- •Рецензенти:
- •Місто як об'єкт вивчення: історія, теорія, методи
- •1. Загальні принципи теоретичного осмислення феномена міста
- •2. Європейське та азійське місто: концептуальні відмінності
- •3. Класичний античний поліс
- •4. Середньовічне місто
- •5. Модерне місто
- •6. Українське місто від Магдебурзького права до сьогодні
- •Глосарій:
- •Питання і завдання для самоперевірки:
- •Список допоміжної літератури:
- •Основні соціологічні концепції міста
- •1. Міська проблематика у працях класиків соціології (економічна і соціокультурна парадигми)
- •2. Дослідження проблем міста у працях представників Чиказької школи соціології
- •3. Сучасні соціологічні концепції міста. Неомарксистський та неовеберіанський підходи
- •4. Дослідження міста з точки зору соціопросторової перспективи
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Методичні підходи до вивчення міського простору
- •1. Опитувальні методики та їх модифікації
- •1.1 Базові питання 46
- •1.2 Приклади проективних питань
- •2. Метод спостереження
- •3. Методики з використанням малюнків
- •4. Візуальна стратегія
- •5. Використання вторинних даних
- •Результати пошуку в Єдиному архіві соціологічних даних (sofist.Socpol.Ru): анкетні запитання з різних досліджень
- •Результати пошуку в icpsr Data Archive
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список допоміжної літератури:
- •1. Територія та простір: де шукати місто?
- •2. Класична соціологія про міський простір
- •3. Зонування міської території та стратегії структурування західних міст
- •4. Особливості просторової структури радянських та пострадянських міст
- •5. Можливі схеми аналізу міського простору
- •Глосарій
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Список основної літератури
- •Міська нерівність і сегрегація
- •1. Система розселення і соціальна структура міста
- •2. Різнолике місто: соціальні групи городян
- •3. Майнове та статусне структурування міста
- •4. Етнорелігійна сегрегація міста
- •5. Гендерне структурування міста: патріархат приватний та публічний
- •6. Міграційний чинник соціального розшарування міста
- •7. Роль держави у соціальному структуруванні простору міста
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Список допоміжної літератури:
- •2. Місто як об'єкт управління: сучасні тенденції та проблеми
- •3. Основні теоретичні моделі міського управління
- •4. Місцеве самоврядування: сутність та основні форми
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Соціокультурні зміни та місто
- •Пам'ятники та топоніми як об'єкт вивчення соціокультурних змін у місті.
- •Вивчення соціокультурних змін у місті: теоретичні підстави.
- •Соціокультурний підхід у дослідженні змін символічного простору міст України.
- •1. Пам'ятники та топоніми як об'єкт вивчення соціокультурних змін у місті
- •2. Вивчення соціокультурних змін у місті: теоретичні підстави
- •3. Соціокультурний підхід у дослідженні змін у символічному просторі міст України
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Список допоміжної літератури:
- •Місто як соціальний текст конструювання образу міста
- •2. «Писання» міста: символічне маркування міського простору, проектування «ідентичностей» на місто
- •3. Тексти про місто — конструювання образу міста
- •4. «Прочитання» міста, відображеного в ідентичностях
- •Глосарій:
- •Список основної літератури:
- •Список допоміжної літератури:
- •1. Нова роль міст у ххі ст.
- •2. Нова роль культури у ххі ст.
- •3. Капіталізація культурної сфери міста
- •4. Культурні індустрії в сучасному місті
- •Глосарій:
- •Питання і завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Список додаткової літератури:
- •Генеза соціологічного дискурсу щодо девіантогенності міського простору.
- •Теоретичні інтерпретації девіантогенних аспектів організації міського простору.
- •Лихий genius loci: його народження і вигнання.
- •1. Генеза соціологічного дискурсу щодо девіантогенності міського простору
- •2. Теоретичні інтерпретації девіантогенних аспектів організації міського простору
- •3. Лихий genius loci: народження і вигнання
- •Узагальнене місце району (частини) міста у ранжуванні та кластеризація районів (частин) міста195
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список допоміжної літератури:
- •Тенденції та колізії розвитку міста в епоху глобалізації. Місто майбутнього
- •2. Основні варіанти постіндустріальної міської системи
- •3. Типи «інформаційного міста»
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Список допоміжної літератури:
- •Case studies: Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Львів
- •«Батьківщина-мати» versus Степан Бандера: екскурсія вибраними пам'ятниками Другої світової війни 246
- •Від Жданова до Маріуполя: питання перейменування міста в публікаціях місцевої преси
- •Приватність і приватизація двору 282
- •«Львів'янин» — окрема ідентичність чи просто прописка? 293
- •Яких історичних діячів слід насамперед увічнювати в пам'ятниках та назвах вулиць Львова?
- •У межах якого регіону світу Ви б розташували Львів?
- •На Вашу думку, Харків% до тих, хто відповів
- •На Вашу думку, Харків% до тих, хто відповів
- •Запропонованих міст43
- •1. Проблеми територіальної ідентичності в мегаполісі: місто як простір свободи або набір обмежень
- •2. Фізичне й символічне витіснення у міському просторі
- •Соціальний простір міста: можливості «прочитування» та управління 45
- •Релігійний простір міста (на прикладі донецька) 56
- •Сучасне місто як символічний простір: «місце», «знаки», «сув'язь часів» (на прикладі Днепропетровська)
- •Сімферополь: у пошуках образу
Список допоміжної літератури:
-
Амелин В. Н. Территориальный аспект социальной дифференциации в Москве / В. Н. Амелин, Дж. Бейтер, А. А. Дегтярев // Вестник Московского ун-та. - М., 1995. - №> 2. - С. 16-29. - (Сер. 18, Социология и политология).
-
Малес Л. В. Простір міста як арена розгортання стратегій структурування / Л. В. Малес // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління : матеріали другої наукової конференції. -
Донецьк : ДонДУУ, 2008. - С. 276-285.
3. Никифоров А. В. Рождение пригородной Америки. Социальные последствия и общественное восприятие субурбанизации в США (ко- нец 40-х - 50-е гг. XX в.) / А. В. Никифоров. - М. : УРСС, 2002. -
356 с.
4. Портнов Б. А. Городская среда: феномен престижности / Б. А. Портнов // Социологические исследования. - 1991. - № 1. -
C. 69-72.
5. Прикладные социально-географические исследования : тезисы докладов республиканского семинара-совещания. - Тарту : Тартусский
гос. ун-т, 1984. - 302 с.
6. Семенова В. Равенство в нищете: символическое значение «ком- муналок» в 30-50-е годы / В. Семенова // Судьбы людей: Россия ХХ век (биографии семей как объект социологического исследования). -
М. : Ин-т социологии РАН, 1996. - С. 373-389.
7. Стрельникова А. В. Специфика социального исключения в го- родском пространстве (на примере г. Москвы) / А. В. Стрельникова // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління : ма- теріали другої наукової конференції. - Донецьк : ДонДУУ, 2008.
- С. 285-293.
-
Трушина Л. Е. Эволюция пространства городской среды (структурно-семиотический аспект) / Л. Е. Трушина // Перспективы практической философии на рубеже тысячелетий: материалы теоретического семинара (09.03.99) [под ред. В. Г. Марахова и Ю. Н. Солонина]. - СПб. : СПб гос. ун-т, 1999. - С. 114-116.
-
Трущенко О. Е. Престиж центра: Городская социальная сегрегация в Москве / О. Е. Трущенко. - М. : Socio-Logos, 1995. - 112 с.
ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 2
СОЦІАЛЬНИЙ ПРОСТІР МІСТА: УПРАВЛІНСЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ
змістовий модуль 6 УПРАВЛІННЯ СУЧАСНИМ МІСТОМ
-
Соціокультурний компонент управлінської діяльності: загальні зауваги.
-
Місто як об'єкт управління: сучасні тенденції та проблеми.
-
Основні теоретичні моделі міського управління.
-
Місцеве самоврядування: сутність, основні форми, специфіка.
1. Соціокультурний компонент управлінської діяльності: загальні зауваги
Сучасна управлінська практика дедалі більше показує, що без урахування соціокультурних чинників навіть ретельно розроблені управлінські моделі залишаються механістичними, а їх упровадження в практику дає непередбачувані результати. Саме тому суттєвого перегляду вимагає сама теорія та практика управлінської діяльності, яка мусить більш глибоко зануритися в розуміння власної «соціальності», стояти на тому, що за сучасних умов ствердження цінностей демократії та громадянського суспільства кожна людина фактично живе в системі управління (виступаючи як її об'єктом, так і активним, творчим суб'єктом, задіяним у щоденному формуванні власного життєвого середовища).
Принциповою помилкою за таких умов є сприйняття управління як уже відпрацьованої процедури, а органів управління - як сфор-
149
мованої ієрархії, які повинні залишатися незмінними по суті, але можуть корегуватися за рахунок методів та можливостей, приміром, соціології. У даному випадку мається на увазі поступове закріплення практики залучення фахівців з соціології чи соціального аудиту до виявлення можливих реакцій або наслідків рішень, що приймаються представниками влади. Такі дослідження, без сумніву, є цінними та дають відповідний матеріал для роздумів, однак вони не виступають вичерпним рецептом змін у системі управління. Вони можуть бути соціологічним супроводом для конкретних управлінських рішень, однак для формування дійсно соціального характеру управління цього явно замало. Для закріплення соціального управління як такого, об'єктом дослідження повинні стати не окремі соціальні факти, а глибинні соціальні явища та процеси, з точки зору можливого управління ними, а також і сама рутинна практика тієї системи управління, яка існує на поточний момент й формує той самий стиль управлінських дій, який маємо на сьогодні.
Система управління, здавалося б, покликана справляти вплив по лінії «суб'єкт - об'єкт», при цьому такий вплив повинен бути цільовим та лінійним. Однак насправді ми бачимо, що така система відносин виявляється практично нездійсненною, оскільки управлінські структури зазвичай мають справу з рухомими об'єктами, здатними до тимчасової (коротко- чи довгострокової) самоорганізації. У результаті виходить, що зберегти цільовий та лінійний характер впливу доволі складно - навіть за умов дотримання ієрархічного принципу організації влади, представники останньої змушені діяти не згідно з «раз і назавжди» розробленим планом, а гнучко реагувати на запити цільової аудиторії, зважати на її специфіку, встановлювати «людські» стосунки з тими, хто є об'єктом їх володарювання.
Тож, фактично, успішне управління в умовах, коли якість середовища виявляється безпосередньо пов'язаною із якістю та способом життя людей, стає неможливим без детального вивчення усього поля управлінської діяльності, без відповідної соціальної діагностики, яка надасть знання про потенційно можливі реакції та наслідки у тому середовищі, що підлягає управлінському впливові. За висловом російської дослідниці Т. М. Дрідзе, «...ми зараз живемо в умовах, коли зміни міського середовища стали набувати вже неконтрольованого характеру та б'ють по людях, а не тільки, як прийнято вважати, по пам'ятниках або деревах.І передусім це тому, що все, що відбувається в середовищі, стосується людського життя й людина, яка втрачає зв'язок з життєвим середовищем, фактично втрачає життя. І отже ідеться вже не про самореалізацію людини, а про її виживання. Час зрозуміти, що екологія, економіка і культура - це не окремі від людей речі, не музеї, не простір та не свята, а це ті життєві ресурси, які людина має. Людина живе - це і є екологія, вона відтворює ресурси для життя - це і є економіка, вона відтворює взірці життя та взаємодії з іншими людьми - це і є культура» 108.
Особливого значення набуває управління в сучасному місті, яке дедалі більше стає перехрестям державних владних потоків та глоба-лізаційних тенденцій, скупченням політичних, економічних, соціальних, культурних, інформаційних та інших ресурсів. Міста, врешті-решт, перетворюються на автономне від конкретної людини штучне середовище, яке, продовжуючи залежати якісно від тих, хто його населяє, починає жити за власними законами і впливати на ціннісний світ, смисли, бачення, знання, моделі поведінки городян. Завдяки самоорганізації та самовідтворенню, міста напрацьовують свій неповторний колорит, унікальність, «одиничність», чим фактично унеможливлюють створення універсальних алгоритмів управління, однак відкривають можливості щодо напрацювання певних механізмів соціального управління, які можна було б застосовувати в різних містах з поправкою на їх специфічність.
Сучасне місто збільшується у розмірах, зростає «уверх» та охоплює все більші території, стає складно структурно організованим, багатоетнічним та багатоконфесійним з високою щільністю населення тощо. Дедалі більше, і це - найголовніше, починає вирізняться загальним станом міської спільноти, специфікою та рівнем розвитку городян, що його населяють. Городянин таким чином стає важливим джерелом інформації про модель соціалізації в даній спільноті, про рівень розвитку мешканця міста, його самосвідомість та самовизначення, здатність до самореалізації у суспільстві.
Останнє є дуже важливим, оскільки без цього, без «виховання» городянина, тобто без усвідомлення людиною себе як частини міської спільноти, що живе загальними для всіх проблемами, дії влади будуть марними.