Тема VI. (заняття 6). Громадсько-полiтичне життя українців в Австро-Угорськiй iмперiї у другій половині хiх ст. М. Драгоманов (2 год.)

План

1. Становлення й розвиток М. Драгоманова як політичного мислителя:

• Історичні погляди;

• Федералістичні та соціалістичні погляди М. Драгоманова.

2. Місце М. Драгоманова в українському суспільно-політичному русі другої половини ХІХ ст.

3. Парламентське життя й українське питання.

4. Народовці. Старорусини (русофiли, москофiли).

5. І. Франко i радикальний рух.

Джерела до теми:

1. Драгоманов М.П. Пропащий час // Вибране. – К., 1991. – С. 559–575.

2. Драгоманов М.П. Шевченко, українофіли і соціалізм // Там само – С. 327–330.

3. Драгоманов М.П. Переднє слово [до "Громади" 1878 р.] // Там само. – С. 276–327.

4. Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали. Довідник. – К., 1997. – Ч. 1. – № 103–104, 108, 144.

5. Франко І. Галицьке українофільство. Відповідь на "Уваги русина" // Зібр. тв.: у 50 т. – К., 1984. – Т. 46. – Кн. 1.

6.  Франко І. З останніх десятиліть ХІХ віку // Зібр. тв.: у 50 т. – К., 1984. –Т. 41. – С. 497–499.

7. Франко І. Україна irredenta // Вивід прав України . – Львів, 1991. – С. 42–43.

Література:

1. Борчук С. Ідея державності і соборності в студентському русі Західної України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Україна соборна. – К., 2005. – Вип. 2. – Ч. ІІІ. – С. 186–190.

2 Грицак Я. Нарис iсторiї України. Формування модерної української нацiї ХIХ – ХХ столiття. – К., 1996.

3. Забужко О.С. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період. – К.,1993.

4. Іванова Л.Г. М.П. Драгоманов і історія України // Український історичний журнал. – 1991. – № 9. – С. 127–143.

5. Каппелер А. Національний рух українців у Росії та Галичині: спроба порівняння // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність: (зб. наук. праць). – К., 1991. – С. 111–118.

6. Круглашов А.М. Політична етика Михайла Драгоманова (теоретичні аспекти) // Український історичний журнал. – 2000. – № 3. – С. 73–92.

7. Куций І. Галицьке русофільство ХІХ ст.: генеза історичної свідомості // Історичний журнал. – 2006. – № 6. – С. 72–83.

8. Лисяк-Рудницький I. Українцi в Галичинi пiд австрiйським пануванням // Iсторичнi есе. – К., 1994. – Т. 1. – С. 413–450.

9. Сарбей В.Г. До поглядів М.П. Драгоманова на українське національне питання // Український історичний журнал. – 1991. – № 9. – С. 60–70.

10. Скакун О.Ф. М.П. Драгоманов как политический мыслитель. – Харьков, 1993.

11. Федченко П.М. Михайло Драгоманов. Життя і творчість. – К., 1991.

12. Франко І. Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова // Твори у 50-ти томах. – Т. 45. – С. 423–438.

13. Чорна Т. Радикальний рух у Галичині у другій половині ХІХ ст. // Історія України. – 2001. – № 5. – С. 14–16.

14. Янишин Б.І. Народовці на рубежі 70–80-х років ХІХ ст.: творення нової моделі політичної культури // Український історичний журнал. – 2001. – № 6. – С. 86–100.

Витяги з джерел:

1. Уривок із праці Івана Франка "Що таке соціалізм?"( 1878 р.)

Соціалізм – то є прагнення усунути всяку суспільну нерівність, всяке визискування і всяке убозтво; запровадити справедливіший, щасливіший лад, ніж нинішній, і то в такий спосіб, щоб нинішній виробничий капітал, тобто грунти, фабрики, машини й інші знаряддя праці, а також сировина перейшли від приватної власності окремих людей до загальної власності. Соціалізм, таким чином, є ворогом усякого поділу. Він не хоче забирати в одних, а давати все іншим; вважає все, чим нині володіє людство, наслідком праці всього людства протягом довгих віків. Тому не слід давати його у виключне володіння кільком людям, які можуть знищити те, що зробили інші, або вживати навіть на шкоду працюючим. Було б найсправедливіше аби те, що досі виробило людство, належало йому всьому, було його спільною і вічною власністю, із якої рівною мірою могла б користатися кожна людина і до якої зі свого боку кожен повинен був би докладати також свою працю, скільки хто зможе...

Ідея соціалізму прагне до загальної свободи всіх людей, до їх рівності не тільки перед законом..., але до рівності у суспільстві, яке кожному дає однакову можливість користуватися всіма своїми інституціями. Тепер, наприклад, всі мають право ходити до школи вчитися, але чи всі мають можливість? Соціалізм хоче всім дати можливість користуватися наукою, мистецтвом і вигодами життя і всюди, де тільки можна, говорити про справжню свободу. Ідея соціалізму прагне зрештою до найтіснішого збратання (федерації) людей з людьми і народів з народами як вільних з вільними, і рівних з рівними; прагне тим самим до зниження всякого підданства, всякої політичної залежності, всякого уярмлення одного народу іншим; до ліквідації воєн як таких, що чужі людській природі, бо знищують поступ.

Яка користь буде для нашого народу з того, що наші податки замість росіянина чи пруссака буде брати і витрачати уряд, який складається з наших власних панів, що дбають так само як росіянин і пруссак лише про самих себе, а не про благо народу? Яка корисгь нам з того, що будемо мати власного короля, в той час як лихварі і капіталісти будуть нас обдирати і визискувати, як і раніше? Доки не подамо народові надії на соціальну реформу, тобто на поліпшення його матеріального існування, він не стане всім гуртом до виборонення своєї і нашої політичної незалежності. Треба забезпечити його передусім хлібом і всіма плодами його праці, а тоді жодна сила, жодна навала не запряже наш народ у ярмо неволі, не позбавить незалежності. Іншого засобу немає! (Франка І. Зібрання творів: У 50 т. – К., 1986. – Т. 45. – С. 44–45, 50, 55.)