85. Поняття майна у сфері господарювання та джерела його формування

Поняття та загальна класифікація майна суб'єктів господарю­вання

Майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визна­чення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єк­тів господарювання та відображаються в їх балансі або врахову­ються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у про­цесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності на­лежать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призна­чення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнан­ня, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, мало­цінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше май­но виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші

158

у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визна­ються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між осо­бою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як пра­вило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а та­кож можливість передачі грошових та інших прав, що виплива­ють з цих документів, іншим особам.

Джерела формування майна суб'єктів господарювання

Джерелами формування майна суб'єктів господарювання є:

• грошові та матеріальні внески засновників;

• доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

• доходи від цінних паперів;

• капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

• надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єк­ тів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;

• кредити банків та інших кредиторів;

• безоплатні та благодійні внески, пожертвування організа­ цій і громадян;

• інші джерела, не заборонені законом.

86. Грошові зобов'язання у підприємницькій діяльності

Поняття грошового зобов'язання

Грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правово­го договору та на інших підставах, передбачених законодавс­твом України.

Характеристика грошового зобов'язання

1. До грошових зобов'язань належать зобов'язання із випла­ти певної грошової суми боржником кредитору. Зобов'язання щодо передачі боржником кредитору інших, крім грошей, ма­теріальних цінностей, виконання робіт або надання послуг гро­шовими не є.

159

2. Підставами для виплати відповідних сум за грошовими зо­ бов'язаннями є цивільно-правовий договір або інші підстави, передбачені законодавством України. Зважаючи на викладену вище ознаку, цивільно-правовий договір у такому разі повинен бути оплатним і опосередковуватися рухом відповідних грошо­ вих коштів.

До інших підстав виникнення грошових зобов'язань нале­жать, зокрема, трудові договори, за якими виплачується забор­гованість із заробітної плати працівникам боржника, а також сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету.

3. Грошові зобов'язання, що виникають внаслідок цивільно- правових договірних відносин кредитора та боржника, характе­ ризуються встановленням законодавством відповідальності за несвоєчасне їх виконання. Так, Законом «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержува­ чів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що вста­ новлюється за згодою сторін. При цьому розмір пені обчислю­ ється від суми простроченого платежу та не може перевищува­ ти подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Ці положення не поширюються на порядок нарахування та сплати пені, штраф­ них та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, по­ даткового кредиту та інших платежів до бюджетів і позабюджет­ них фондів, а також на відносини, що стосуються відповідаль­ ності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

87. Правова охорона знаків для товарів і послуг Знаком для товарів і послуг є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і пос­луг інших осіб.

Об'єктами правової охорони можуть бути такі знаки для то­варів і послуг:

• словесні у вигляді слів або сполучень літер;

• зображувальні у вигляді графічних композицій будь-яких форм на площині;

• об'ємні у вигляді фігур або їх композицій у трьох вимірах;

• комбінації вищезазначених позначень.

Знаки для товарів і послуг можуть бути виконані у будь-яко­му кольорі чи поєднанні кольорів. Знак також може бути зву­ковим, світловим, а також кольором чи поєднанням кольорів тощо.

160

Правова охорона надається знаку, який не суперечить пуб­лічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охо­рони.

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зоб­ражують або імітують:

• державні герби, прапори та інші державні символи (емб­ леми);

• офіційні назви держав;

• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

• офіційні контрольні, гарантійні та пробірні* клейма, пе­ чатки;

• нагороди та інші відзнаки.

Не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

• звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

• складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кіль­ кість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, міс­ це і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

• є оманливими або такими, що можуть ввести в оману що­ до товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

• складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;

• відображають лише форму, що зумовлена природним ста­ ном товару чи необхідністю отримання технічного результату або яка надає товару істотної цінності.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є то­тожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із:

• знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєс­ трацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або спо­ ріднених з ними товарів і послуг;

• знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без ре­ єстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими;

• фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і нале­ жать іншим особам, які одержали право на них до дати подан-

бзом 161

ня до Установи заявки щодо таких само або споріднених з ни­ми товарів і послуг;

• кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у то­ му числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються від­ повідно до Закону України від 16 червня 1999 р. «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;

• знаками відповідності (сертифікаційними знаками), заре­ єстрованими у встановленому порядку.

Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:

• промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

• назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

• прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом, що вида­ється Державним департаментом інтелектуальної власності. Право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

Свідоцтво надає його власнику право, зокрема, використо­вувати знак, яким вважається:

• нанесення його на будь-який товар, для якого знак заре­ єстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріп­ лений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначе­ ним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

• застосування його під час пропонування та надання будь- якої послуги, для якої знак зареєстровано;

• застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено законом:

• зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві това­ рів і послуг;

• зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, спорідне­ них з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого викорис­ тання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

162

• позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

• позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначен­ ня і знак можна сплутати.

Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або стасовно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору^ крім випадків, коли передача може стати причиною введення в оману спожи­вача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє то­вар чи надає послугу. Також власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання зна­ка на підставі ліцензійного договору.