ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Галина Турченко

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (1861–1917 рр.)

Навчальний посібник

Рекомендовано до друку вченою радою ЗНУ

(протокол № 4 від 25 листопада 2008 р.)

Запоріжжя

2008

УДК: 94 (477)"18/19" (075.8)

ББК: Т3 (4 Укр) 5/6 я73

Т 895

Рецензенти:

Доктор історичних наук, професор

С.Р.Лях

Доктор історичних наук, професор

Г.І.Шаповалов

Турченко Г.Ф. Історія України 1861–1917 рр.: Навчальний посібник. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2008. –  с.

Посібник покликаний надати допомогу студентам історичного факультету у вивченні курсу історії України (1861–1917 рр.). Посібник містить перелік тем семінарських занять і запитання до них, перелік рекомендованих джерел та літератури, тематику індивідуальних завдань та самостійної роботи, перелік контрольних запитань та літератури до курсу. До кожного із семінарських занять подаються витяги з текстів джерел. Робота на семінарських заняттях має своєю метою освоєння студентами культури наукового аналізу, головних принципів і методів історичного пізнання. Посібник побудований за вимогами кредитно-модульної (модульно-рейтингової) системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах.

УДК: 94 (477)"18/19" (075.8)

ББК: Т3 (4 Укр) 5/6 я73

© Турченко Г.Ф.

©Запорізький національний університет

ISBN

Зміст

Вступ 4

Модуль 1. УКРАЇНА В ПОРЕФОРМЕНИЙ ПЕРIОД (60–90-тi рр. ХIХ ст.). 8

ТЕМА І. (ЗАНЯТТЯ І). БУРЖУАЗНІ РЕФОРМИ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст. (2 год.) 8

ТЕМА ІІ. (ЗАНЯТТЯ 2). СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст. (2 год.) 16

ТЕМА ІІІ. (ЗАНЯТТЯ 3). ФОРМУВАННЯ МОДЕРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ (2 ГОД.) 19

Тема ІV. (ЗАНЯТТЯ 4). РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ НА НаддніпрянЩИНІ У другІЙ половинІ ХІХ ст. (2 год.) 27

ТЕМА V. (ЗАНЯТТЯ 5). ЗАГАЛЬНОРОСІЙСЬКИЙ І ПОЛЬСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНІ РУХИ НА НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ ст.) (2 ГОД.) 36

Тема VI. (ЗАНЯТТЯ 6). ГРОМАДСЬКО-полiтичне життя українців в Австро-Угорськiй iмперiї у другій половині ХIХ ст. М. ДРАГОМАНОВ (2 год.) 41

Модуль 2. УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ ХХ ст. 44

Тема VII. (ЗАНЯТТЯ 7). Виникнення та дiяльнiсть українських полiтичних партiй в Австро-Угорщинi на зламi ХIХ – ХХ ст. (2 год.) 44

Тема VIII. Виникнення та дiяльнiсть українських полiтичних партiй в Надднiпрянськiй Українi (6 год.) 47

ЗАНЯТТЯ 8. Українські національні партії соціалістичного напрямку (2 год.) 47

ЗАНЯТТЯ 9. Українські національні партії ліберального напрямку (2 год.) 55

ЗАНЯТТЯ 10. "Самостiйна Україна" (2 год.) 62

Тема IХ. (ЗАНЯТТЯ 11). соцiально-економiчнИЙ розвитОк Наддніпрянської України на початку ХХ ст. (2 год.) 67

Тема Х. (ЗАНЯТТЯ 12). Культурні процеси в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. (2 год.) 72

ПЕРЕЛІК ЗАПИТАНЬ ДЛЯ КОНТРОЛЮ З КОЖНОГО МОДУЛЯ І ДИСЦИПЛІНИ В ЦІЛОМУ 76

Список рекомендованої літератури 85

Вступ

Курс "Історія України (1861–1917 рр.)" складається з 2 навчальних модулів.

Метою даного курсу є: дати студентам систематичні знання з історії України 1861–1917 рр.; сформувати розумiння студентами концепцiї iсторiї України, озброїти їх засобами очищення iсторiї України вiд iдеологiчних мiфiв; сформувати чiткi теоретичнi уявлення в галузi етногенезу, націогенезу, геополiтичного становища України, впливу географiчного фактору на iсторичний процес; прищепити студентам правила аналізу iсторичних джерел; виховати критичне ставлення до прочитаної лiтератури. В ході вивчення курсу "Історія України" студенти мають засвоїти розуміння концепції історії України та основні етапи й події її історичного розвитку з 1861 до 1917 рр.

Завдання курсу:

• визначити передумови, підсумки та наслідки селянської 1861 р. реформи та реформ адміністративно-політичного управління в Наддніпрянській Україні;

• визначити особливості модернізаційних процесів на українських землях у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

• проаналізувати особливості формування української модерної нації;

• визначити особливості громадсько-політичного життя в Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ ст.;

• визначити особливості українського національного руху в другій половині ХІХ ст.;

• охарактеризувати політичне та економічне становище на західноукраїнських землях (середина ХІХ – початок ХХ ст.);

• охарактеризувати особливості політизації українського національного руху на Наддніпрянщині і Західній Україні на зламі ХІХ – ХХ ст.;

• охарактеризувати соціально-економічні процеси на українських землях на початку ХХ ст.

• окреслити культурні процеси на українських землях в 1861–1917 рр.;

За підсумками вивчення курсу студент повинен знати:

• наукову перiодизацiю iсторiї України;

• передумови, особливості, зміст і значення реформ 60–70-х років XIX ст. та Столипінської аграрної реформи для України;

• особливості модернізаційних процесів на українських землях у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.;

• особливості формування модерної української нації;

• особливості соціальної структури та етнічного складу населення України у кінці XIX – на початку XX ст.;

• особливості промислового розвитку України другої половини XІX ст. – початку XX ст.

• основні напрямки національної політики російського царизму щодо України у другій половині XIX ст.

• суспільно-політичні погляди М. Драгоманова, І. Франка, М. Міхновського;

• особливостi економічного розвитку українських земель у складi Австо-Угорської та Російської імперій;

• основні етапи народницького руху в Україні у другій половині XIX ст. та місце "українського питання" в поглядах російського народництва;

• особливості земського ліберально-опозиційного руху в Україні у другій половині XIX ст.;

• основні етапи громадівського руху в Україні у другій половині XIX ст.;

• типологію українських національних партій кінця ХІХ – початку ХХ ст.;

• особливості українського національного руху в 1907–1914 рр.;

• багатограннiсть i суперечливiсть економiчного, полiтичного та культурного життя українського народу другої половини ХІХ – початку ХХ ст.;

• причини та основні напрямки еміграції і переселення українців поза межі України у другій половині XIX – на початку XX ст.;

• вплив Першої світової війни на економічне та суспільно-політичне життя українських земель;

• основнi українські iсторичнi школи i напрями (ХІХ – поч. ХХ ст.).

вміти:

• аналізувати історичний матеріал, працювати з історичними джерелами;

• видiляти головнi етапи та чинники iсторичного розвитку українського народу;

• проводити наукову та дослідницьку роботу;

• вести наукову дискусію, виступати з доповідями;

• вiльно володiти конкретним фактичним i статистичним матерiалом з iсторiї України 1861–1917 рр.

Важливою складовою університетської освіти є семінарські заняття – форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань. Основне завдання семінарських занять з історії України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. полягає у обговоренні й засвоєнні вузлових тем курсу, оволодінні культурою наукового аналізу, тобто сукупністю сучасних принципів та методів пізнання.

До найважливіших наукових принципів пізнання, які студенти мають засвоїти на семінарських заняттях, відносяться принципи історизму, об’єктивності, соціального аналізу, множинності підходів.

Принцип історизму вимагає вивчення будь-якого історичного явища з точки зору того, коли, де, у наслідок яких причин це явище виникло, яким воно було спочатку і як розвивалося у зв’язку із зміною загальної обстановки і внутрішнього змісту, як змінювалася його роль, які оцінки йому давалися на тому чи іншому етапі, яким воно стало зараз, що можна сказати про перспективи його розвитку.

Принцип об’єктивності передбачає обов’язковий розгляд історичної реальності в цілому, незалежно від бажань, уподобань, установок суб’єкта, аналіз кожного явища в його різноманітності й суперечливості.

Соціальний аналіз передбачає врахування певних соціальних і класових інтересів, всієї сукупності соціально-класових відношень.

Важливим є також принцип множинності підходів до розглядання історичного процесу: цивілізаційного, формаційного, культурологічного та інших.

До методів історичного пізнання, що мають застосовуватися під час підготовки до семінарських занять, відносяться: порівняльно-історичний метод; метод аналогій; статистичний метод (вибірковий, груповий та ін.); встановлення причин по наслідках; визначення цілей людей і груп за їх діями і наслідками їх дій; історико-генетичний – визначення зародку за зрілими формами; метод зворотних висновків (визначення минулого за існуючими залишками); узагальнення формул, тобто свідоцтв, пам’яток звичаєвого і писаного права, анкет, що характеризують масовість того чи іншого явища; реконструкція цілого за його частиною; визначення рівня духовного життя за пам’ятками матеріальної культури; лінгвістичний метод.

Під час підготовки до семінарських занять студенти повинні опанувати прийомами та методами самостійної роботи з історичними джерелами та монографічною літературою, засвоїти навички дослідної роботи. У реалізації цих завдань важливе місце займає робота з історичними документами, що повинна відбуватися за таким алгоритмом:

1. Хто створив джерело? Який статус мала ця людина чи група людей?

2. Про що розповідає нам джерело? Про що замовчує?

3. Коли було створено джерело? Які ідеї або характерні риси історичного періоду вплинули на нього?

4. З якою місцевістю пов’язана подія?

5. Чому дане джерело було створено? Чи мало специфічну мету?

6. Як дане джерело було створено? Які висновки можна зробити після порівняння його з іншими джерелами? Чи містяться в ньому "білі плями"?

Студенти повинні усвідомити, що в ході вивчення й тлумачення джерел можуть виникати деякі складнощі: зокрема, джерела можуть містити помилкові моменти; обов’язково слід зважати на наявність певних цілей й забобонів, які мали автори первинних та вторинних джерел.

Готуючись до семінарського заняття, слід проаналізувати історичні джерела, опрацювати монографічні дослідження та наукові статті (список літератури та джерел, уривки з документів додаються), скласти конспект опрацьованих джерел та літератури, докладний план виступу, тези по кожному питанню.

Такий спосіб підготовки до семінарського заняття дозволить усвідомити логічну структуру навчального матеріалу, сприятиме повному, міцному, свідомому та глибокому засвоєнню змісту курсу.

Семінарські заняття проводяться у формі бесіди, рецензування та обговорення рефератів, доповідей, передбачають дискусію з вузлових питань теми. На виступ студента з доповіддю на семінарському занятті відводиться до 10 хвилин. Доповідь повинна бути логічно завершеним, обґрунтованим і систематизованим викладом наукового питання, тобто необхідно чітко зазначити причини, хід подій, склад учасників, результати та наслідки історичного процесу або явища.

Будь-яке твердження має бути обов'язково доведене, спиратися на історичні джерела. Виступ із доповіддю підлягає обговоренню у студентській групі, рецензуванню. Для реалізації даного порядку роботи студенти повинні підготувати дискусійні питання доповідачу, брати участь в обговоренні, рецензувати доповідь. Опанування матеріалом семінарських занять у повному обсязі є обов’язковим для кожного студента. У випадку непідготовленості або пропуску семінару (незалежно від причин) студент зобов'язаний самостійно опрацювати відповідну тему.

Посібник з курсу "Історія України (1861–1917 рр.)" побудований за вимогами кредитно-модульної (модульно-рейтингової) системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах.

Модуль 1. Україна в пореформений перiод (60–90-тi рр. Хiх ст.). Тема і. (заняття і). Буржуазні реформи в наддніпрянській україні у другій половині хіх ст. (2 год.)

План

1. Причини і передумови скасування кріпосного права в 1861 р. Необхідність проведення реформ адміністративно-політичного управління.

2. Законодавча основа реформи. Регіональні особливості проведення реформи.

3. Земська реформа. Реформа міського самоврядування.

4. Судова реформа. Військова реформа.

5. Історичне значення та наслідки реформ для України.

Джерела до теми:

1. Отмена крепостного права на Украине: Сб. документов и материалов. – К., 1961.

2. Законодательные акты аграрной реформы 1861 г. – М., 1962.

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К., 2004.

2. Великие реформы ХIХ в. в России. – М., 1992.

3. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ століття. – К., 1996.

4. Гуз А. Роль земських діячів та земств у процесі національно-культурного відродження України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) // Історія в школі. – 2001. – № 7. – С. 17–19.

5. Зінченко А. Реформа 1861 р. в Україні як дискусійне поле історичної науки // Київська старовина. – 2006. – № 2. – С. 33–45.

6. Лещенко М.Н., Сесак І.В. Земські установи на Правобережній Україні (1904–1917 рр.) // Український історичний журнал. – 1986. – № 5. – С. 104–112.

7. Моргун О. Українські діячі в земствах // Український історик. – 1969. – № 1–3 (21–23). – С. 56–64.

8. Реєнт О. Україна в імперську добу (ХІХ – початок ХХ ст.). – К., 2003.

9. Теплицький В.П. Реформа 1861 року і аграрні відносини на Україні. – М., 1959.

10. Турченко Г. Південноукраїнський регіон у контексті формування модерної української нації (ХІХ – перша чверть ХХ ст.): Навчальний посібник. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2008.

Витяги з джерел:

1. Уривок з рескрипту Олександра іі від 9 березня 1858 р.

Дворянство Київської, Подільської і Волинської губерній, виявляючи готовність сприяти моїм планам і намірам, просить дозволу приступити до складання в цих губерніях проектів Положень про поліпшення і влаштування побуту своїх селян...

Я дозволяю дворянському станові Київської, Подільської і Волинської губерній приступити до складання проектів Положень, на підставі яких наміри дворянства можуть бути здійснені, але не інакше як поступово, щоб не порушити існуючого там господарського устрою поміщицьких маєтків.

Для цього наказую:

Заснувати тепер же в губерніях Київській, Подільській і Волинській по одному підготовчому Комітету в кожній, а потім для всіх трьох губерній одну загальну комісію в м. Києві. Губернські комітети, після заснування їх, повинні приступити до складання по кожній губернії детального проекту про поліпшення і влаштування побуту поміщицьких селян, маючи на увазі при цьому такі головні основи:

1. За поміщиками зберігається право власності на всю землю, але селянам залишається їх садибна осілість, яку вони протягом певного часу зроблять своєю власністю шляхом викупу; крім того, надається в користування селян належна, відповідно до місцевих умов, для забезпечення їх побуту і для виконання їх обов'язків перед урядом і поміщиком кількість землі, за яку вони або платять оброк, або відробляють поміщикові.

2. Селяни повинні бути розподілені на сільські громади, а поміщикам надаються права вотчинної поліції...

3. При налагодженні майбутніх відносин поміщиків і селян повинна бути належним чином забезпечена справна сплата державних і земельних податей та грошових зборів.

Розвивати ці основи і застосовувати їх до місцевих обставин кожної з трьох зазначених губерній, на підставі інвентарних правил, нині діючих в цих губерніях, повинні губернські комітети. Міністр внутрішніх справ сповістить вам свої міркування, що зможуть сприяти цим комітетам у їх роботі.

Комітети, закінчивши свою роботу, повинні подати їх у загальну комісію. Комісія, обміркувавши і розглянувши всі пропозиції губернських комітетів, а також погодивши їх з викладеними вище основами, повинна винести в цій справі остаточне рішення і скласти проект загального для всіх трьох губерній Положення з потрібними для кожної винятками або окремими правилами.

Доручаючи вам головний нагляд і керівництво цією важливою справою взагалі у підлеглих вам Київській, Подільській і Волинській губерніях, я дозволяю вам дати як губернським комітетам цих трьох губерній, так і загальній комісії потрібні настанови для успішного проведення і закінчення покладених на них обов'язків. Начальники губерній повинні сприяти вам у виконанні цього. Складений загальною комісією проект і свою думку ви повинні надіслати міністру внутрішніх справ для подання на мій розсуд...

Ви і начальники підлеглих вам губерній зобов'язані суворо стежити, щоб селяни, залишаючись у цілковитій покорі поміщикам, не слухали ніяких зловмисних і брехливих умовлянь. (Хрестоматія з історії Української РСР. – К., 1961. – Т. 2. 1861–1917. – С. 12–13.)