- •1. Зміст методології юриспруденції.
- •2. Первинне та похідне походження держави. Олігархічна теорія.
- •3. Конфліктне призначення права. Теорія примирення.
- •4. Співвідношення держави і права. Правова та етатистська держава.
- •5. Юриспруденція, її система. Нові сфери юриспруденції.
- •6. Об’єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство.
- •7. Догматичний (формально-логічний) метод в юрид. Теорії і практиці.
- •8. Поняття та засоби правового мислення.
- •9. Герменевтичний підхід в правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •10. Юридична антропологія.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •12. Правові звичаї. Законодавче, прецедентне, звичаєве право.
- •13. Правові системи. Національна, інтегративна, міжнародна правова система.
- •14. Структура та джерела романо-германського права.
- •15. Сім»я загального права. Прецедент в англійському та американському праві.
- •16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •18. Філософія права. Галузі філософії права.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Загальна думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Правова аккультурація та декультурація.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання.
- •24. Правовий режим: поняття та види. Різноманітність правових режимів.
- •25. Поняття правового регулювання. Стадії та типи правового регулювання.
- •26. Поняття та ознаки правової норми. Структура правової норми.
- •27. Класифікація правових норм. Колізійні норми права.
- •28. Поняття та структура правового відношення.
- •29. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття та структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосубєктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість і правова культура особистості.
- •34. Поняття та класифікація принципів права (пп)
- •35. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •36. Юридична концепція прав людини. Правовий статус особи.
- •37. Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблеми четвертого покоління.
- •38. Суб'єктивні права і юридичні обов'язки: поняття і структура.
- •39. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Ф-ції права і ф-ції правосвідомості.
- •1. Загальносоціальні:
- •2. Спеціально-соціальні (юридичні):
- •40. Правове виховання і його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правопорядку. Гарантії законності та правопорядку.
- •43. Джерела права. Первинні та вторинні джерела права. Джерела права сучасної України.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики.
- •46. Держава і соціальне партнерство.
- •47. Компетенція суб'єктів права: поняття та зміст.
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти права. Юрид. Особи як суб'єкти права.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативних актів. Правовий тезаурус.
- •51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільності.
- •52. Приватне та публічне право.
- •53. Матеріальне і процесуальне право.
- •54. Реалізація права. Форми реалізації.
- •55. Поняття та призначення застосування права. Ідеологія застос-ня права.
- •56. Реалізація та застосування права. Неопосередкована та правозастосовча реалізація права.
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу.
- •58. Акти застосування права: поняття, види.
- •59. Тлумачення права: поняття та види.
- •60. Прогалини в праві та способи їх подолання.
- •61. Поняття та види правової поведінки. Зловживання правом.
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація та інкорпорація. Їх співвідношення та різновиди.
- •64. Об'єктивно протиправне діяння.
- •65. Поняття та види правопорушень. Зловживання правом.
- •66. Юрид. Відповідальність. Умови, які виключають юрид. Відп-ть.
21. Правова аксіологія. Право і цінності.
Правова аксіологія є одним з напрямків аксіології, тобто теорії про цінності, теорії загальнозначущих принципів, що визначають людську діяльність, мотивацію поведінки. Поняття цінності (йде від Канта) пов'язане з розмежуванням буття й блага. При цьому цінності самі по собі не мають буття, у них є тільки значимість. Проблема цінностей пов'язана проблемою культури, що знаходить своє вираження у виділенні в якості визначальних цінностей: істини, добра, краси й святості, поряд з ними існують такі цінності культури, як: релігія, правопорядок, мистецтво й наука, - це цінності, блага культури. Для правової аксіології важливо звернути увагу на розмежування норм і цінностей. У своєму існуванні цінність стає нормою, якщо з нею погодиться деякий суб'єкт. При цьому цінності тим вище, ніж вони довговічніші, чим більше задоволення, що вони дають.
Проблему цінностей у праві, відмінність правових цінностей від інших видів цінностей, а також обґрунтування, що ідея справедливості є особливою правовою цінністю розробляв правознавець і філософ Алексєєв. Розглядаючи розходження між моральними обіцянками і його юридичною формою, тобто договором, він дійшов висновку про різні рівні глибини в переживаннях цінностей. При значній глибині переживання цінностей мова йде про моральну сферу, якщо ж глибина порівняно поверхнева, то ми виявляємося в правовій сфері. Тут є принциповим висновок про те, що право є певним рівнем сприйняття цінностей. У цьому зв'язку важлива думка про право як інтелектуальний, а не емоційний підхід до цінностей. Причому особливістю чисто правового відношення до цінностей є визнання цінностей.
Співіснування реалізованих цінностей, на ґрунті загального взаємного визнання, і є порядком суспільної справедливості, яка слугує основою для ідеї права. При цьому, для дієвості правової системи, зовнішньому статусу справедливості має відповідати внутрішній статус чесноти.
22. Власна цінність права. Правові цінності.
Цінність права – це його позитивна значимість у задоволенні потреб суб'єкта.
Власна цінність права має два виміри і виявляється у вигляді соціальної цінності права і особової цінності права.
Особистісна цінність права полягає в тому, що воно виражає масштаб свободи особи у суспільстві та втілює ідеї рівності і справедливості. Зокрема, право виступає критерієм правильного розподілу матеріальних благ, воно затверджує рівність усіх громадян перед законом незалежно від їх походження, матеріального положення, соціального статусу тощо.
Цінність права полягає й у тому, що воно виступає могутнім чинником прогресу, джерелом оновлення суспільства відповідно до історичного ходу суспільного розвитку.
Зрештою, цінність права — це здатність права служити метою і засобом для задоволення соціально справедливих, прогресивних потреб і інтересів індивідів і суспільства в цілому.