- •1. Зміст методології юриспруденції.
- •2. Первинне та похідне походження держави. Олігархічна теорія.
- •3. Конфліктне призначення права. Теорія примирення.
- •4. Співвідношення держави і права. Правова та етатистська держава.
- •5. Юриспруденція, її система. Нові сфери юриспруденції.
- •6. Об’єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство.
- •7. Догматичний (формально-логічний) метод в юрид. Теорії і практиці.
- •8. Поняття та засоби правового мислення.
- •9. Герменевтичний підхід в правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •10. Юридична антропологія.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •12. Правові звичаї. Законодавче, прецедентне, звичаєве право.
- •13. Правові системи. Національна, інтегративна, міжнародна правова система.
- •14. Структура та джерела романо-германського права.
- •15. Сім»я загального права. Прецедент в англійському та американському праві.
- •16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •18. Філософія права. Галузі філософії права.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Загальна думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Правова аккультурація та декультурація.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання.
- •24. Правовий режим: поняття та види. Різноманітність правових режимів.
- •25. Поняття правового регулювання. Стадії та типи правового регулювання.
- •26. Поняття та ознаки правової норми. Структура правової норми.
- •27. Класифікація правових норм. Колізійні норми права.
- •28. Поняття та структура правового відношення.
- •29. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття та структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосубєктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість і правова культура особистості.
- •34. Поняття та класифікація принципів права (пп)
- •35. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •36. Юридична концепція прав людини. Правовий статус особи.
- •37. Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблеми четвертого покоління.
- •38. Суб'єктивні права і юридичні обов'язки: поняття і структура.
- •39. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Ф-ції права і ф-ції правосвідомості.
- •1. Загальносоціальні:
- •2. Спеціально-соціальні (юридичні):
- •40. Правове виховання і його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правопорядку. Гарантії законності та правопорядку.
- •43. Джерела права. Первинні та вторинні джерела права. Джерела права сучасної України.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики.
- •46. Держава і соціальне партнерство.
- •47. Компетенція суб'єктів права: поняття та зміст.
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти права. Юрид. Особи як суб'єкти права.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативних актів. Правовий тезаурус.
- •51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільності.
- •52. Приватне та публічне право.
- •53. Матеріальне і процесуальне право.
- •54. Реалізація права. Форми реалізації.
- •55. Поняття та призначення застосування права. Ідеологія застос-ня права.
- •56. Реалізація та застосування права. Неопосередкована та правозастосовча реалізація права.
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу.
- •58. Акти застосування права: поняття, види.
- •59. Тлумачення права: поняття та види.
- •60. Прогалини в праві та способи їх подолання.
- •61. Поняття та види правової поведінки. Зловживання правом.
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація та інкорпорація. Їх співвідношення та різновиди.
- •64. Об'єктивно протиправне діяння.
- •65. Поняття та види правопорушень. Зловживання правом.
- •66. Юрид. Відповідальність. Умови, які виключають юрид. Відп-ть.
45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики.
Юридична практика — це професійна юрид. діяльність по виданню, тлумаченню і реалізації правових приписів, здійснювана з урахуванням накопиченого соціально-правового досвіду.
Об'єктом юридичної практики виступають суспільні відносини, інші форми поведінки людей та їхніх об'єднань, соціальних спільнот, інакше кажучи — суб'єктів права.
Суб'єктами юридичної практики є правотворчі та правозастосовчі органи (законодавчі органи, органи виконавчої влади, в т.ч. правоохоронні органи, їхні посадовці, суди, адвокати тощо). Суб'єкти юридичної практики безпосередньо видають, тлумачать і застосовують юридичні норми. Учасники юрид. практики — це суб'єкти права, які сприяють суб'єктам юрид. практики в здійсненні правових дій, але самі при цьому не видають і не застосовують правових норм. Напр., учасники слідчої практики – поняті, свідки, потерпілі.
Для правової сис-ми сусп-ва характерним є одночасне функціонування різноманіт. типів, видів і підвидів юрид. практики:
1) залежно від змісту розрізняють правотворчу, правозастосовчу (правореалізаційну), інтерпретаційну практику.
В процесі правотворчої практики формуються нормативно-правові засоби (норми, принципи тощо) впливу на сусп-ні відносини та ін. форми поведінки людей.
Правозастосовча практика є владною діяльністю компетентних органів, спрямованою на винесення індивідуально-конкретних приписів, і виробленим в ході такої діяльності правовим досвідом.
Сутність інтерпретаційної практики зводиться до формулювання правових роз'яснень і правоположень;
-
за суб'єктами юридична практика розмежовується на законодавчу, судову, слідчу тощо;
-
залежно від функціональної ролі розрізняють регулятивну та охоронну юрид. практику. Напр., діяльність органів реєстрації актів цивільного стану, органів нотаріату в основному носить регулятивний характер. Діяльність прокуратури та органів внутр. справ носить переважно охоронний хар-р.
Одним із суб'єктів юрид. практики є судова практика. До неї належить практика Конст. Суду України і судів загальної юрисдикції.
Прийнявши за підставу класифікації об'єкти практики та категорії вирішуваних юридичних справ, можна говорити про судову практику в цивільних справах, у кримінальних справах
Судова практика поєднує в собі регулятивний (наприклад, визнання в судовому порядку права власності на нерухоме майно, розділ майна) та охоронний моменти (наприклад, оголошення вироку в кримінальній справі).
46. Держава і соціальне партнерство.
Соціальне партнерство — це добровільна і рівноправна взаємодія між найманими працівниками, бізнесменами і державою в цілях соціального миру і прогресу, еф-ної ек-ки, захисту прав та інтересів трудящих.
Взаємодія необхідна, щоб спільними зусиллями вирішувати значущі соціальні проблеми: бідність, бездомність, сирітство, розгул злочинності.
Основні суб'єкти соц-го партнерства:
-
держава і створені нею для цієї мети установи (громадські ради тощо);
-
бізнес, тобто працедавці та їх об'єднання (союзи підприємців);
3) наймані робітники та їх об'єднання (профспілки). Роль кожного з учасників цього тристороннього діалогу змінюється залежно від соціально-політичної та екон. обстановки в країні. Проте безперечним є одне: що краще між ними відбувається соціальний діалог, то краще йде формування соц-го партнерства як в цілому в державі, так і в окремих галузях господарства.
Роль держави у соціальному партнерстві визначається тим, що держава створює та підтримує його правові та політичні основи, зокрема нормативно-правову базу (наприклад, законодавство про профспілки, про зайнятість, про соціальне забезпеч-я).
Механізм соціального партнерства у принципі виглядає таким чином:
-
щодо суспільства держава бере на себе відповідальність за соціальні гарантії, одержуючи натомість легітимність влади та суспільну підтримку;
-
щодо підприємців держава забезпечує гарантії прав власності, сприятливий підприємницький клімат, підтримку національного бізнесу в зовнішньому світі, одержуючи натомість підтримку з боку підприємців, суворе дотримання встановлених державою норм і правил;
-
щодо найманих робітників бізнес зобов'язується забезпечити їх благополуччя (гідну оплату праці та соціальний пакет, охорону праці);
-
щодо бізнесу наймані робітники зобов'язуються утриматися від явно деструктивних способів захисту своїх прав та інтересів (економічного і фізичного терору, висунення явно нездійсненних вимог тощо);
-
баланс між суспільством і капіталом будується за принципом: соціально відповідальна поведінка підприємців в обмін на суспільну підтримку його інтересів, цілей і дій.
Соціальне партнерство є способом цивілізованого та ефективного регулювання соціально-трудових відносин, запобігання або мирного вирішення соціальних конфліктів, гарантією соціальної злагоди і прогресу.