Практикум

з кримінального процесу України

За редакцією професора В.Т. Нора

Львів

ЛНУ імені Івана Франка

2009

Практикум з кримінального процесу України: навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.Т. Нора. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2009.–

Практикум є навчальним посібником з курсу „Кримінальний процес України”. У ньому уміщено плани практичних занять до кожної теми курсу, поданий необхідний для її засвоєння нормативний матеріал та спеціальна література, перелік контрольних питань, на які має дати відповідь студент. Окремо до кожної теми даються завдання і практичні ситуації (казуси), які має студент проаналізувати і вирішити.

Посібник розраховано на студентів, курсантів і слухачів юридичних закладів освіти. Він також буде корисним викладачам, правознавцям – практикам, усім, кого цікавить кримінально-процесуальне право України.

Передмова

Кримінально-процесуальне право (кримінальний процес) України належить до навчальних дисциплін, засвоєння яких складає фундамент фахової підготовки юриста. Без міцних знань кримінально-процесуального права та практичних навичок його застосування не можна уявити суддю і прокурора, слідчого, адвоката, оперативного працівника органів МВС, СБУ управління Військової служби правопорядку у ЗС України, митних органів, оскільки виконувані ними функції щодо провадження у кримінальних справах безпосередньо і детально регламентовані саме цією галуззю права. Без знань кримінального процесу не можуть обійтись у своїй практичній діяльності також інші представники юридичного фаху.

Сказане обумовлює необхідність глибокого вивчення теорії (доктрини) кримінального процесу, норм кримінально-процесуального права, які регулюють діяльність, спрямовану на охорону і захист прав та законних інтересів громадян і колективних формувань (юридичних осіб), швидке і повне розкриття злочинів та притягнення винних у їх вчиненні осіб до кримінальної відповідальності та покарання. Не менш важливим є і набуття практичних навичок застосування названих норм до реальних життєвих ситуацій. Допомогти у всьому цьому і покликаний запропонований практикум. Він стане дороговказом студентові під час вивчення складного, але цікавого курсу кримінального процесу України.

Практикум насамперед має своєю метою забезпечити оптимальну організацію практичних занять, зокрема:

1. закріпити, розширити та поглибити знання, одержанні студентами на лекціях і в процесі самостійної роботи з рекомендованими джерелами;

2. активізувати мисленну діяльність студентів в результаті колективного обговорення проблемних ситуацій;

3. виробити навики самостійного аналізу норм кримінально-процесуального права та теоретичних положень, сформульованих кримінально-процесуальною доктриною;

4. виробити навички самостійного вивчення матеріалів кримінальної справи, прийняття рішень та грамотного складання процесуальних документів;

5. допомогти оволодіти методологією застосування теоретичних знань та кримінально-процесуального закону до конкретних життєвих фактів і ситуацій;

6. допомогти сформувати у студентів науковий світогляд, високу відповідальність за доручену справу, розуміння важливості завдань, які стоять перед посадовими особами та органами, що ведуть кримінальний процес.

Практикум складено відповідно до програми курсу "Кримінальний процес України", затвердженої Радою юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка та з врахуванням кількості годин, відведених для практичних занять навчальним планом спеціальності "Правознавство" для денного навчання.

Він містить плани практичних занять з Загальної і Особливої частини курсу, перелік питань для самоконтролю, додаткову (крім підручників) спеціальну літературу, нормативний матеріал, роз'яснення (постанови) Пленуму Верховного Суду України, накази Генерального Прокурора України. До кожного практичного заняття, крім того, дається ряд завдань чи казусів, переважна більшість яких складена за матеріалами кримінальних справ, що були у провадженні слідчо-прокурорських органів та судів Західних областей України, а також зразки процесуальних документів.

Кілька настанов та порад методичного характеру.

1. Тісний зв'язок теорії і практики - основний принцип підготовки студентів для практичної фахової роботи. Для студентів-юристів цей принцип має особливо важливе значення. В його реалізації першочергове значення має самостійна домашня підготовка студентів до практичних занять.

2. Підготовку до кожного практичного заняття необхідно почати з вивчення чинного кримінально-процесуального законодавства (що стосується теми занять), рекомендованого підручника, конспекту прослуханої лекції, рекомендованої додаткової спеціальної літератури та право- роз’яснювальних постанов Пленуму Верховного Суду України і наказів Генерального Прокурора України.

3. Студенти повинні навчитись правильно застосовувати кримінально-процесуальний закон. Немалу послугу їм у цьому надасть аналіз та вирішення поданих у практикумі завдань (практичних ситуацій), розв'язувати які слід лише після глибокого засвоєння основних питань теми, поданих у плані та перелічених в питаннях для самоконтролю.

Розв'язування завдань необхідно почати з уяснення викладених у них фактичних обставин справи, осмислення поставлених питань. Вирішення завдань слід подавати в письмовій формі. Воно мусить бути розгорнутим, обґрунтованим, з посиланням на кримінально-процесуальні норми (у випадку необхідності - на інші норми права), постанови Пленуму Верховного Суду України та ін. Необхідно твердо засвоїти положення, що кримінальне судочинство є такою правовою діяльністю, в якій кожний висновок, рішення повинно бути детально обґрунтованим і аргументованим наявними доказами. Останні ж, своєю чергою, мають бути належним чином перевірені і правильно оцінені.

Вирішення завдань (казусів) без правового аналізу, без посилання на закон та інші акти, лише в загальних міркуваннях та з кінцевою правильною відповіддю, вважається незадовільним.

На практичних заняттях в ході обговорення і вирішення завдань викладач може ускладнити їх, зокрема: ввести додаткові умови, змінити конкретну ситуацію і змоделювати нову, включити нових учасників процесу, організувати інсценівку певної ситуації (ділову гру) і т. п. Форми і методи опрацювання матеріалу визначаються з урахуванням специфіки теми.

4. Кожний студент веде окремий зошит для практичних занять, де він записує:

1. тему занять, тези відповідей на питання теми та питання для самоконтролю;

2. вузлові і детальні питання до завдань, а також мотивовані відповіді на них;

1. конспект прочитаної додаткової літератури;

3. проекти процесуальних документів, складених студентом за поданою викладачем фабулою.

Під час проведення практичних занять студент може користуватись цим практикумом, кодексами та іншими нормативними матеріалами, а також своїми записами. Користування на заняттях підручниками, коментованими кодексами та іншою додатковою літературою не допускається.

5. На практичні заняття необхідно завжди приносити Кримінально-процесуальний кодекс України та інші нормативні матеріали, що стосуються теми занять. Кодекс краще придбати власний, оскільки він знадобиться в майбутній практичній роботі і в нього необхідно вносити (шляхом вклейок чи вписування) зміни і доповнення, що їх прийматиме законодавець.

6. Під час вивчення Особливої частини кримінального процесу (окремих його стадій) студенти повинні набути навичок складання різних процесуальних документів. Загальновизнано, що випускники-юристи на початках своєї практичної діяльності у правоохоронних органах відчувають серйозні труднощі щодо правильного оформлення процесуальних документів, що своєю чергою, викликає у практичних працівників обґрунтовані нарікання. Тому слід визнати обов'язковим мінімумом складання і зарахування наступних процесуальних документів:

1. Постанови про порушення кримінальної справи;

2. Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи;

3. Протоколу огляду місця події (іншої слідчої дії)

4. Постанови про приєднання до справи речових доказів;

5. Постанови про притягнення як обвинуваченого;

6. Постанови (ухвали) про обрання запобіжного заходу (підписки про невиїзд, застави);

7. Подання про обрання підозрюваного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;

8. Подання до суду про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи;

9. Постанови (ухвали) про призначення експертизи;

10. Постанови (ухвали) про зупинення кримінальної справи;

11. Постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи;

12. Протоколу оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства;

13. Протоколу ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи;

14. Постановляння про направлення справи до суду для закриття її з підстав, передбачених ст.7-1 КПК;

15. Постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру;

16. Постанови (ухвали) про задоволення (відхилення) клопотань учасників процесу;

17. Подання слідчого в порядку ст. 23-1 КПК України;

18. Обвинувального висновку;

19. Постанови судді про призначення справи до судового розгляду;

20. Вироку(обвинувального і виправдального);

21. Окремої постанови (ухвали) в порядку ст. 23-2 КПК України;

22. Апеляції (засудженого, його захисника, прокурора та інших учасників процесу);

23. Касаційної скарги (подання прокурора);

24. Протоколу про обставини вчиненого злочину в порядку передбаченому ст.. 426 КПК.

Вказані процесуальні документи студенти складають за фабулою, даною викладачем, як на практичних заняттях, так і під час самопідготовки.

Для складання процесуальних актів необхідно використовувати кодекс, інші нормативні акти та збірники зразків процесуальних документів.

Студент, який з будь-яких причин не підготувався до занять або пропустив їх, зобов'язаний ліквідувати заборгованість з цієї теми до наступного заняття.

7. Кредитно (бально) – модульна система організації навчального процесу (відповідно до Болонської декларації, до якої долучилася Україна) передбачає опанування будь-якою навчальною дисципліною, у тому числі і кримінальним процесом України (кримінально-процесуальним правом), на основі поєднання модульних технологій навчання та залікових одиниць (балів, оцінок) за кожне практичне заняття, контрольну роботу, реферат тощо. Крім балів (оцінок), які студент одержує на практичних заняттях, він впродовж навчального року має скласти з кримінального процесу, відповідно до встановленого графіка, 4 (по два у семестрі) модулі – визначну частину освітньо-професійної програми даної навчальної дисципліни. Модулі охоплюють такі теми практикуму:

 Модуль перший.

1.1. Поняття, завдання і система кримінального процесу України;

1.2. Кримінально-процесуальне законодавство;

1.3. Принципи кримінального процесу України;

1.4. Суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності.

 Модуль другий.

2.1. Докази і доказування у кримінальному процесі (загальні положення);

2.2. Процес доказування в кримінальній справі та його суб’єкти;

2.3. Покази осіб як докази у кримінальному процесі;

2.4. Речові докази у кримінальному процесі;

2.5. Висновок експерта як джерело доказів у кримінальному процесі;

2.6. Протоколи слідчих і судових дій, протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами ОРЗ, та інші документи як джерела доказів.

 Модуль третій.

3.1. Порушення кримінальної справи;

3.2. Загальні умови досудового розслідування кримінальної справи;

3.3. Поняття і види слідчих дій;

3.4. Пред’явлення обвинувачення і допит обвинуваченого;

3.5. Зупинення досудового слідства та його закінчення шляхом закриття кримінальної справи;

3.6.Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.

 Модуль четвертий.

4.1. Підсудність кримінальних справ та їх попередній розгляд;

4.2. Загальні умови судового розгляду кримінальної справи;

4.3. Судовий розгляд кримінальної справи;

4.4. Вирок суду;

4.5. Апеляційне провадження у кримінальній справі.

Успішне навчання впродовж навчального року (позитивні оцінки з практичних занять, контрольних робіт, рефератів; своєчасне відпрацювання пропущених занять та негативних оцінок) у поєднанні з результатом модульного контролю (модульною оцінкою) є запорукою успішного засвоєння студентом навчального матеріалу з курсу кримінально-процесуального права за певний період (семестр чи навчальний рік) та одержання високої підсумкової оцінки.

8. І, нарешті, остання методична не вказівка, а порада. Не задовільняйтесь приблизним ("в основному") розумінням правової матерії. Якщо вам здасться, що ви зрозуміли питання чи всю проблему, але тільки не можете виразити своє розуміння словами, знайте - ви їх не засвоїли. А отже, як правило, залишається незасвоєною і вся тема. Мислення, а отже, і розуміння, власне, передбачає чітке вираження предмету міркування в словесній формі. Людина може мислити лише словами. Тому, пам'ятаючи стару істину: хто ясно мислить-чітко викладає думку, повертайтесь до цього питання (проблеми) знову, доки його не засвоєте.

Дотримання наведених методичних порад, настанов щодо підготовки до практичних занять та їх проведення, як засвідчив наш досвід, допоможе більш глибше засвоїти мінімум практичних навичок його застосування.

9. Цей практикум перероблено (змінено і доповнено) на основі навчального видання „В.Т. Нор. Практикум з кримінального процесу України. – Львів: ЛДУ ім.. Івана Франка, 1994 р. - 228 с.” За період, що минув з часу його першого видання, у житті нашої держави відбулися істотні суспільно-політичні зміни. Насамперед була прийнята нова Конституція України (1996 р.), яка задекларувала засадничі положення, що Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищою соціальною цінністю, і що утвердження й забезпечення прав і свобод людини, їх гарантії є головним обов’язком держави, змістом і спрямованістю її діяльності. Саме під кутом зору цих та низки інших конституційних положень відбувається судово-правова реформа, в ході проведення якої була прийнята низка нових кодифікованих законів (кодекси: Кримінальний, Цивільний, Господарський, Кримінально-виконавчий, Цивільний процесуальний, Адміністративного судочинства та інші), конституційних та інших законів (про судоустрій, про прокуратуру (нова редакція), про міліцію, про службу безпеки, про адвокатуру та інші). Шляхом внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України (КПК) істотній трансформації піддався вітчизняний кримінальний процес в напрямку – від розшуково-змагальної (змішаної) його моделі до моделі змагальної, а також розширення і зміцнення гарантій процесуальних прав учасників кримінального судочинства. Особливо істотної трансформації зазнав він вже у ході т.зв. „малої” судової реформи 2001 року (червень-липень), яка була спрямована насамперед на реалізацію названих конституційних положень (засад).

Все це вимагало внесення змін та доповнень до названого практикуму. До його оновлення приєдналися викладачі кафедри кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидати юридичних наук, доценти: Бойко В.П., Бобечко Н.Р., Гузела М.В., Маланюк А.Г., Павлишин А.А.

Оновлення низки тем та загальна редакція практикуму здійснена автором його першого видання професором Нором В.Т.

Більш ніж десятирічний досвід вивчення курсу кримінально-процесуального права України з використанням названого практикуму студентами-правниками не лише Львівської правничої школи, підтвердив високі його дидактичні якості та ефективність. Проте це не заперечує можливих критичних зауважень, пропозицій і побажань щодо його змісту. Вони з вдячністю будуть сприйняті на кафедрі кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.