- •1. Зміст методології юриспруденції.
- •2. Первинне та похідне походження держави. Олігархічна теорія.
- •3. Конфліктне призначення права. Теорія примирення.
- •4. Співвідношення держави і права. Правова та етатистська держава.
- •5. Юриспруденція, її система. Нові сфери юриспруденції.
- •6. Об’єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство.
- •7. Догматичний (формально-логічний) метод в юрид. Теорії і практиці.
- •8. Поняття та засоби правового мислення.
- •9. Герменевтичний підхід в правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •10. Юридична антропологія.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •12. Правові звичаї. Законодавче, прецедентне, звичаєве право.
- •13. Правові системи. Національна, інтегративна, міжнародна правова система.
- •14. Структура та джерела романо-германського права.
- •15. Сім»я загального права. Прецедент в англійському та американському праві.
- •16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •18. Філософія права. Галузі філософії права.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Загальна думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Правова аккультурація та декультурація.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання.
- •24. Правовий режим: поняття та види. Різноманітність правових режимів.
- •25. Поняття правового регулювання. Стадії та типи правового регулювання.
- •26. Поняття та ознаки правової норми. Структура правової норми.
- •27. Класифікація правових норм. Колізійні норми права.
- •28. Поняття та структура правового відношення.
- •29. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття та структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосубєктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість і правова культура особистості.
- •34. Поняття та класифікація принципів права (пп)
- •35. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •36. Юридична концепція прав людини. Правовий статус особи.
- •37. Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблеми четвертого покоління.
- •38. Суб'єктивні права і юридичні обов'язки: поняття і структура.
- •39. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Ф-ції права і ф-ції правосвідомості.
- •1. Загальносоціальні:
- •2. Спеціально-соціальні (юридичні):
- •40. Правове виховання і його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правопорядку. Гарантії законності та правопорядку.
- •43. Джерела права. Первинні та вторинні джерела права. Джерела права сучасної України.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики.
- •46. Держава і соціальне партнерство.
- •47. Компетенція суб'єктів права: поняття та зміст.
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти права. Юрид. Особи як суб'єкти права.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативних актів. Правовий тезаурус.
- •51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільності.
- •52. Приватне та публічне право.
- •53. Матеріальне і процесуальне право.
- •54. Реалізація права. Форми реалізації.
- •55. Поняття та призначення застосування права. Ідеологія застос-ня права.
- •56. Реалізація та застосування права. Неопосередкована та правозастосовча реалізація права.
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу.
- •58. Акти застосування права: поняття, види.
- •59. Тлумачення права: поняття та види.
- •60. Прогалини в праві та способи їх подолання.
- •61. Поняття та види правової поведінки. Зловживання правом.
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація та інкорпорація. Їх співвідношення та різновиди.
- •64. Об'єктивно протиправне діяння.
- •65. Поняття та види правопорушень. Зловживання правом.
- •66. Юрид. Відповідальність. Умови, які виключають юрид. Відп-ть.
13. Правові системи. Національна, інтегративна, міжнародна правова система.
Правова система – це об’єктивне, історично закономірне правове явище, яке включає взаємопов’язані, взаємообумовлені і взаємодіючі компоненти: право та законодавство, яке його втілює, юридичні установи, юрид. практику, суб’єктивні права і обов’язки, правову діяльність і правовідносини, правову ідеологію тощо.
Структура правової системи – це її внутрішня побудова, що характеризується цілісністю та єдністю її елементів, а саме:
- суб’єктів права,
- правових норм і принципів,
- правових відносин, правової поведінки,
- правової ідеології, правової свідомості,
- зв’язками між названими елементами, що визначають результат їх взаємодії – законність, правопорядок.
Взаємодія елементів правової системи сусп-ва дозволяє виділити 5 підсистем її функціонування:
1) інституційну – складають суб’єкти права – фізичні та юридичні особи, держава, соціальні спільноти;
2) нормативну – включає правові норми (система права);
3) функціональну – є правовою поведінкою (правотворчість, правореалізація);
4) ідеологічна – включає правосвідомість і правову культуру (особистості, групи);
5) комунікативну – встановлює та інтегрує зв’язки між рештою елементів правової системи. Вони втілюються в категоріях законності і правопорядку.
Національна правова система відображає конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємопов’язаних правових явищ і юридич. засобів певного суспільства. Кількість нац. правових систем відповідає кількості існуючих нині державних утворень.
Усі національні правові системи об’єднують у такі правові сім»ї: англо-американський тип правової сис-ми; романо-германський; релігійний; традиційний.
14. Структура та джерела романо-германського права.
Романо-германський (нормативно-актний) тип правової системи – це сукупність національних правових систем держав, які мають спільні ознаки та закономірності розвитку, що засновані на римському праві з національними особливостями.
До нього відносять національні правові системи Франції, Німеччини, Італії, Іспанії.
Ця правова сім»я була започаткована ще в 17ст. на базі кодифікації Юстиніана та є результатом рецепції римського права провідними країнами Європи. Вона є найбільш давньою та досить поширеною у світі, центром її виникнення й розвитку вважається континентальна Європа, основа римських, канонічних і місцевих правових традицій.
Ознаки романо-германської правової сім»ї:
1) основним джерелом права є нормативно-правовий акт;
2) первинним структурним елементом системи права є норма права, тобто загальнообов'язкове правило поведінки, що встановлюється чи санкціонується державою;
3) поділ системи права на публічне (регулюються загальні потреби, відносини, інтереси як держави, так и громадянина) та приватне право (регулюються відносини у сфері приватного життя громадян);
4) диференціація різноманітних джерел права (нормативно-правовий акт тощо);
5) диференціація та кодифікація галузей права;
6) наявність писаної конституції, що має найвищу юридичну силу;
7) значна роль підзаконних нормативно-правових актів;
8) наявність законодавчо закріпленої компетенції державних органів;
9) наявність серед джерел права загальних принципів права та можливість аналогії права;
10) значний вплив міжнародного права;
11) значна роль правової доктрини в практиці.