56. Гарантія як захід забезпечення виконання господарських зобов'язань

Поняття гарантії

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова орга­нізація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) ви­конання боржником (принципалом) свого обов'язку. Відповід­но, гарант відповідає перед кредитором за порушення зо­бов'язання боржником.

Характеристика гарантії

1. Надання гарантій, як і порук, вважається фінансовою пос­ лугою в розумінні ст. 4 Закону «Про фінансові послуги та дер­ жавне регулювання ринків фінансових послуг». Тому, відповід­ но, гарантами можуть виступати лише юридичні особи, що ма­ ють статус фінансових установ. Щоправда, на відміну від пору­ ки, законодавство не передбачає можливості для інших юри­ дичних осіб, які не є фінансовими установами, здійснювати операції з надання гарантій.

2. Гарант відповідає перед бенефіціаром за виконання прин­ ципалом основного зобов'язання. При цьому ЦК не передбачає попереднього звернення кредитора до боржника або солідарної відповідальності боржника та гаранта — у разі наявності факту порушення зобов'язання з його боку кредитор може одразу звертатися до гаранта.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Для цього кредитор пред'яв­ляє до гаранта письмову вимогу про сплату грошової суми від­повідно до виданої гарантії. Кредитор може пред'явити таку ви­могу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі пра­во вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом сво­го обов'язку його відповідальність перед кредитором не обме­жується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встанов­лено у гарантії.

Згідно зі ст. 569 ЦК гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гаран­тією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Крім того, гарант має право на опла-

100

ту послуг, наданих ним боржникові. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гаран­тії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і бор­жником.

3. Відповідно до ст. 562 ЦК зобов'язання гаранта перед кре­ дитором не залежить від основного зобов'язання (його припи­ нення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гаранти містить­ ся посилання на основне зобов'язання. Відповідно, гарантія є винятком із загального правила про похідний характер заходів забезпечення виконання зобов'язань.

4. Гарантія діє протягом строку, на який: вона видана і є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Га­ рантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не вста­ новлено інше.

5. Статтею 568 ЦК встановлені випадки припинення зо­ бов'язань гаранта перед кредитором. До таких належать:

• сплата кредиторові суми, на яку видано гарантію;

• закінчення строку дії гарантії;

• відмова кредитора від своїх прав за гарантією шляхом по­ вернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.