36. Юридична концепція прав людини. Правовий статус особи.

Правовий статус являє собою сукупність прав, свобод, обов'язків і законних інтересів особи, визнаних та гарантованих державою, тобто юридично закріплене положення особистості в суспільстві.

Основу правового статусу особистості складають її права, свободи та обов'язки, закріплені в конституції та міжнародно-правових актах.

Види правового статусу:

1. загальний (конституційний) – це статус особи як громадянина держави. Визначається конституцією.

2. спеціальний відображає особливості становища певних категорій громадян (студенти, вчителі, селяни). Можуть мати свою специфіку, додаткові права, пільги, передбачені законодавством.

3. індивідуальний фіксує конкретику окремої особи (вік, стать). Змінюється разом з тими змінами, що відбуваються в житті людини.

Загальний статус у всіх громадян один, спеціальних статусів багато, індивідуальних стільки, скільки осіб проживає в державі.

Види правових статусів особи за суб'єктами:

- статус громадян, іноземців, осіб без громадянства, осіб з подвійним громадянством, біженців, українських громадян, що перебувають за кордоном;

- статус службових і посадових осіб (депутата, судді, прокурора та ін.);

- статус фізичних та юридичних осіб та ін.

37. Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблеми четвертого покоління.

Чеський юрист К. Васак у 1979р виділив три покоління прав людини. До 1-го пок-я належать переважно особисті та політичні права: право на свободу слова, на справедливий суд, вибір релігії. Ще ці права називають негативними оскільки вони закріплюють автономію особистості щодо держави. Перші юрид. акти були створені в ході революцій 17-18 ст. (англ. Біль про права 1689р. та ін.). Ці акти гарантували свободу і недоторканість особи, непорушність приватної власності, але обмежувалися права жінок.

До 2-го пок-я належать соціально-економічні та соціально-культурні права, що гарантують рівність усіх членів суспільства: право на працю, освіту тощо. Ще їх називають позитивними, оскільки вони містять опис благ, які людина має право одержувати від суспільства. Ця група прав почала формуватися у середині 19 ст.

3-є пок-я прав (колективні права): право нації на самовизначення, право народу на розвиток, права жінок, дітей, нац. меншин. Сформувалося в середині 20 ст. – встало питання про охорону найбільш слабо захищених верств населення. Особисті, політичні, екон., соціальні та культурні права людини підтверджені і гарантовані Загальною декларацією прав людини 1948р.

В кінці 20ст. загострилися глобальні проблеми: тероризм, нарощування озброєнь, забруднення навкол. середовища, бідність, невиліковні хвороби. Людство все більш усвідомлює себе як цілісне явище, приходить до розуміння того, що подолання кризових явищ залежить ві спільних зусиль народів. Юридичним виразом прозесу глобалізації стало формування 4-го покоління прав людини. Це закріплені в м/н документах права на мир і безпеку, на здорове довкілля.