мові // Дивослово. – 1999. – № 1. – С.10 – 11.

7. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2006.

8. Вербич Н. Напрями дослідження інтонації // Українська мова. – 2006. – № 1. – С. 82 – 90.

9. Винницький В.М. Деякі теоретичні питання акцентології // Мовознавство. – 2003. – № 5. – С.14 – 25.

10. Винницький В.М. Наголос в сучасній українській мові. – К.: Рад. школа, 1984.

11. Вовк П.С. Теорія центрів і периферії фонологічної та акцентологічної систем. – К.: ІЗМН, 1997.

12. Задорожний В. Проблеми наголошення: від теорії до практики мовокористування // Українська мова і література в школі. – 2005. – № 5. – С.146 – 152.

13. Задорожний В. Спроба етимологічної реконструкції на підставі аналізу словесного наголосу // Українська мова. – 2003. – № 1. – С.66 – 77.

14. Корольова Т.М. Інтонація спонукання в українському і англійському мовленні // Мовознавство. – 1991. – № 4. – С.30 – 34.

15. Плющ Н.П. Інтонація вставності в українській мові. – К.: Наук. думка, 1975.

16. Сучасна українська літературна мова /за ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994.

17. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навч.посібник / За заг.ред. Н.П. Плющ. – К.: Київський університет, 2002.

18. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. – К.: Вища шк., 1981.

19. Трійняк І.І. Склад і наголос // Українська мова і література в школі. – 1967. – № 7. – С.3 – 7.

20. Юрчук Л.А. Російсько-українські акцентуаційні паралелі // Українська мова і література в школі. – 1971. – № 3. – С.5 – 7.

Базові поняття: словесний наголос, фонетичне слово, енклітики, проклітики, фраза, синтагма, логічний наголос, емфатичний наголос, інтонація, мелодика, пауза.

Посилення голосу на одному із складів називається наголосом. Різноманітне поєднання ненаголошених складів з наголошеним, а також ненаголошених між собою є базою, на основі якої формується ритмічна структура слова. Ритмічній структурі українського слова властиве більш-менш рівномірне чергування посилення й послаблення наголошеності.

Кожне самостійне слово має наголос. Службові частини мови, як правило, не мають наголосу. Коли службове слово передає наголос наступному (як правило, повнозначному) слову, то такий рух наголосу називається проклізою, а слово, що втрачає наголос, проклітикою: у книзі, наді мною. Слово може передавати свій наголос попередньому слову, як, наприклад, зробив би, прийшов же. Таке перенесення наголосу називається енклізою, а слово, що втрачає наголос, енклітикою. Енклітики і проклітики разом із сусідніми словами створюють одне акцентне ціле, яке називають ще фонетичним словом, а деколи тактом.

Склад і голосний у складі, на який падає наголос, називаються наголошеними, а всі інші – ненаголошеними. Складні слова, особливо багатоскладові, крім основного наголосу, можуть мати ще й додатковий, що характеризується меншою силою. Він також позначається при потребі спеціальним значком: бага̀тотúсячний, кру̀тоберéгий, пѐдінститýт.

Деякі поодинокі слова в українській мові мають подвійний наголос: алфáвíт, апóстрóф, бáйдýже, дóговíр, доповíдáч, пóмúлка.

В українській мові, як і в російській, наголос вільний, різномісцевий, тобто він може падати на будь-який склад слова: хáта, дорóга, гастронóм, сировинá. Як відомо, в інших мовах слова мають постійне місце наголосу, тобто він сталий. Наприклад, у чеській, естонській, угорській, шведській, норвезькій, голландській, фінській мова наголошується перший склад, у польській – передостанній, у турецькій, вірменській, французькій – останній.

В українській мові наголос рухомий, тобто при зміні слова він може змінювати своє місце: сестрá – сéстри, весéлий – веселíший, учúтель – учителí.

Інтонацію визначають як сукупність кількох фонетичних засобів (компонентів): фразового наголосу, пауз, мелодики, тембру і темпу. Всі ці засоби пов’язані між собою, але їх співвідношення може змінюватися залежно від змісту, мети, ситуації висловлювання.

Виступаючи компонентами речення, окремі слова дістають наголошення неоднакової сили, що залежить від місця слова в реченні, його розміру та смислового навантаження. Звичайно розрізняють наголос акцентної груп, синтагматичний, логічний та емфатичний.

Найслабшим за своєю силою є наголос акцентної групи. Сильнішим у реченні є синтагматичний наголос. Під синтагмою розуміють групу слів, найтісніше пов’язаних за змістом.

Логічним наголосом називається особливе виділення голосом слова в реченні. У простому реченні буває тільки один логічний наголос. Книжка у столі (чи на столі). Зі зміною місця логічного наголосу зміст повідомлення може зазнавати помітних змін: Ти краще вивчи – Ти краще вивчи.

Емфатичний наголос – наголос, за допомогою якого виділяється важлива з смислового погляду частина висловлення (група слів, слово і навіть частина слова) у зв’язку з вираженням експресії мовлення, емоційного стану мовця.

Паузою називається більш або менш тривала зупинка в мовному потоці.

Паузи використовуються як засіб смислового та емоційного виділення слова або синтагми. Паузи не завжди збігаються з розділовими знаками. Іноді від місця паузи в реченні залежить його зміст.

Паузи можуть використовуватися й з певною стилістичною метою.

Основним елементом інтонації є мелодика, яка виявляється з акустичного погляду в змінах частоти основного тону за певні часові відрізки. Мелодикою називають підвищення та зниження основного тону голосу, що служить засобом передачі думок і почуттів. Отже, мелодика виконує комунікативну та емоційну функції.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 18

Склад. Правила українського складоподілу

План

1. Поняття про склад. Типи складів в українській мові.

2. Основні правила складоподілу.

3. Фонетичний складоподіл і перенос слова з рядка в рядок.

ЛІТЕРАТУРА

1. Берковець В.В. Словникове і фонетичне слово в сучасній українській мові // Дивослово. – 1999. – № 1. – С.10 – 11.

2. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2006.

3. Дудник З.В. Складоподіл в українському мовленні у зв’язку з цілісною організацією складу і слова // Українська мова і література в Київському університеті: Зб. наук. студій, присвячених 80-річчю кафедри україністики. – К.: Видавн. центр «Просвіта», 1990. – С.93 – 99.

4. Сучасна українська літературна мова /за ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994.

5. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навч.посібник / За заг.ред. Н.П. Плющ. – К.: Київський університет, 2002.

6. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. – К.: Вища шк., 1981.

7. Хоменко Л. Критерії виділення складу та інтуїтивний складоподіл в українській мові // Українське мовознавство. – Вип. 27 – 28. – К.: Видавн. Дім Дмитра Бураго, 2004. – С.26 – 32.

Студент повинен знати: наукові теорії вивчення складу, типи складів в українській мові, основні правила складоподілу.

Студент повинен уміти: ділити слова на склади, визначати типи складів у словах (відкриті і закриті, прикриті і неприкриті), розрізняти фонетичний складоподіл і перенос слова з рядка в рядок, обґрунтовувати перенос слова за допомогою вивчених правил.

Базові поняття: склад, фонетичний складоподіл, відкритий склад, закритий склад, прикритий склад, неприкритий склад, перенос слова з рядка в рядок.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Прочитайте слова по складах і запишіть їх фонетичною транскрипцією, ставлячи на межі складу вертикальну риску. Охарактеризуйте всі склади (відкриті, закриті, прикриті, неприкриті, наголошені, ненаголошені).

Садок, перехід, капуста, солодкий, космонавт, засновник, доброта, океан, книжка, посадка, єдиний, їжак, Євгенія, їздити, юшка, дзеркальце, солов’ї, яблуня.

ВПРАВИ ДЛЯ АУДИТОРНОЇ РОБОТИ

1. Поясніть, за якими правилами поділені слова на склади.

Мо-ва, лін-гві-сти-ка, гір-кий, о-кра-єць, пи-сьмо, мі-тла, бо-ро-тьба, мі-ський, вов-ки, чай-ний, біль-ший, бон-дар, го-роб-чик, рід-ко, по-двір-я, зна-ння, мі-сти-ти, пар-та.

2. Поділіть слова на склади, обґрунтуйте складоподіл відповідними прикладами. Дайте характеристику складів.

Радість, друкарня, піднести, приклад, суспільство, підводний, висловити, робітник, лижник, ударник, армія, чорнильниця, ловля, розписка, завтра, образ, вікно, кімната, масло, зерно, ніжка, вушко, спільник, підхід, ручка, повітря.

3. Поділіть текст вертикальними лініями на склади, установіть, яких складів – відкритих чи закритих – більше. Позначте наголошені склади.

Над гомінким Києвом розцвіли вечірні небеса вогнями урочистих салютів. Раз по раз б'ють гармати. Тисячі ракет – червоних, голубих, оранжевих, зелених – всіх кольорів райдуги, злітають над містом. Особливо рясні вони ось тут, над цим священним косогором, біля могили Невідомого солдата.

Злетівши високо в небо, барвисті вогні розсипаються на тисячі скалок і летять до землі, немов осколки метеоритів. А може, то небесні зірниці припадають до могил воїнів, які чують урочистий гул гармат, бачать розквітчане спалахами мирне київське небо? (І. Цюпа).

4. Виділіть слова, в яких складоподіл не збігається з правилами переносу цих слів на письмі з рядка в рядок, і покажіть це в такій таблиці:

Поділ на склади	Перенос з рядка в рядок
Зір-ва-ти	Зі-рвати, зірва-ти

Житло, воркувати, займенник, солом’яний, чистий, перейти, розштовхувати, швидко, повторити, навчити, галуззя, викрасти, замкнути.