Практичне заняття № 6 Класифікація голосних та приголосних звуків, особливості їх вимови

План

1. Класифікація голосних звуків:

а) за рухом язика у вертикальному напрямі (піднесення);

б) за рухом язика у горизонтальному напрямі (ряд);

в) за участю губ (лабіалізовані / нелабіалізовані).

2. Класифікація приголосних звуків:

а) за участю голосу і шуму (сонорні і шумні; дзвінкі і глухі);

б) за місцем творення (губні, язикові, глоткові);

в) за способом творення (проривні, фрикативні, африкати, вібранти).

3. Співвідносність приголосних за твердістю-м’якістю.

4. Свистячі й шиплячі приголосні звуки.

Література

1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2006.

2. Дорошенко С.І. Звуки чи фонеми вивчають учні? // Мовознавство. – 1990. – № 2. – С.46 – 50.

3. Дудник З.В. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навчальний посібник для студентів-філологів. – К.: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2002.

4. Залеський А.М. Подовжені приголосні у фонологічній і морфологічній системах української мови // Мовознавство. – 1980. – № 2. – С.37 – 43.

5. Залеський А.М. Причини ствердіння шиплячих в українській мові // Мовознавство. – 1982. – № 5. – С.48 – 59.

6. Карпенко Ю.О. Фонологічна історія українського вокалізму // Мовознавство. – 1998. – № 2. – С.78 – 91.

7. Німчук В.В. Історія дзвінких африкат і засобів їх позначення в українській мові // Мовознавство. – 1992. – № 2. – С.7 – 14.

8. Огієнко І. Про українські приголосні // Мовознавство. – 1990. – №1. – С.67 – 71.

9. Сучасна українська літературна мова /за ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994.

10. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За ред. І.К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969.

11. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навч.посібник / За заг.ред. Н.П. Плющ. – К.: Київський університет, 2002.

12. Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. А.П. Грищенка. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк., 1997.

13. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: фонетика, орфоепія, графіка, орфографія: Навч.посіб. – К.: Вища шк., 1981.

Студент повинен знати: класифікацію голосних і приголосних звуків.

Студент повинен уміти: здійснювати фонетичний аналіз голосних і приголосних звуків.

Базові поняття: голосний звук, приголосний звук, ряд, піднесення, лабіалізація, сонорні звуки, шумні (дзвінкі і глухі) звуки, губні, язикові (передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові, глотковий) звуки, проривні, фрикативні звуки, вібранти, африкати, свистячі, шиплячі приголосні звуки, тверді й м’які звуки.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Випишіть передньоязикові приголосні, схарактеризуйте їх за м’якістю і твердістю.

Загриміло. Прямо над головою блискавично розпухала хмара, ось вона виплеснула в луки стрілу громовиці і грім… Проливень одразу, важкою сизою киреєю, упав на землю… Злива так само швидко почала відходити, як і надійшла. За річкою Ведмежою умирали громи. Невидимі косарі якось ураз підкосили дощ, він, зітхаючи, упав на поле і пагорби, назустріч онімілим блискавкам піднялися долоні розквітлих гречок. Виглянуло свіжовмите сонце, і запарувала-закуріла земля, начеб ото позбирала звідусіль косарів, а вони заходились варити куліш. На Тетяниній хусточці задзичала бджола і полетіла за взятком (М. Стельмах).

2. Зробити фонетичний розбір слів: дощ, бур’ян, дзвін, ювелір, рись.

ВПРАВИ ДЛЯ АУДИТОРНОЇ РОБОТИ

1. Дайте характеристику голосних звуків (у реченні) за ступенем розкриття ротової порожнини та за положенням губ при творенні їх.

Як парость виноградної лози, плекайте мову (М. Рильський).

2. З’ясуйте, чим відрізняються пари голосних з артикуляційного боку:

[у] – [о], [е] – [о] , [о] – [а], [і] – [и], [і] – [у], [и] – [е] .

3. Назвіть звуки за такою їхньою характеристикою:

• голосний, переднього ряду, високого піднесення (дещо обнижений), нелабіалізований;

• голосний, заднього ряду, високого піднесення, лабіалізований;

• голосний, переднього ряду, середнього піднесення, нелабіалізований;

• голосний, заднього ряду, середнього піднесення, лабіалізований;

• голосний, переднього ряду, високого піднесення, нелабіалізований;

• голосний, заднього ряду, низького піднесення, нелабіалізований;

4. Випишіть дзвінкі приголосні, схарактеризуйте їх за місцем творення.

Жива мова – це процес, а не закам’янілий факт, це широковода річка, що віддзеркалює в собі і береги, і небо, і мінливість хмар, і прудкий блискавичний льот аероплана, і зигзаги пташиних крил, а не покритий зеленою ряскою непорушний ставок (М. Рильський).

5. Випишіть глухі приголосні, схарактеризуйте їх за способом творення.

У творенні запашної, співучої, гнучкої, милозвучної, сповненої музики й квіткових пахощів української мови беруть участь і сивий людський досвід, і закохана юність, і бурхлива дитяча уява (О. Гончар).

6. Випишіть губні приголосні, схарактеризуйте їх за способом творення і за участю голосу і шуму.

Мова – не просто знаряддя спілкування. Це щось значно вагоміше. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання століть, мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительна діяльність народу (О. Гончар).

7. Випишіть фрикативні приголосні, схарактеризуйте їх за місцем творення.

З садів і соняшників вигулькнуло село. Богдан ніде не бачив стільки соняшників і чорнобривців. І хати, і вулиці тут були підкреслено охайні, і майже біля кожної оселі серпень підняв над землею вибухи цвіту (М. Стельмах).

8. Випишіть м'які і пом'якшені приголосні, схарактеризуйте їх за місцем і способом творення. Обґрунтуйте, як передається м’якість на письмі.

За сумом дальніх стернищ, в іконостасах соняшників, на мить зупинилося літо, поправило злинялу хустку, серп загойдався на його плечі, і посміхнулось чи всьому світу, чи тільки вітрякам: «Працюйте, діти, не лінуйтесь», – і пішло стежиною в гості до осені (М. Стельмах).

9. Назвіть пари приголосних звуків за такими їхніми артикуляційними характеристиками:

губні, губно-губні, проривні, тверді, але різняться дзвінкістю-глухістю;

задньоязикові, проривні, тверді, але різняться дзвінкістю-глухістю;

10. Порівняйте, якими ознаками різняться звуки: [з] – [ж], [з] – [дз], [в] – [ф], [ч] – [ц], [ф] – [к], [дж] – [ч].