- •1. Зміст методології юриспруденції.
- •2. Первинне та похідне походження держави. Олігархічна теорія.
- •3. Конфліктне призначення права. Теорія примирення.
- •4. Співвідношення держави і права. Правова та етатистська держава.
- •5. Юриспруденція, її система. Нові сфери юриспруденції.
- •6. Об’єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство.
- •7. Догматичний (формально-логічний) метод в юрид. Теорії і практиці.
- •8. Поняття та засоби правового мислення.
- •9. Герменевтичний підхід в правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •10. Юридична антропологія.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •12. Правові звичаї. Законодавче, прецедентне, звичаєве право.
- •13. Правові системи. Національна, інтегративна, міжнародна правова система.
- •14. Структура та джерела романо-германського права.
- •15. Сім»я загального права. Прецедент в англійському та американському праві.
- •16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •18. Філософія права. Галузі філософії права.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Загальна думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Правова аккультурація та декультурація.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання.
- •24. Правовий режим: поняття та види. Різноманітність правових режимів.
- •25. Поняття правового регулювання. Стадії та типи правового регулювання.
- •26. Поняття та ознаки правової норми. Структура правової норми.
- •27. Класифікація правових норм. Колізійні норми права.
- •28. Поняття та структура правового відношення.
- •29. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття та структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосубєктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість і правова культура особистості.
- •34. Поняття та класифікація принципів права (пп)
- •35. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •36. Юридична концепція прав людини. Правовий статус особи.
- •37. Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблеми четвертого покоління.
- •38. Суб'єктивні права і юридичні обов'язки: поняття і структура.
- •39. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Ф-ції права і ф-ції правосвідомості.
- •1. Загальносоціальні:
- •2. Спеціально-соціальні (юридичні):
- •40. Правове виховання і його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правопорядку. Гарантії законності та правопорядку.
- •43. Джерела права. Первинні та вторинні джерела права. Джерела права сучасної України.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики.
- •46. Держава і соціальне партнерство.
- •47. Компетенція суб'єктів права: поняття та зміст.
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти права. Юрид. Особи як суб'єкти права.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативних актів. Правовий тезаурус.
- •51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільності.
- •52. Приватне та публічне право.
- •53. Матеріальне і процесуальне право.
- •54. Реалізація права. Форми реалізації.
- •55. Поняття та призначення застосування права. Ідеологія застос-ня права.
- •56. Реалізація та застосування права. Неопосередкована та правозастосовча реалізація права.
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу.
- •58. Акти застосування права: поняття, види.
- •59. Тлумачення права: поняття та види.
- •60. Прогалини в праві та способи їх подолання.
- •61. Поняття та види правової поведінки. Зловживання правом.
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація та інкорпорація. Їх співвідношення та різновиди.
- •64. Об'єктивно протиправне діяння.
- •65. Поняття та види правопорушень. Зловживання правом.
- •66. Юрид. Відповідальність. Умови, які виключають юрид. Відп-ть.
28. Поняття та структура правового відношення.
Правові відносини — це суспільні відносини, врегульовані нормою права, змістом яких є суб'єктивні юридичні права та обов'язки їх учасників.
Структура правовідносин — основні елементи правовідносин і спосіб юридичного зв'язку між ними з приводу соціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів.
Таким чином, правовідносини є конструкцією, що складається з наступних структурних елементів:
-
суб'єкти (суб'єктний склад) — як мінімум два суб'єкти права, один з них є управомоченою особою (носієм права), інший — зобов'язаною особою (носієм обов'язку);
-
об'єкт — реальне (матеріальне або нематеріальне) благо, з приводу володіння яким або захисту якого суб'єкти вступають у правовідносини;
-
зміст. Розрізняють юридичний та фактичний зміст правовідносин.
Юридичний зміст є суб'єктивними правами та юридичними обов'язками учасників правових відносин. Суб'єктивне право — передбачена правом лінія дозволеної поведінки особи. Юридичний обов'язок — наказана правом лінія належної поведінки особи. У кожному правовідношенні суб'єктивному праву одного учасника відповідає юридичний обов'язок іншого учасника.
Фактичний зміст правовідносин — це конкретні дії учасників правовідносин, в яких реалізуються їхні права та обов'язки.
Юридичний зміст є завжди типовим для певного виду правовідносин, а фактичний зміст — завжди унікальний, неповторний. Наприклад, всі покупці супермаркету здійснюють юридично однакові дії (сплачують ціну купленого товару), але фактична поведінка у кожного різна (різні товари, різні суми грошей, наявність або відсутність знижок тощо).
Ознаки правових відносин:
-
правові відносини є різновидом суспільних відносин;
-
правові відносини виникають на основі норми права.
-
між учасниками правових відносин виникає специфічний юридичний зв'язок у вигляді суб'єктивного права однієї особи і відповідного йому обов'язку іншої особи;
-
правові відносини мають вольовий хар-р, тобто для їх виникнення необхідна бажання як мінімум одного з учасників;
-
правові відносини виникають з приводу реального блага(матеріальних або нематеріальних цінностей), яке виступає як передумова та структурний елемент правовідносин;
-
правові відносини охороняються і забезпечуються силою державного примусу. Різноманіття правових відносин викликає необхідність класифікувати їх за певними ознаками на види. Це дає можливість повніше визначити суть і призначення правових відносин.
29. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
Юридичний факт — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Ознаки юридичних фактів:
-
конкретність та індивідуальність. Юрид. факт є унікальним явищем дійсності, що існує в певній точці простору, в певний момент часу і, як правило, пов'язане з конкретними суб'єктами (напр., факт реєстрації шлюбу);
-
соціальна змістовність. Події та дії, що не мають значення або зв'язку з соціальною дійсністю, не мають і юрид-го значення (напр., явища природи);
-
об'єктивований вираз. Думки, почуття, бажання людини не є юрид. фактами;
-
прямий або непрямий зв'язок з правом. Юрид. факти, як правило, точно або в загальному вигляді відбиті в гіпотезах правових норм;
-
причинний зв'язок із правовими наслідками. У цьому полягає сенс поняття юрид. факту. Юрид. факт викликає, змінює, припиняє правові відносини, суб'єктивні права та юрид. обов'язки. Напр., реєстрація шлюбу породжує правові відносини подружжя, їхні взаємні права і обов'язки.
Юрид. факти різноманітні, адже вони певною мірою відобра-жають різноманіття людського життя. Вони поділяються на події і дії.
Події — юрид. факти, незалежні від волі людини. До них належать дії сил природи, народження і смерть людини, сплив строків.
Дії — юрид. факти, залежні від волі людини. Власне, заради них здійснюється все правове регулювання. Дії, у свою чергу, підрозділяються на правомірні і неправомірні.
Правомірні дії поділяють на дві групи: юридичні акти та юридичні вчинки. Юридичні акти — це правомірні дії дієздатної особи з метою досягти якогось правового результату (договір, заповіт, судове рішення). Юридичні вчинки — це дії, що привели до юридичних наслідків незалежно від волі людини, що вчинила їх (знахідка кладу, наукове відкриття). Такі дії визнаються юридично значущими навіть у тому випадку, коли вони здійснені недієздатною особою. Неправомірні дії (правопорушення) — проступки, злочини, посягання на особистість, власність, суспільну безпеку, громадський порядок тощо;
Сукупність юрид. фактів, необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права, називається фактичним (юридичним) складом. Фактичні склади поділяються на прості і складні.
Прості фактичні склади включають факти, відбиті в правових нормах однієї галузевої приналежності (напр., всі факти, необхідні для укладення шлюбу, належать до сімейного права). Складні фактичні склади включають факти, відбиті в правових нормах різної галузевої приналежності (напр., для винесення постанови про проведення обшуку необхідні факти, що належать до кримін. і кримінально-процесуального законодавства).
Фактичні склади слід відрізняти від утворень іншого характеру — складних юридичних фактів. Головна їх відмінність полягає в тому, що фактичний склад — це система юрид. фактів, а складний юрид. факт — система ознак одного факту (напр., склад правопорушення).