55. Поняття та призначення застосування права. Ідеологія застос-ня права.

Застосування права - це владна організуюча діяльність компетентних органів (посадових осіб), що пов'язана з ухваленням індивідуального рішення на основі правових норм і їхнього тлумачення. Застос-ня права виступає як піднормативне регулювання й здійснюється в особливих формах (процесуальне право). Правозастосування виражається в діяльності різного роду органів і посадових осіб, у межах установленої для них компетенції. За допомогою застосування права відбувається індивідуалізація (персоніфікація) права. При цьому для застосування права характерна імперативна форма, а саме: однобічність, категоричність, обов'язковість і забезпеченість. Серед ознак застосування права називають те, що воно здійснюється компетентними органами; пов'язане з рішенням юридичної справи; ухвалене рішення є обов'язковим; носить владний характер; регламентоване процесуальними нормами; спрямоване на досягнення правових наслідків.

Основні ситуації, що вимагають застосування права можуть бути розділені на такі: коли права й обов'язки не можуть виникнути без владного рішення; при виникненні конфліктів; при здійсненні правопорушень; для встановлення юридичних фактів.

Найважливіші з типів правозастосування це судовий, управлінський і адміністративний тип. Застосування права одержує своє вираження в специфічній юрид. діял-сті – правозастосовчої діял-сті, що представляє собою систему правозастосовчих дій основного й допоміжного значення. Ця правозастосовча діяльність виражається в правозастосовчих актах. При цьому різняться акт-дія, акт-рішення й акт-документ.

Для здійснення застосування права необхідно керуватися специфічними засадами, які у своїй сукупності становлять ідеологію правозастосування. Серед основних вимог, що забезпечують належне застосування права, виділяються принципи: обґрунтованості, законності, справедливості, доцільності, оперативності, однаковості, професіоналізму. Варто підкреслити, що застосування права - це завжди сфера додатка професійних знань, умінь, навичок. Не випадково, багато напрямків застосування права здійснюються носіями професійної свідомості, юристами, до того ж володіючими спеціалізованою підготовкою.

56. Реалізація та застосування права. Неопосередкована та правозастосовча реалізація права.

Реалізація права розглядається як втілення в життя його приписів за допомогою діянь (дії і бездіяльності) суб'єктів права, здійснюваних у межах вимог правових норм. По суті мова йде про практичне здійснення суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків, які виражаються в правомірній поведінці. При цьому реалізація права означає, що учасники відносин самостійно, прямо й безпосередньо, проводять у життя вимоги правових приписів. Не випадково така реалізація права називається безпосередньою реалізацією права.

Тим часом, найчастіше суб'єктам права самостійно (прямо й безпосередньо) неможливо здійснювати те, що вимагають правові норми. У цій ситуації включається спеціальний механізм забезпечення реал-ції права, виражений у специфічній юрид. діяльності, названої правозастосовчою діяльністю. Варто визначитися в розходженнях, що існують між реалізацією й застосуванням права, оскільки поширені судження про те, що застосування права виступає формою реалізації права.

Насамперед, реалізація права - це впорядкування своєї власної поведінки відповідно до правових нормативів, у той час як застосування права це впорядкування поведінки інших осіб. Не випадково в цьому зв'язку застосування права характеризується як управлінська діяльність. По-друге, реалізація права пов'язана з поведінкою різних суб'єктів права, у той час як застосування права є областю професійного застосування й повинно відповідати системі вимоги (ідеології правозастосування). По-третє, застосування права пов'язане зі здійсненням компетенції різними, як правило, держ. органами й посадовими особами. Тим часом реалізація права, у цьому плані, пов'язана із правосуб'єктністю й правовим статусом індивідів і колективів. По-четверте, застосування права завжди пов'язане з юридичною процесуальною формою й розвертається в рамках правової процедури або судового процесу, чого не вимагає реалізація права. В-п'ятих, на відміну від реалізації права, застосування права є видання індивідуального акту іменованого актом застосування права (правозастосовчим актом).

Можуть бути виділені й інші характеристики правозастосування (публічний характер, застосування примусових мір і ін.), що свідчать про те, що застосування права не є однією з форм реалізації права, а займає самостійне місце в механізмі дії права як засіб забезпечення реалізації права. Нарешті, необхідно відзначити, що застосування права зв'язане не тільки з реалізацією права, але також з нереалізацією права, тобто здійсненням правопорушень і неналежною реалізацією права, тобто зловживанням права.