Задачі і завдання

До першого заняття

1. Шпортун обвинувальним вироком суду був засуджений на два роки позбавлення волі. Сторони захисту та обвинувачення в апеляційному порядку вирок не оскаржили. За три дні до закінчення строку на апеляційне оскарження в апеляційний суд надійшла апеляційна скарга батька засудженого Шпортуна, який просив змінити призначене синові покарання на покарання, не пов’язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що без батька залишились двоє малолітніх дітей, а дружина Шпортуна за станом здоров'я працювати не може.

Шпортун після ознайомлення зі скаргою написав заперечення на неї, зазначивши, що він з нею не погоджується і бажає відбувати призначене йому покарання.

1. Назвіть суб'єктів права на апеляційне оскарження.

2. Чи підлягає розгляду дана кримінальна справа в суді апеляційної інстанції?

2. Захисник засудженого Іванчука вирішив подати апеляцію на обвинувальний вирок, в якій довести, що Іванчука засуджено незаконно, і просити суд апеляційної інстанції вирок скасувати, а справу закрити.

Повідомивши про це Іванчука, який знаходився під вартою, він дізнався від нього, що вироком він задоволений, оскаржувати його не збирається і вимагає від адміністрації слідчого ізолятора негайного відправлення до місця відбування покарання.

Незважаючи на відсутність згоди свого підзахисного, захисник оскаржив вирок.

Чи зв’язаний захисник думкою свого підзахисного щодо оскарження судового рішення?

3. Постановою судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 8 травня 2004 р. потерпілим Рябцеву Василю та Рябцеву Андрію відмовлено у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження обвинувального вироку від 27 лютого 2004 р., постановленого цим судом щодо Зарубицького.

Відмовляючи у відновленні строку на апеляційне оскарження вироку, суддя вказав на те, що причини пропущення строку не можуть бути визнані поважними.

Як видно з матеріалів справи, потерпілі Рябцев Василь та Рябцев Андрій – проживають в Алтайському краї Російської Федерації. Після давання показань в судовому засіданні Глибоцького районного суду Чернівецької області у справі Зарубицького потерпілі повернулися до свого місця проживання, узгодивши з головуючим можливість наступного розгляду справи за їх відсутності.

27 лютого 2004 р. був постановлений вирок у даній кримінальній справі. 30 березня 2004 р. потерпілі отримали направлену їм судом поштою копію вироку. 5 квітня 2004 р. потерпілі також поштою надіслали апеляційні скарги та клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, які надійшли до районного суду 18 квітня 2004 р.

У клопотаннях потерпілі, посилались на те, що вищевказані дати підтверджені штемпелями поштових відділень, просили відновити для них пропущений строк на оскарження вироку в апеляційному порядку.

1. Чи є відмова судді у відновленні пропущеного потерпілими строку на апеляційне оскарження обґрунтованою?

2. У який строк можна оскаржити постанову (ухвалу) суду про відмову у відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження?

3. Яке рішення повинен ухвалити суд апеляційної інстанції у випадку оскарження потерпілими постанови судді Глибоцького районного суду Чернівецької області в апеляційному порядку?

4. Демиденко був засуджений 10 грудня місцевим судом за розбій і обвинувальний вирок в апеляційному порядку не оскаржив. 27 грудня того ж року в апеляційний суд надійшла скарга його дружини, в якій вона просила суд пом’якшити призначену міру покарання. Суддя апеляційного суду за результатами попереднього розгляду відмовив у прийнятті апеляції до апеляційного розгляду з таких підстав:

а) апеляційна скарга дружини засудженого Демиденка подана з порушенням строку, встановленого законом;

б) апеляційна скарга подана не через суд, який постановив вирок, а безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

1. Чи правомірне рішення судді апеляційного суду?

2. Якщо ні, то як належить правильно вчинити в описаній ситуації?

До другого заняття

1. Вироком місцевого суду Потапчука засуджено за задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а також за замах на зґвалтування.

За поданими апеляціями засудженого та його захисника відбувся апеляційний розгляд (апеляційний суд не визнав за необхідне проводити судове слідство), в результаті якого вирок місцевого суду залишено без змін.

У касаційних скаргах засуджений та його захисник порушили питання про скасування винесеної ухвали суду апеляційної інстанції та про направлення справи на новий апеляційний розгляд, посилаючись на те, що всупереч їх вимогам апеляційний суд не задоволив клопотання про фіксування апеляційного розгляду за допомогою технічних засобів.

1. Чи обґрунтовані вимоги засудженого Потапчука та його захисника?

2. Яке рішення повинна прийняти колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України?

2. Апеляційним судом Корнієнко засуджений за умисне вбивство матері, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України).

Суд встановив, що злочин вчинено 24 липня 2005 р. в першій половині дня за місцем проживання Корнієнка. Він же стверджував, що в цей час вживав спиртні напої у Забородька разом з матір’ю і з нею повернувся додому в другій половині дня. Ці доводи у вироку викладені, але не спростовані.

Свідки не підтвердили, що Корнієнко та його мати знаходились у своїй квартирі в першій половині дня 24 липня 2005 р.

На підставі яких даних суд дійшов висновку про вчинення Корнієнком злочину саме в цей час, з вироку неясно. Згідно з висновком судового медика тілесні ушкодження потерпілій могли бути заподіяні в період з 16 годин 23 липня до 18 годин 24 липня.

Суд не перевірив доводи Корнієнка про відсутність його та матері в квартирі в першій половині дня 24 липня 2005 р. та не допитав свідка Забородька, про що клопотав підсудний.

Слідчий пред’явив обвинувачення Корнієнку в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження матері в період з 16 до 18 години 24 липня 2005 р.

1. Назвіть підстави для скасування чи зміни вироку в даному випадку.

2. Вкажіть, які обставини вчинення злочину необхідно встановити у даній справі.

3. Суд у вироку по справі Григоришена та Лапінського, засуджених за зґвалтування, допустив непослідовність в оцінці показань засудженого. Визнаючи Григоришена винним у зґвалтуванні потерпілої Рудків, суд, разом з тим, відзначив, що визнає достовірними і його показання про те, що він намагався вчинити статевий акт за згодою з потерпілою.

1. Кваліфікуйте дане порушення, вкажіть його наслідки.

4. Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 17 березня 2006 р. Гавенко був засуджений за фіктивне підприємництво.

Справа щодо Гавенка розглядалась під головуванням судді Коробченко, яка на день постановлення вироку була суддею Дрогобицького міськрайонного суду, а її перевід до Личаківського районного суду м. Львова фактично був узгоджений у всіх інстанціях, але ще не був юридично оформлений.

1. Чи є в даному випадку підстави для зміни чи скасування вироку?

2. Яке рішення повинен прийняти суд апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Гавенка, який вказав у ній лише на несправедливість призначеного йому покарання?

5. Гусаченка (раніше судимого) було засуджено за ч.3 ст. 289 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна. На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком цього ж суду від 22 листопада 2000р. і остаточно за сукупністю вироків Гусаченку призначено покарання - одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд врахував лише ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного і обставини, що обтяжують покарання. Обставини, що пом’якшують покарання судом не були враховані. Однак з матеріалів кримінальної справи вбачається, що Гусаченко вчинив злочин у неповнолітньому віці, щиро розкаявся у скоєному, реальної матеріальної шкоди злочином заподіяно не було, оскільки транспортний засіб був повернений власникові. Ці обставини відзначив захисник засудженого у своїй апеляції.

Яке рішення, на Вашу думку, ухвалить апеляційний суд?

6. В ході судового розгляду справи про обвинувачення Боднарчук у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 212 та ч.2 ст. 364 КК України, суд визнав за недоцільне досліджувати докази, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювалися, в тому числі й підсудною, яка повністю визнала себе винною. Про те, що Боднарчук усвідомлювала процесуальні наслідки такого рішення, свідчив відповідний запис у протоколі судового засідання.

Однак після постановлення вироку засуджена Боднарчук подала апеляцію, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати його і справу закрити за відсутністю в її діях складу злочину. Апеляційний суд розглянув справу і задоволив апеляцію засудженої частково – вніс зміни у вирок суду першої інстанції, виключивши з обвинувачення кваліфікацію дій Боднарчук за ч.2 ст. 364 КК України як зайву і постановив вважати її засудженою тільки за ч.1 ст. 212 КК України. Міру покарання при цьому суд залишив без змін.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом вніс на ухвалу суду апеляційної інстанції касаційне подання.

1. Чи правильно вчинив апеляційний суд?

2. Яке рішення повинен прийняти суд касаційної інстанції в результаті розгляду кримінальної справи за касаційним поданням прокурора?