80. Поняття та ознаки договору зберігання

Поняття договору зберігання

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язуєть­ся зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодав-цем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

¹ Див.: Коломиец А. Комиссия или консигнация. А какая разница? // Все о бухгалтер-ском учете. — 1999. — № 6. — С. 25.

147

Характеристика договору зберігання

1. Предметом договору зберігання є зберігання речі (майна). Проте на відміну від договору купівлі-продажу, де поняття «майно» тлумачиться розширено і включає як матеріальні, так і нематеріальні активи, предметом договору зберігання виступа­ ють лише матеріальні цінності (активи), тобто основні фонди і оборотні засоби. Це випливає з правової природи договору збе­ рігання і підтверджується вищенаведеним визначенням понят­ тя «відповідальне зберігання».

Винятком із цього загального правила є визнання ЦК різно­видом договору зберігання договору охорони, предметом якого згідно зі ст. 978 ЦК є забезпечення недоторканності не тільки майна, а й особи.

2. Сторонами договору зберігання можуть бути юридичні і фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльнос­ ті. Це означає, що в загальному розумінні юридичні та фізичні особи можуть виступати як зберігачами, так і поклажодавцями в договорах зберігання.

Проте вже за договором складського зберігання зберігачем є організація (товарний склад), яка зберігає товар та надає послу­ги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяль­ності (ст. 956 ЦК), тобто має статус суб'єкта підприємницької діяльності. Статус суб'єкта господарської (підприємницької) ді­яльності мають інші професійні зберігачі — ломбарди (ст. 967), банки (статті 969—971), підприємства транспорту, у віданні яких є камери схову (ст. 972), готелі (ст. 975), а також охорон­ці (ст. 978 ЦК). Тому статус зберігачів договорів зберігання за­лежить від виду таких договорів.

В деяких випадках законодавство встановлює обмеження щодо наявності відповідного статусу і у поклажодавців. Так, поклажодавцями у договорах відповідального зберігання мо­жуть бути виключно суб'єкти господарювання.

3. Обов'язком зберігача за договором зберігання є збережен­ ня майна, а також повернення його в схоронності.

Згідно зі ст. 942 ЦК зберігач зобов'язаний вживати усіх за­ходів, встановлених договором, законом, іншими актами ци­вільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Як­що зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну. Крім того, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, пере­даною йому на зберігання, а також передавати її у користуван­ня іншій особі.

148

Особливості користування зберігачем речами поклажодавця передбачені лише щодо речей, визначених родовими ознаками. Так, згідно зі ст. 941 ЦК за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання. Крім того, ст. 958 ЦК передбачає право товарного складу розпоряджатися речами, визначеними родовими ознака­ми. В такому разі до відносин сторін застосовуються положен­ня про договір позики, а час та місце повернення товарів виз­начаються загальними положеннями про зберігання.

Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» у імпера­тивному порядку позбавляє зберігача права використання мате­ріальних цінностей у господарському обороті, встановлюючи, крім того, правило про обов'язкове повернення цих матеріаль­них активів платнику податку без зміни їх якісних або кількіс­них характеристик.

4. За загальним правилом строк не є істотною умовою дого­ вору зберігання. Згідно зі ст. 938 ЦК зберігач зобов'язаний збе­ рігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберіган­ ня, а якщо він не встановлений і не може бути визначений ви­ ходячи з його умов — до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Проте згідно зі ст. 180 ГК при укладенні гос­ подарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі по­ годити, зокрема, строк дії договору.

5. Договір зберігання може бути оплатним і безоплатним. Характер договору зумовлюється як угодою сторін з цього приводу, так і вимогами законодавства до зберігання кон­ кретного виду. Так, наприклад, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 956 ЦК про те, що товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності, договір складського зберігання є оплатним. Проте установчими документами юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

6. Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача піс­ ля закінчення строку зберігання, а відповідно, зберігач — по­ вернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості в такому стані, в якому вона була прийнята на зберіган­ ня, з урахуванням зміни її природних властивостей.

7. Договір зберігання може бути укладений як в усній, так і в письмовій формі у випадках, визначених законодавством. За загальним правилом договір зберігання є реальним, оскільки

149

вважається укладеним з моменту передачі речі, а не з часу до­сягнення про це згоди. Проте, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 936 ЦК, згідно з якою договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької ді­яльності, може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому, у деяких ви­падках договір зберігання може бути консенсуальним.