4. Заява Української партії соціалістів-революціонерів

Товариші!

Недавно ми були свідками одного з найбільш величних і прекрасних явищ в історії революції народів. Під ярмом кривавого царату віками стогнали народи, схилившись над тяжкою працею, не маючи змоги дати одсіч лютим катам.

Та перед нашими очима, почувши в собі силу, той споконвічний раб розправив свій стан, гордо підняв до гори голову і з усмішкою на устах та з окликом – "Свобода!", завзято кинувся в бій з тиранами, котрі так довго тримали його в темноті, у злиднях та безправстві.

У кожного з нас ще стоять перед очима образи буйного розмаху сили народу, розбиваючого кайдани. Кожен ще чує в собі відгомін подібних звуків марсельєзи...

Ми оглядаємося на минуле і застигаємо в здивуванні перед величним явищем, до появи якого у великій мірі спричинився і наш український народ.

Та боротьба ще тільки розпочата, мусимо і далі збройною силою здобувати належні працюючому людові права.

Життя не чекає... Незадоволення в масах росте, горючий матеріал призбирується, поволі підготовлюється новий вибух. Під спокійним зверхнім виглядом суспільства, під тією кригою, що мов би сковує на якийсь час енергію громадянства, відбуваються процеси, непомітні для звичайного ока...

Оця міжреволюційна тиша дуже важна, бо ж від неї залежить характер і сила наступного вибуху повстання. Отже не час спокійно сидіти.

До всіх тих, у кого ще не виснажила революція, а з нею і реакція, соків з душі і мозку, звертаємося з окликом тісніше стати в ряди борців проти урядового свавілля, економічного визиску та політичного і національного безправ'я українського народу...

Та й зараз не все спочиває. Багато наших організацій і товаришів, не покладаючи рук, і далі проводять без перерви соціалістично-революційну пропаганду та організацію між народом, бракує лише ще одноцільної, міцної організації...

До єднання взиваємо тепер товаришів, закликаємо гуртуватися в нашу Українську Партію Соціалістів-Революціонерів!

З цим закликом звертаємося до всіх співчуваючих товаришів без огляду на державні кордони та океани.

Тут же мусимо зазначити, що ми вступаємо на боротьбу знову з тією самою програмою і тактикою, яких трималися досі. Ми є українські Соціалісти й революціонери. Разом із працюючим селянством, пролетаріатом і інтелігенцією йдемо на боротьбу за сповнення соціалістичних закликів, за економічну й політичну рівність – за соціалізм.

Українці є окрема нація з відмінними, ніж у других народів, обставинами політичними, економічними, суспільними та культурно-просвітніми.

Будуймо ж свою власну організацію і йдімо з пламенною проповіддю наших ідей у зрозумілій народові рідній мові. До бою ж підемо разом з братніми організаціями других народів і спільними силами повалимо лютого ворога – російське самодержавіє і централізм…

Де не бракуватиме доброї волі, там організація буде!

Одночасно просимо готуватися до партійного з’їзду про який блищі інформації подамо у свій час.

Одним із головних заходів "Головної Ради" тепер є подбати про власний орган, який, сподіваємося, при спільній праці всіх товаришів, вийде в недалекім часі.

Орган допоможе нам освітити різні питання нашої програми тактики та партійного життя. Тоді ми не будемо розпорошені, тоді ми будемо сильні своєю солідарністю та ясним розумінням свого завдання і зможемо гордо кинути нашим ворогам:

Нехай живе революція!

Нехай живе Українська Партія Соціалістів-Революціонерів!

Хай живе соціалізм!

До бою за "землю і волю"!

Свобода всім народам!

Для нас – вільна Україна!

Серпень, 1911 року. Головна рада УПРС. (Суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали. – Мюнхен, 1983. – Т. 1. – С. 165–167.)