Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник Історія України 1861-1917.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
689.66 Кб
Скачать

Витяги з джерел:

1. Уривок з платформи Української радикальної партії (1905 р.)

Сьогочасне становище українського народу таке тяжке, як досі ще не бувало ніколи.

Сила безземельних або малоземельних хліборобів ледве животіє; робітники фабричні й заводські, підпадаючи під всю вагу капіталістичного засобу продукції, не мають ні одної з тих полегкостей, які існують за такого ж ладу на заході Європи; політичних прав ніхто не має ніяких, і поліцейсько-жандармське розбишацтво чинить волю, як і чинило; освіті не поліцейсько-попівській нема змоги доступитися до людей… – через те маси стоять у такій темряві, яка не дає їм змоги визволитися з їх тяжкого становища; використовуючи сю темряву, уряд російський нацьковує темні маси на інтелігенцію, щоб винищити кривавим робом тих людей, які могли б вивести ці маси з їх тяжкого становища, і серед цієї вакханалії, розгнузданих темних сил слово "закон" стало порожнім словом більше, ніж коли попереду…

Не краще становище і як нації: нас поділено між трьома державами, наше національне ім’я як народу й краю офіціально не існує; маленьку волю наша мова має тільки в Галичині та на Буковині, в Угорщині жменька нашого народу ледве дихає; в Росії нашу мову скрізь заборонено, нас силкуються денаціоналізувати з найбезсоромнішою жорстокістю, і ми не маємо тут ні одної національної інституції.

Таке становище рідного народу й краю кладе на кожного свідомого й чесного чоловіка повинність стати в обороні прав на людське життя робочих мас і нашої нації. Першою потребою буде тут освідомити маси – і робочі, і так званих освічених класів, щоб вони зрозуміли становище і забажали боротися, щоб перемінити його; друге – потреба організуватися за для цієї боротьби, щоб зробити її систематичною та інтенсивною. Які форми візьме ця боротьба – це залежатиме від того, як поводитиметься з нами далі сьогочасній уряд; наша ж повинність – довести кожного до того, щоб він, у спілці з іншими, був готовий оборонити і оборонив своє право всіма залежними від нього засобами...

Щодо ладу на території України, то всіма справами має тут порядкувати Українська Виборна Народна Рада. Вона складається з послів, оплачуваних з краєвих коштів і вибраних на підставі: а) загального, рівного, безпосереднього виборчого права з таємним голосуванням; б) пропорціональності виборів. Право обирати і бути обраним належати має кожному громадянинові 21 року без різниці полу. Стоїмо за законодавчий період не довший як три роки, за народне законодавство (референдум та ініціатива) і за те, щоб вибори і голосування відбувалися в зазначені законом святкові дні.

Народна Рада сама виробляє краєву конституцію, яку не може ні відмінити, ні скасувати загальнодержавний парламент. Краєва конституція мусить дати право широкого самоврядування громадам сільським і міським…

Краєва Народна Рада, окружні сейми й громади доручають виконувати свої постанови людям, відповідальним перед тими зборами, які їх обирали…

Суд мусить бути безкоштовний, з присяжними, не може бути ніяких виняткових судів; скинути суддю з посади можна тільки судовим декретом за яке злочинство. Незалежні й виборні мирові судді. Інститут умовного засудження. Усі безневинно обвинувачені, чи засуджені мають право на виплату.

Щодо війська, то мета, до якої мусимо йти, се щоб міжнародні суперечки залагоджувалися третейським судом, а замість війська була народна міліція. Поки загальні міжнародні відносини дадуть змогу досягти цього, мусимо дбати, щоб полегшити вагу від мілітаризму, зменшуючи військо, скорочуючи службу в ньому та поділяючи його на загальнодержавну й краєву міліцію. Справи війни й миру може вирішувати тільки збір народних заступників.

Мова в урядових, освітніх та інших інституціях вживається українська. Людності іншої національності на українській землі забезпечується право вживати рідну мову в інституціях, до тієї людності належних.

Ніяка віра чи церква не може бути краєвою. Всі церковні інституції оплачують та ними порядкують ті, за для кого вони існують, ніякі краєві чи загальнодержавні уряди, не мають права втручатися до їх справ.

Освіта початкова має бути обов’язковою – безкоштовною й світською для всіх дітей. Підручники й їжа в школі усім дітям даються безкоштовно. В середніх та вищих школах дітям, що мають видатний хист до науки, безкоштовна освіта і коли треба, то й засоби до життя з краєвих або громадських коштів. Освіта нижча, середня та вища належить до краєвих справ, якими порядкують Народна Рада, окружні сейми й громади, але за згодою автономних одиниць можуть бути визначені загальні норми для державних екзаменів, які відбуваються в краєвих інституціях і краєвою мовою, але дають права на всю державу... (Платформа Української Радикальної Партії. – Львів, 1905.)