- •Рецензенти:
- •Місто як об'єкт вивчення: історія, теорія, методи
- •1. Загальні принципи теоретичного осмислення феномена міста
- •2. Європейське та азійське місто: концептуальні відмінності
- •3. Класичний античний поліс
- •4. Середньовічне місто
- •5. Модерне місто
- •6. Українське місто від Магдебурзького права до сьогодні
- •Глосарій:
- •Питання і завдання для самоперевірки:
- •Список допоміжної літератури:
- •Основні соціологічні концепції міста
- •1. Міська проблематика у працях класиків соціології (економічна і соціокультурна парадигми)
- •2. Дослідження проблем міста у працях представників Чиказької школи соціології
- •3. Сучасні соціологічні концепції міста. Неомарксистський та неовеберіанський підходи
- •4. Дослідження міста з точки зору соціопросторової перспективи
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Методичні підходи до вивчення міського простору
- •1. Опитувальні методики та їх модифікації
- •1.1 Базові питання 46
- •1.2 Приклади проективних питань
- •2. Метод спостереження
- •3. Методики з використанням малюнків
- •4. Візуальна стратегія
- •5. Використання вторинних даних
- •Результати пошуку в Єдиному архіві соціологічних даних (sofist.Socpol.Ru): анкетні запитання з різних досліджень
- •Результати пошуку в icpsr Data Archive
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список допоміжної літератури:
- •1. Територія та простір: де шукати місто?
- •2. Класична соціологія про міський простір
- •3. Зонування міської території та стратегії структурування західних міст
- •4. Особливості просторової структури радянських та пострадянських міст
- •5. Можливі схеми аналізу міського простору
- •Глосарій
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Список основної літератури
- •Міська нерівність і сегрегація
- •1. Система розселення і соціальна структура міста
- •2. Різнолике місто: соціальні групи городян
- •3. Майнове та статусне структурування міста
- •4. Етнорелігійна сегрегація міста
- •5. Гендерне структурування міста: патріархат приватний та публічний
- •6. Міграційний чинник соціального розшарування міста
- •7. Роль держави у соціальному структуруванні простору міста
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Список допоміжної літератури:
- •2. Місто як об'єкт управління: сучасні тенденції та проблеми
- •3. Основні теоретичні моделі міського управління
- •4. Місцеве самоврядування: сутність та основні форми
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Соціокультурні зміни та місто
- •Пам'ятники та топоніми як об'єкт вивчення соціокультурних змін у місті.
- •Вивчення соціокультурних змін у місті: теоретичні підстави.
- •Соціокультурний підхід у дослідженні змін символічного простору міст України.
- •1. Пам'ятники та топоніми як об'єкт вивчення соціокультурних змін у місті
- •2. Вивчення соціокультурних змін у місті: теоретичні підстави
- •3. Соціокультурний підхід у дослідженні змін у символічному просторі міст України
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Список допоміжної літератури:
- •Місто як соціальний текст конструювання образу міста
- •2. «Писання» міста: символічне маркування міського простору, проектування «ідентичностей» на місто
- •3. Тексти про місто — конструювання образу міста
- •4. «Прочитання» міста, відображеного в ідентичностях
- •Глосарій:
- •Список основної літератури:
- •Список допоміжної літератури:
- •1. Нова роль міст у ххі ст.
- •2. Нова роль культури у ххі ст.
- •3. Капіталізація культурної сфери міста
- •4. Культурні індустрії в сучасному місті
- •Глосарій:
- •Питання і завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Список додаткової літератури:
- •Генеза соціологічного дискурсу щодо девіантогенності міського простору.
- •Теоретичні інтерпретації девіантогенних аспектів організації міського простору.
- •Лихий genius loci: його народження і вигнання.
- •1. Генеза соціологічного дискурсу щодо девіантогенності міського простору
- •2. Теоретичні інтерпретації девіантогенних аспектів організації міського простору
- •3. Лихий genius loci: народження і вигнання
- •Узагальнене місце району (частини) міста у ранжуванні та кластеризація районів (частин) міста195
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список допоміжної літератури:
- •Тенденції та колізії розвитку міста в епоху глобалізації. Місто майбутнього
- •2. Основні варіанти постіндустріальної міської системи
- •3. Типи «інформаційного міста»
- •Глосарій:
- •Питання та завдання для самоперевірки:
- •Список основної літератури:
- •Список допоміжної літератури:
- •Case studies: Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, Львів
- •«Батьківщина-мати» versus Степан Бандера: екскурсія вибраними пам'ятниками Другої світової війни 246
- •Від Жданова до Маріуполя: питання перейменування міста в публікаціях місцевої преси
- •Приватність і приватизація двору 282
- •«Львів'янин» — окрема ідентичність чи просто прописка? 293
- •Яких історичних діячів слід насамперед увічнювати в пам'ятниках та назвах вулиць Львова?
- •У межах якого регіону світу Ви б розташували Львів?
- •На Вашу думку, Харків% до тих, хто відповів
- •На Вашу думку, Харків% до тих, хто відповів
- •Запропонованих міст43
- •1. Проблеми територіальної ідентичності в мегаполісі: місто як простір свободи або набір обмежень
- •2. Фізичне й символічне витіснення у міському просторі
- •Соціальний простір міста: можливості «прочитування» та управління 45
- •Релігійний простір міста (на прикладі донецька) 56
- •Сучасне місто як символічний простір: «місце», «знаки», «сув'язь часів» (на прикладі Днепропетровська)
- •Сімферополь: у пошуках образу
6. Міграційний чинник соціального розшарування міста
У попередніх підрозділах ми згадували про міграційну політику як причину зміни становища некваліфікованих робітників, проте роль міграції у формуванні обличчя міста набагато ширша.
Міграція визначається як переміщення людей через межі певних територіальних утворень назавжди чи на тривалий час. Спеціалісти виділяють внутрішню та зовнішню міграцію. Остання охоплює міждержавні переміщення людей і пов'язана з такими актуальними проблемами сучасного українського суспільства як «відплив мізків» та нелегальна трудова міграція, тому і перебуває у полі постійної уваги урядовців та науковців. Перша ж - це рух громадян в межах країни, цей тип міграції хоча й може бути зафіксований формами поточного статистичного обліку, проте теж має так звану «невидиму» частину переїздів, як правило, із сіл та містечок у напрямку великих міст. І нарешті, численні переміщення в межах міста взагалі не визначаються як тип міграції, проте також породжують зміни у структурі розселення міста, які можуть бути пов'язані із розглянутою нами вище сегрегацією.
Внутрішня міграція поділяється за типом поселень, з яких та в які здійснюються переїзди: «місто-місто», «село-місто», «місто-село». Протягом ХХ ст. на теренах України домінувала міграція із села в місто, що було зумовлено перш за все форсованою індустріалізацією, післявоєнною відбудовою міст, а також зосередженням у містах основних освітніх та економічних ресурсів. Згодом до цього потоку додаються міжміські переселення «містечко - велике місто». Незначне зниження темпів цієї «доцентрової» міграції спостерігалося на початку 90-х років минулого століття, коли криза перехідного періоду (безробіття, дефіцит, дезадаптованість до ринкових умов) спричинили зменшення потоків селян до міста, і появу городян, як правило, у першому-другому поколінні, котрі перебиралися з міст у села. Навіть столиця у ці роки мала негативне сальдо внутрішньої міграції.
За останнє десятиліття внутрішні міграційні процеси стабілізувалися і тепер щорічно в нашій державі близько 1,5 % громадян змінює місце проживання. Але до сьогодні чисельність великих міст зростає за рахунок міграцій із сіл та малих і середніх міст: лише Київ з початку ХХІ ст. приріс більш ніж на 150 тис. мешканців. А рахуючи від кінця ХІХ ст., збільшився у 10 разів, при цьому склад киян неодноразово суттєво змінювався.
Наслідком внутрішньої міграції стає зменшення частки корінних городян, які транслюють міську культуру та вважаються основою громади даного міста. Демографи за ступенем укоріненості виділяють новоселів, старожилів та уродженців даної місцевості 104.
Хоча сам цей процес ще нічого не говорить про зміни якісного складу мешканців, їх соціальних характеристик, проте у масовій свідомості часто складається упереджене ставлення до новоприбулих. Характерними рисами мігрантів першого покоління із сіл та містечок була відкритіша манера поведінки та спілкування, інші елементи ру-ральної 105 культури і менший внутрішній контроль, а в русифікованих містах таким маркером була ще й українська мова.
104 Народонаселение
: энциклопедический словарь / [ред. Г.
Меликьян,
Д. Шелестов, Э. Бурнашев, Н.
Власова и др.]. - М. : Большая
Российская
энциклопедия, 1994. - С. 9,
230, 275, 483.
105 Руральний
- той, що стосується
сільської місцевості, термін вживається
як
парний
як до міського,
так
і
урбанізованого.
106 Звідси
й
вульгаризований
варіант цього терміну «ліміта».
кожного підприємства, то нині власне правові підстави нерівності за осілістю поступилися місцем соціальним. До новоприбулих городян місцеве населення, трапляється, ставиться вороже, їх звинувачують у загостренні проблем на ринку житла та праці 107.
Певно, що виходячи зі специфіки розселення радянських міст, частка мігрантів була більшою у новозбудованих периферійних районах (так званих «спальниках»), вони переважали і у відомчих гуртожитках, будинках із квартирами готельного типу. Репродуктивна орієнтація на багатодітність, засвоєна із руральної культури, ще більше ущільнювала їх і так незадовільні житлові умови. У такому випадку створюються соціально неблагополучні квартали, які за своїми характеристиками нагадують «перехідні зони», описані представниками Чиказької школи (В. Вайт, Р. Парк, Е. Бьорджесс).
Неоднозначним є ставлення місцевого населення і до росту потоку іноземців із країн третього світу на терени України. За часів існування залізної завіси і радянської пропаганди інтернаціональної дружби та солідарності трудящих нечасті приїзди іноземців у складі різноманітних делегацій та місій викликали шанобливе ставлення і ледь не побожний трепет. Проте сьогодні українські міста стають тимчасовим пристанком по дорозі до омріяної Західної Європи для значно бідніших вихідців з країн Азії та Африки, чиїми відмінними рисами стають не національність, а значно очевидніша расова приналежність, інакшість віддаленої культури, носіями якої вони є. І хоча дослідження Б. Рубла «Капітал розмаїтості» (2007 р.) свідчить, що українці відносно терпимі та гостинні до іммігрантів, проте фіксований моніторингом Інституту соціології НАН України рівень толерантності за семибальною шкалою Богардуса невпинно зменшується з 4,4 у 1992 до 5,3 у 2004.
У даному разі скупчення мігрантів у районах з дешевшою орендною платою за житло і близькістю до ринків чи інших місць їхнього працевлаштування зумовлює утворення так званих «внутрішніх міст», оскільки до соціально-економічної додається етнокультурна дискримінація, депривація та ізольованість. Сукупність цих умов стає підґрунтям для формування гетто.
Розглянутий нами процес міграції з інших країн в Україну належить до зовнішньої міграції, а саме до імміграції (в'їзду до країни), у зворотному випадку маємо справу з еміграцією (виїзд громадян країни за кордон).
Вербально
це виражається в агресивних висловах
типу «понаїхали тут».
143
У двох названих групах статеві пропорції змінювалися вбік збільшення кількості жінок серед активних емігрантів, що узгоджується із загальними тенденціями розвитку гендерних відносин у сучасних суспільствах.
Доволі специфічну однорідну за статтю групу становлять наречені - це молоді дівчата, котрі покидають країну та її шлюбний ринок з метою створити сім'ю із іноземцем, серед чоловіків таке явище рідкісне.