3. Виробництво сортового металу в Україні (залізо і сталь, в тис. Пуд.) в 1910–1914 рр.

Роки	Україна	Вся Росія
1910	98885	184168
1911	112748	202707
1912	128268	227747
1913	141044	246551
1914	144246	240032

(Хрестоматія з історії Української РСР. – К., 1961. – Т. 2. 1861–1917. – С. 465.)

4. Виплавка чавуну в Україні в 1910–1914 рр. (в млн. Пуд.)

Роки	Україна	Вся Росія
1910	126,4	185,6
1911	147,7	219,4
1912	173,4	256,3
1913	189,7	283,0
1914	186,2	264,1

(Хрестоматія з історії Української РСР. – К., 1961. – Т. 2. 1861–1917. – С 465.)

5. Видобуток кам'яного вугілля в Донбасі у 1910–1914 рр. (в млн. пуд.)

Роки	Україна	Вся Росія
1910	1522,0	1018,8
1911	1739,1	1217,6
1912	1903,6	1304,6
1913	2199.3	1543,8
1914	2181,6	1683,8

(Хрестоматія з історії Української РСР. – К., 1961. – Т. 2. 1861–1917. – С. 465.)

6. Уривок із Столипінського указу від 5 листопада 1906 р. Про доповнення деяких постанов діючого закону в питаннях селянського землеволодіння і землекористування

Маніфестом нашим від 3 листопада 1905 р. викупні платежі, що збирали з селян за надільні землі, скасовуються з 1 січня 1907 р. З цього часу зазначені землі звільняються від обмежень, які лежали на них: в силу викупного боргу селяни дістають право вільного виходу з общини, з закріпленням у власність окремих домохазяїв ділянок, які переходять до приватного володіння, з громадського наділу...

1. Кожен домохазяїн, що володіє надільною землею за общинним правом, може в будь-який час вимагати закріплення за собою в приватну власність частини, яка належить йому, з визначеної землі.

2. У громадах, в яких не було загальних переділів протягом 24 років, що передували заяві окремих домохазяїв про бажання перейти від общинного володіння до приватного, за кожним таким домохазяїном закріплюється як особиста власність, крім садибної ділянки, всі ділянки общинної землі, що перебували в його постійному (не орендному) користуванні. У громадах, в яких протягом 24 років, що передували заяві окремих домохазяїв про бажання перейти від общинного володіння до приватного, були загальні переділи, за кожним домохазяїном, що зробив таку заяву, закріплюються у приватну власність, крім садибної ділянки, всі ті ділянки общинної землі, які надані йому громадою на постійне, аж до наступного загального переділу, користування. Але якщо у постійному користуванні бажаючого перейти до приватного володіння домохазяїна є землі більше, ніж належало б на його долю, на основі останньої розверстки, за кількістю розкладових одиниць в його родині до часу згаданої заяви, то за ним закріплюється у приватну власність та кількість землі, яка належала йому за згаданим розрахунком. За цим надлишок, що виявився, закріплюється в особисту власність лише за умови сплати громаді його вартості, яка визначається первісною середньою викупною ціною за десятину наданих у наділ даній громаді угідь, що обкладаються викупними платежами. В іншому разі весь означений надлишок переходить у розпорядження громади.

4. Домохазяї, за якими закріплені у приватну власність ділянки общинної землі..., зберігають за собою право користування в незмінній частині тими сіножатями, лісними та іншими угіддями, які надаються на спеціальних підставах (наприклад, за типами грунту, або окремо від угідь, що переділялися під час загальних переділів на інших підставах, і т.п.), а також право участі в користуванні на прийнятих в громаді підставах угіддями, що не переділялися, а саме: громадською садибною землею, вигонами, пасовищами, оброчними статтями та ін.

5. Постійні частки в угіддях, що переділялися на особливих підставах, визначаються у тому розмірі, в якому домохазяї, які висловили бажання перейти від общинного володіння до приватного, користуються зазначеними угіддями до часу подання такої заяви.

6. Вимоги про закріплення у приватну власність частини общинної землі ставляться через сільського старосту громаді, яка за ухвалою, прийнятою більшістю голосів, зобов'язана у місячний термін з дня подання заяви вказати на ділянки, що переходять на підставі статей 2 і 3 у приватне володіння домохазяїна, а в деяких випадках визначається розмір належної з нього доплати (ст.З) і постійна його частина в угіддях... Якщо протягом зазначеного терміну громада такої ухвали не прийме, то на клопотання домохазяїна, що подав згадану заяву, всі зазначені дії виконуються на місці земським начальником, який розбирає, по суті, всі ті суперечки, що виникли, і оголошує з приводу цього своє рішення...

12. Кожний домохазяїн, за яким закріплені ділянки надільної землі..., має право в будь-який час зажадати, щоб громада виділила йому замість цих ділянок відповідну ділянку, по можливості, в одному місці.

13. У тих випадках, коли вимога про виділення в одному місці не збігається із загальним планом, виділ виявляється незручним або неможливим, громаді надається право задовольнити хазяїна, що бажає виділитися, грошима за взаємною з ним згодою...

16. Домохазяї, що перейшли від общинного володіння до приватного, а також їх спадкоємці користуються закріпленими в їх приватну власність, на підставі цих правил, ділянками до виділення їх в одному місці, на однакових правах з власниками подвірних ділянок. За спадкоємцями зберігається також право на участь у користуванні як угіддями, що переділяються на особливих підставах в тій мірі, в якій це право надано першим власникам ділянок, так і угіддями, що не переділяються, на прийнятих у суспільстві підставах...(Хрестоматія з історії Української РСР. – К., 1961. Т. 2. 1861–1917 – С. 432–434.)