45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики.

Юридична практика — це професійна юрид. діяль­ність по виданню, тлумаченню і реалізації правових при­писів, здійснювана з урахуванням накопиченого соціально-правового досвіду.

Об'єктом юридичної практики виступають суспільні відносини, інші форми поведінки людей та їхніх об'єднань, соціальних спільнот, інакше кажучи — суб'єктів права.

Суб'єктами юридичної практики є правотворчі та правозастосовчі органи (законодавчі органи, органи вико­навчої влади, в т.ч. правоохоронні органи, їхні посадовці, суди, адвокати тощо). Суб'єкти юридичної практики безпосередньо видають, тлумачать і застосовують юридичні норми. Учасники юрид. практики — це суб'єкти права, які сприяють суб'єктам юрид. прак­тики в здійсненні правових дій, але самі при цьому не видають і не застосовують правових норм. Напр., учасники слідчої практики – поняті, свідки, потерпілі.

Для правової сис-ми сусп-ва характерним є одно­часне функціонування різноманіт. типів, видів і підвидів юрид. практики:

1) залежно від змісту розрізняють правотворчу, правозастосовчу (правореалізаційну), інтерпретаційну прак­тику.

В процесі правотворчої практики формуються норма­тивно-правові засоби (норми, принципи тощо) впливу на сусп-ні відносини та ін. форми поведінки людей.

Правозастосовча практика є владною діяльністю ком­петентних органів, спрямованою на винесення індивідуаль­но-конкретних приписів, і виробленим в ході такої діяль­ності правовим досвідом.

Сутність інтерпретаційної практики зводиться до формулювання правових роз'яснень і правоположень;

2. за суб'єктами юридична практика розмежовується на законодавчу, судову, слідчу тощо;

3. залежно від функціональної ролі розрізняють регуля­тивну та охоронну юрид. практику. Напр., діяльність органів реєстрації актів цивільного стану, органів нотаріату в основному носить регулятивний характер. Ді­яльність прокуратури та органів внутр. справ носить переважно охоронний хар-р.

Одним із суб'єктів юрид. практики є судова практика. До неї належить практика Конст. Суду України і судів загальної юрисдикції.

Прийнявши за підставу класифікації об'єкти практики та категорії вирі­шуваних юридичних справ, можна говорити про судову практику в цивільних справах, у кримінальних справах

Судова практика поєднує в собі регулятивний (наприклад, визнання в судовому по­рядку права власності на нерухоме майно, розділ майна) та охоронний моменти (наприклад, оголошення вироку в кримінальній справі).

46. Держава і соціальне партнерство.

Соціальне партнерство — це добровільна і рівноправна взаємодія між найманими працівниками, бізнесменами і державою в цілях соціального миру і прогресу, еф-ної ек-ки, захисту прав та інтересів трудящих.

Взаємодія необхідна, щоб спільними зусиллями вирі­шувати значущі соціальні проблеми: бідність, без­домність, сирітство, розгул злочинності.

Основні суб'єкти соц-го партнерства:

1. держава і створені нею для цієї мети установи (гро­мадські ради тощо);

2. бізнес, тобто працедавці та їх об'єднання (союзи під­приємців);

3) наймані робітники та їх об'єднання (профспілки). Роль кожного з учасників цього тристороннього діалогу змінюється залежно від соціально-політичної та екон. обстановки в країні. Проте безперечним є одне: що краще між ними відбувається соціальний діалог, то краще йде формування соц-го партнерства як в цілому в державі, так і в окремих галузях господарства.

Роль держави у соціальному партнерстві визначається тим, що держава створює та підтримує його правові та по­літичні основи, зокрема нормативно-правову базу (напри­клад, законодавство про профспілки, про зайнятість, про соціальне за­безпеч-я).

Механізм соціального партнерства у принципі ви­глядає таким чином:

• щодо суспільства держава бере на себе відповідаль­ність за соціальні гарантії, одержуючи натомість легітимність влади та суспільну підтримку;

• щодо підприємців держава забезпечує гарантії прав власності, сприятливий підприємницький клімат, підтрим­ку національного бізнесу в зовнішньому світі, одержуючи натомість підтримку з боку підприємців, суворе дотриман­ня встановлених державою норм і правил;

• щодо найманих робітників бізнес зобов'язується за­безпечити їх благополуччя (гідну оплату праці та соціаль­ний пакет, охорону праці);

• щодо бізнесу наймані робітники зобов'язуються утри­матися від явно деструктивних способів захисту своїх прав та інтересів (економічного і фізичного терору, висунення явно нездійсненних вимог тощо);

• баланс між суспільством і капіталом будується за принципом: соціально відповідальна поведінка підприємців в обмін на суспільну підтримку його інтересів, цілей і дій.

Соціальне партнерство є способом цивілізованого та ефективного регулювання соціально-трудових відносин, запобігання або мирного вирішення соціальних конфліктів, гарантією соціальної злагоди і прогресу.