Полтава 1709 – 2009 Полтавська битва – осмислення в часовій перспективі

SI.

Swedish Institure

Вступ

«Зворотний бік війни. Шведи вважають, що билися за... незалежність України». Шведський прапор і наведена цитата представляють читачам статтю «Шведський погляд на Полтавську битву» на першій сторінці київської газети «Сегодня» від 24 червня 2009 р. Під таким заголовком журналістка повідомляє про шведський семінар «Полтавська битва - осмислення в часовій перспективі», проведений у Києві та Полтаві в червні.

Засідання в Києві відбулося ю червня в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія». Заснована в 1632 році й відроджена в 1992 році, Академія представляє міжнародний напрямок в українській культурі. Семінар став зустріччю між двома сторонами - так би мовити, уявно відродженим Шведським королівством з Фінляндією як складовою його частиною, і так само уявною Козацькою державою часів Петра Могили.

У Полтаві шведсько-фінський семінар 11 червня був частиною дводенної зустрічі «Міжнародна наукова конференція «Полтавська битва 1709 року в історичній долі України, Росії, Швеції та інших держав». Зустріч відбулася за сприяння Полтавської міської ради та Комітету з відзначення 300-річчя Полтавської битви. Шведсько-фінська частина зустрічі була такою самою, як і в Києві. І стала ефективним доповненням пленарного засідання у Полтаві, яке зосереджувалося суто на Полтавській битві. Крім двох українських, одного російського і одного польського науковців, у зустрічі взяли участь ще два шведських науковці, представляючи сучасні історичні дослідження шведів, пов'язані з Полтавою.

Шведсько-фінський семінар був присвячений сприйняттю і тлумаченню Полтавської битви в широкій перспективі, просторовій і хронологічній. Жодного натяку про те, що шведи - Карл XII, якийсь інший історичний персонаж чи сучасні науковці - наснажувалися ідеєю, мовляв, шведи боролися за незалежність українців, не було зроблено. Але журналістське розуміння семінару цікаве і повчальне. Журналістка витлумачила «сигнал» семінару саме так - як боротьбу Швеції за «Українську незалежність» у 1709 році. А проте, з погляду фінських і шведських істориків, Іван Мазепа і його послідовники були самодостатніми історичними дійовими особами. Фінські та шведські історики продемонстрували, що вважають очевидним, що сучасна Україна є законною європейською державою з давньою історією. Козацька держава і Полтавська битва складають невід'ємні частини цієї історичної спадщини.

Крістіан Ґернер, професор історії, координатор шведсько-фінського семінару

Переднє слово

300-а річниця Полтавської битви припала на літо2009року. На вшанування цієї річниці Шведський Інститут організував протягом року низку різних заходів. Відштовхуючись від спільної історичної події, програма заходів мала спрямованість у майбутнє. Її метою було розвинути відкритість і тривалі зв’язки в галузі освіти, науки і культури, а також сприяти кращому розумінню Швеції та шведських цінностей.

До видання увійшли доповіді на науковому шведсько-фінському семінарі «Полтавська битва - осмислення в часовій перспективі», що був проведений у Києві та Полтаві. В Києві семінар відбувся 10 червня в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», а в Полтаві пройшов у рамках міжнародної наукової конференції, організованої Полтавською міською радою 11 червня. У семінарі взяли участь науковці з Лундського, Упсальського і Стокгольмського університетів Швеції, а також із Гельсінського університету та Університету Обу Академія Фінляндії.

На час проведення семінару побачило світ українське видання книжки про Полтавську битву шведського історика Петера Енґлунда. Ця книжка, що є сучасним погодинним описом тієї баталії з точки зору шведів, була подарована учасникам і слухачам семінару, а також багатьом іншим людям, які цікавляться тією значущою битвою в нашій спільній історії.

Іншою важливою складовою програми Шведського Інституту, присвяченої Полтавській битві, став фотоконкурс під назвою «Полтава - 2009», у межах якого молодих людей з України, Росії та Швеції запросили зробити фото про їхнє щоденне життя. Тема конкурсу звучала так: «Якими ми є через 300 років? Один день у моєму житті». У конкурсі взяли участь 362 автори, що надіслали 1593 фотографії. Журі з професійних фотографів відібрало в цілому 35 фото і в означило по п'ять переможців з кожної країни.

З робіт, що перемогли, була складена мандрівна виставка, показана восени 2009 року. Вона відкрилася у Стокгольмі, а тоді помандрувала до Полтави, Києва та Москви. Переможці конкурсу з України та Росії виграли тижневу подорож до Стокгольма у серпні, де познайомилися зі шведськими призерами, які, у свою чергу, здобули відповідну можливість відвідати Полтаву та Київ із нагоди відкриття виставки там.

Згадана вище програма заходів була здійснена у тісній співпраці між Посольством Швеції у Києві та Шведським Інститутом у Стокгольмі.

Стокгольм, жовтень 2009 р

Посол Швеції в Україні

Стефан Ґуллґрен

Для мене велика честь відкрити цей семінар, присвячений 300-річчю Полтавської битви. Хочу висловити подяку Шведському Інституту за організацію заходу, на який справді вдалося зібрати багатьох відомих науковців, провідних фахівців у своїй галузі.

Особливо я втішений тим, що семінар планували та готували в тісній співпраці історики Швеції та Фінляндії, двох країн, які за часів Полтавської битви були однією державою. Це чудово ілюструє природу наших взаємин. У нас була тривала спільна історія. 200 років тому ми роз'єдналися і сьогодні представляємо дві потужні, незалежні держави, що спокійно сприймають минуле і впевнені у своїй здатності успішно забезпечити стійке, стабільне суспільство для наших громадян у центрі Європи.

Семінар має назву "Полтавська битва - осмислення в часовій перспективі". Йдеться про роль, або точніше, тлумачення битви в сучасному шведському контексті. Багато написано про історичні факти. Це була величезна людська трагедія з тисячами загиблих і поранених на полі битви. Мусимо вшанувати їхню пам'ять.

Але Полтавська битва має й інше значення. Вона посідає окреме місце в національній ідентичності тих країн, або їхніх спадкоємниць, що брали участь у битві. Частково - це правда, частково - міфи. То яким був наслідок Полтави? Чи стало це поворотним пунктом в європейській історії, чи залишилося просто однією з багатьох битв?

Це одне з питань, які, сподіваюся, обговорюватимуться на цьому семінарі. Хоч я не професійний історик, однак наважусь передбачити один із висновків сьогоднішньої дискусії: Полтавська битва є однією з тих історичних подій, що сприймалися й досі сприймаються по-різному в різних країнах.

Так, для Швеції Полтавська битва стала частиною процесу, що через століття призвів, зрештою, до появи узгодженого національного бачення. А воно полягало в тому, що найкраще інтересам Швеції мала відповідати політика зосередження на побудові стабільної, процвітаючої країни для шведських громадян у межах існуючих державних кордонів, визначених географічно та історично, у внутрішній суспільній гармонії, у злагоді з історією та в мирі зі своїми сусідами. Це був довгий та складний процес, що тривав не день і не два. Але внаслідок цього народилася сучасна Швеція.

На мою думку, в цьому контексті важливо відзначити одну річ. Ми можемо встановлювати історичні факти, що насправді відбувалося в певний період історії - на полі битви, на війні, на мирних переговорах і в момент прийняття на них остаточної ухвали. Але було б помилковим, а то й марним намагатися витворити єдине, історично вірне тлумачення минулих подій. Це суперечить історії як науці і людській поведінці, наскільки ми її знаємо. Природа людини суб'єктивна, а тому так само суб'єктивним є наше тлумачення минулого і наша оцінка його значення для сучасного і прийдешнього.

Вірним щодо історії є те, що не існує об'єктивних істин. Усе, що ми маємо, це історичні факти, коли їх можна встановити, а от їхнє тлумачення вже різниться залежно від того, звідки на них дивитися. Важливо зрозуміти й визнати це як основу для ґрунтовної дискусії про те, чому може навчити нас історія.

Оволодівати історією - добре; небезпечно, коли вона оволодіває нами. От чому потрібні такі семінари, на яких відкрито, щиро і водночас шанобливо можуть бути представлені різні погляди. Ось чого я чекаю від цього семінару. Я певен, що дізнаюся багато нового і познайомлюся з новими тлумаченнями Полтавської битви та її ролі в історії. Це допоможе мені краще зрозуміти сьогодення і шлях вперед, до майбутнього. Чого ще бажати? Адже це і є історія в її кращому розумінні.

Дякую за увагу.

Посол Фінляндії в Україні

Крістер Міккелссон

На цей період припадає багато історичних дат. Скажімо, днями ми відзначили 65-у річницю Дня "D", початку висадки англо-американських військ у Нормандії. Фінляндія і Швеція відзначають цього року 200-ліття розмежування під гаслом "1809 рік - розбудова -держави". У 1809 році дев'ять шведських провінцій, що пізніше утворили Фінляндію, відійшли до Російської імперії.

Для моєї батьківщини, Фінляндії, той рік означав початок державної розбудови, що, зрештою, вилилася у здобуття незалежності в 1917 році. Для Швеції це був 200-літнього періоду миру і повороту на 90 градусів головної політичної вісі, зі сходу - заходу на північ - південь.

В обох країнах влаштували святкування, часом у безпрецедентній формі. Так, скажімо, ніколи раніше політичне керівництво однієї країни не опинялося одночасно в повному складі у сусідній країні. А цього року таке трапилося двічі: вперше у січні 2009 року,президент Фінляндії, спікер Фінського парламенту і прем'єр-міністр приїхали до Стокгольма, а потім у квітні, коли весь шведський уряд відвідав Фінляндію і уряди двох країн провели спільне засідання.

Сьогодні, через 200 років після розмежування, слід зазначити також, що політика Швеції та Фінляндії,в тому числі й зовнішня політика, ніколи ще не була такою мірою спорідненою. Як часто кажуть, дві країни - один погляд.

Але варто згадати ще одну дату цього літа, а саме 300-річчя Полтавської битви 27 червня. Чому посольство Фінляндії взяло участь у підготовці й проведенні цього семінару? На це є багато причин.

По-перше, на час Полтавської битви Фінляндія була не колонією, а складовою частиною Швеції. Як я сказав вище, головна вісь політики Швеції того часу проходила зі сходу на захід (Виборг - Обу/Турку - Стокгольм - Ґетеборг), а не з півночі на південь. Балтійське море не розділяло, а об'єднувало дві частини країни.

По-друге, у цій битві брали участь війська і військові підрозділи з територій сучасної Швеції і сучасної Фінляндії.

Нарешті, з позицій сьогодення ми можемо провести чітку лінію від подій 1709 року до подій 1809-го і далі. Як свого часу зазначив професор Матті Клінґе, а його послідовник професор Генрик Мейнандер написав у книжці про історію Фінляндії, що нещодавно побачила світ: "Якби вибирати лише один рік важливий для Фінляндії, то це був би 1703-й". Чому?

Бо саме тоді засновано Санкт-Петербург. Це радикально змінило стратегічне становище на Балтійському морі, тому наслідок Полтавської битви мав вирішальне значення для існування і розвитку нової столиці. І заклав підґрунтя для подій 1809 року.

Підсумовуючи, я б хотів навести трохи заяложену, але, тим не менш, вірну думку: важливо знати минуле, щоб краще жити сучасним і будувати майбутнє. Наголос тут, ясна річ, на слові "знати".

У Фінляндії ми тривалий час дотримувалися тези, що історію слід залишити історикам. Тут сьогодні зібрався вишуканий колектив істориків з Фінляндії та Швеції, які розглянуть різні аспекти Полтавської битви і введуть її в європейський контекст. Це також дуже важливо. Ключове слово тут - взаємозалежність - жодна країна, хоч яка розвинена, не живе ізольовано.

Я дуже радий можливості звернутися до такого вишуканого товариства науковців. Бажаю всім нам чудового семінару.

Доповідачі

Крістіан Ґернер- професор історії Лундського університету. Предметом його досліджень є історія та історична культура Центрально-Східної Європи 20 століття. Закінчив Лундський університет у 1984 році, де здобув кандидатський ступінь (PhD) у галузі історії та захистив дисертацію про зв'язки Радянського Союзу і Центральної Європи у повоєнний період. Серед публікацій - «Україна і Швеція в історичній перспективі» (у співпраці з Класом-Єраном Карлсоном), Шведський Інститут, 2006 р.

Крістіан Ґернер був організатором і координатором семінару, тексти доповідей з якого представлені в цій публікації.

Любомір Дюровіч- почесний професор слов'янських мов Лундського університету, колишній професор російської мови Братиславського університету, Кандидатський ступінь (PhD) здобув 1949 року, докторський - 1966 р. Автор книжок і досліджень про російську мову та мови східних слов'ян, словацьку і чеську, сербську/хорватську і слов'янські мови в цілому. До його книжок належить «Paradigma tikaspisov nejrustiny», з-поміж розвідок можна назвати «Возникновение грамматической мысли на Руси» і «Ренессанс на Руси и его пределы». Редактор різноманітних видань, зокрема, тематичного числа «Доломоносовский период русского литературного языка» міжнародного журналу Russian Linguistics.

Макс Енґман- кандидатський ступінь (PhD) здобув у Гельсинському університеті в 1983 році, професор загальної історії в Університеті Обу Академія від 1985 року, запрошений професор у Мінесотському університеті в 1997 р. і Седертернському університеті в 2008-2009 pp. Редактор «Historisk Tidskriftfor Finland» («Історичного журналу Фінляндії») у 1982-2000 pp. Дослідницькі інтереси: фінсько-російські взаємини, міграція, суспільна історія, імперії та їхній розпад.

Доктор Петер Еріксон, викладач на кафедрі історії Упсальського університету У 2002 році захистив дисертацію «Storanor diskakrigetforklarat. KarlXII ochde tideologis katilltalet» («Тлумачення Великої північної війни. Карл XII та його ідеологічні промови»), У цій праці розглянуто питання про те, в який спосіб молода новітня європейська держава доносила до своїх підлеглих сенс своїх політичних проектів.

Матті Клінґе- кандидатський ступінь (PhD) здобув у Гельсинському університеті 1967 року, ад'юнкт-професор історії ідей у 1967 році, запрошений професор в університеті Сорбони 1970-1972 pp., професор історії в Гельсинському університеті 1975-2001 pp. Колишній голова Фінського науково-літературного торвариства. Остання книжка: «Napoleon sskugga» («Тінь Наполеона»), фінською і шведською мовами, Атлантіс, 2009 р. Видання російською мовою: «Имперская Финляндия» і «На чужбине и дома» (обидві книжки 2005 р.), «Мир Балтики» (1994 p.).

Доцент Елізабет Лефстранд- ад'юнкт-професор кафедри слов'янських мов і літератур Стокгольмського університету. Предметом її досліджень є насамперед слов'янська церква і російські рукописи 14 - 17 ст., що зберігаються в архівах і бібліотеках Швеції. Співавторка каталогу архівних матеріалів періоду окупації Новгорода 1611 - 1617 pp., унікального зібрання документів з канцелярії правителя Новгорода.