54. Управління відсотковими ризики.

Важливою процедурою в процесі кредитування інвестиційних проектів є ефективна оцінка відсоткових ризиків при інвестиційному кредитуванні.

% ризик зумовлений тим, що середня вартість залучених коштів банку (депозитів і взятих у борг грошей) може протягом дії строку кредиту перевищити середню відсоткову ставку за кредит, які мають строковий характер.

Кредитор, з, одного боку, бажає встановити досить високу ставку, аби одержати прибуток за кредит та компенсувати всі свої ризики. З іншого боку, ставка за кредит повинна бути низькою, щоб позичальник був спроможний виплатити його і не звертатися до іншого кредитора.

Найважливішим елементом загальної кредитної політики банку є також визначення ціни інв. кредиту, що передбачає врахування таких факторів.

Ризик. пов'язаний з проектом чи станом позичальника.

Агресивність. Залежить від того, які цілі переслідує банк – зростання чи закріплення позицій на кредитному ринку.

Конкуренція. Визначається тим, чи конкуруватиме банк з іншими банками у визначенні ціни на інвестиційні кредити.

Категорія клієнта. Залежить від орієнтації Б – на розвиток відносин з клієнтом чи на одержання вигоди від кред-ня.

Прибутковість. Кредитну маржу банк може скоротити, якщо клієнт забезпечує банку значний дохід за іншими операц. (валютними, акредитивами, зобов'язаннями, гарантіями тощо).

Вартість ставки. Ціна кредиту ґрунтується на базовій ставці, що визначається як середньозважена за всіма джерелами коштів, разом із вартістю страхування депозитів, резервних вимог НБУ та всіх % витрат, пов'язаних із мобілізацією коштів, накладних, адміністративних та маркетингових витрат.

Гнучкість ціни кредитування. Банк може запропонувати клієнтові змінити плаваючу ставку на фіксовану (при револьверному кредитуванні), привабливу для клієнта та прийнятну для банку за прибутковістю та за цілями.

Ін. фактори. Визначення ціни кредиту передбачає також визначення ціни інструментів, наданих за винагороду, – гарантій, зобов'язань, акредитивів на умовах «стенд-бай» тощо. Ціна забезпечених та гарантованих кредитів повинна включати і витрати, пов'язані з наглядом та управлінням цими кредитами.

Не менш складною проблемою управління відсотковим ризиком є також управління «гепом» (розривом) в активах та пасивах, який відчутно впливає на рівні відсоткових ставок. Успішне управління «гепом» потребує передбачення майбутніх змін відсотків за кредитами.

Позитивний “геп”, коли активи зі змінною ставкою перевищують пасиви зі змінною ставкою

Негативний «геп», коли пасиви зі змінною ставкою перевищують такі самі активи.

За очікуваного спаду % ставок банку треба збільшити частку фондів зі змінною ставкою та збільшити частку Активів з фіксованою ставкою, і в такий спосіб збільшити відсоткову маржу та скоротити величину позитивного ГЕПУ.

У разі очікуваного підвищення % ставок банку слід збільшити портфель Активів зі змінною ставкою та підвищити частку ресурсів під фіксований відсоток. Таким чином збільшиться величина позитивного ГЕПУ.

Ступінь відсоткового ризику залежить від розмірів розриву між активами та пасивами та від напряму, швидкості і тривалості зміни відсоткової ставки.

Отже, за будь-яких стратегій банку необхідно збільшувати чисту відсоткову маржу у межах параметрів ризику, визначених політикою банку, адже відсоткові ставки та ступінь ризику, притаманні кредитним операціям, – це змінні величини, що формуються під впливом зовнішніх факторів, вектор яких важко передбачити і на які банк вплинути не може.