- •1. Зміст методології юриспруденції.
- •2. Первинне та похідне походження держави. Олігархічна теорія.
- •3. Конфліктне призначення права. Теорія примирення.
- •4. Співвідношення держави і права. Правова та етатистська держава.
- •5. Юриспруденція, її система. Нові сфери юриспруденції.
- •6. Об’єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство.
- •7. Догматичний (формально-логічний) метод в юрид. Теорії і практиці.
- •8. Поняття та засоби правового мислення.
- •9. Герменевтичний підхід в правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •10. Юридична антропологія.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •12. Правові звичаї. Законодавче, прецедентне, звичаєве право.
- •13. Правові системи. Національна, інтегративна, міжнародна правова система.
- •14. Структура та джерела романо-германського права.
- •15. Сім»я загального права. Прецедент в англійському та американському праві.
- •16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •18. Філософія права. Галузі філософії права.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Загальна думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Правова аккультурація та декультурація.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання.
- •24. Правовий режим: поняття та види. Різноманітність правових режимів.
- •25. Поняття правового регулювання. Стадії та типи правового регулювання.
- •26. Поняття та ознаки правової норми. Структура правової норми.
- •27. Класифікація правових норм. Колізійні норми права.
- •28. Поняття та структура правового відношення.
- •29. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття та структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосубєктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість і правова культура особистості.
- •34. Поняття та класифікація принципів права (пп)
- •35. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •36. Юридична концепція прав людини. Правовий статус особи.
- •37. Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблеми четвертого покоління.
- •38. Суб'єктивні права і юридичні обов'язки: поняття і структура.
- •39. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Ф-ції права і ф-ції правосвідомості.
- •1. Загальносоціальні:
- •2. Спеціально-соціальні (юридичні):
- •40. Правове виховання і його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правопорядку. Гарантії законності та правопорядку.
- •43. Джерела права. Первинні та вторинні джерела права. Джерела права сучасної України.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики.
- •46. Держава і соціальне партнерство.
- •47. Компетенція суб'єктів права: поняття та зміст.
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти права. Юрид. Особи як суб'єкти права.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативних актів. Правовий тезаурус.
- •51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільності.
- •52. Приватне та публічне право.
- •53. Матеріальне і процесуальне право.
- •54. Реалізація права. Форми реалізації.
- •55. Поняття та призначення застосування права. Ідеологія застос-ня права.
- •56. Реалізація та застосування права. Неопосередкована та правозастосовча реалізація права.
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу.
- •58. Акти застосування права: поняття, види.
- •59. Тлумачення права: поняття та види.
- •60. Прогалини в праві та способи їх подолання.
- •61. Поняття та види правової поведінки. Зловживання правом.
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація та інкорпорація. Їх співвідношення та різновиди.
- •64. Об'єктивно протиправне діяння.
- •65. Поняття та види правопорушень. Зловживання правом.
- •66. Юрид. Відповідальність. Умови, які виключають юрид. Відп-ть.
23. Предмет і метод правового регулювання.
Предмет правового регулювання — це тип суспільних відносин, який регулює дана галузь, це те, що підлягає правовому регулюванню. Предмет правового регулювання включає: суб'єкти, їх поведінку, об'єкти, соціальні факти, які є підставами виникнення або припинення правових відносин. Предмет правового регулювання є унікальним для кожної галузі права. Наприклад, галузь цивільного права України регулює особисті немайнові і майнові відносини суб'єктів права.
Предмет правового регулювання вважається матеріальним критерієм розмежування галузей права. Але одного матеріального критерію для виділення галузей права недостатньо, тим паче що іноді дуже важко провести межу між суміжними типами відносин: наприклад, між земельними правовідносинами і цивільно-правовими відносинами. Через це вченими-юристами був введений ще один критерій розмежування галузей права — метод правового регулювання.
Як основні методи правового регулювання виступають імперативний і диспозитивний методи.
Імперативний метод — це метод владних розпоряджень, що містить у собі, як правило, норми-заборони і норми-зобов'язання. Він використовується головним чином у кримінальному, адміністративному і деяких інших галузях права. Імперативні норми права не можуть бути змінені за домовленістю між учасниками правових відносин.
Диспозитивний метод є протилежним імперативному. Він дає суб'єктам можливість самостійно встановити правила своєї поведінки в рамках закону. Цей метод більшою мірою властивий цивільному, господарському праву тощо.
24. Правовий режим: поняття та види. Різноманітність правових режимів.
Правовий режим - це соціальний режим деякого об'єкта (явища, процесу), закріплений нормами права й забезпечений сукупністю юрид. засобів. При конструюванні правового режиму використовується стр-ра нормативно-правової регламентації, обсяг припустимого індивідуального регулювання, оптимальна конструкція правовідносин і ефективна форма відповідальності.
Розгляд різних правових режимів дозволяє констатувати той факт, що дуже часто в конструюванні режимів використовуються норми різних галузей права. Це однак не міняє визначення основної приналежності режиму до відповідної галузі права. Зокрема, включення в правовий режим, що забезпечує безпеку, охорону територій, об'єктів, норм різної галузевої приналежності, не міняє його адмін.-правової природи.
Особливості правової регламентації й дії права в сферах приватного права й публічного права пов'язані з існуванням тут специфічних правових режимів. У той же час залежно від стану об'єкта галузевого регулювання правові режими можуть розмежовуватися в межах галузі на загальний режим і спеціальні режими.
Поняття правовий режим виходить на характеристику окремих інститутів права. Так, питання поняття, сутності й змісту права власності, форм власності, проблема відповідальності й захист права власності - все це виражено в особливостях правового режиму власності.
Більше загальна проблема, пов'язана з існуванням правових режимів, позначається поділом існуючих правових режимів на звичайні й надзвичайні. Насамперед надзвичайний правовий режим пов'язаний з використанням специфічних правових засобів і виходить за межі однієї галузі права. Так, надзвичайний правовий режим по введенню воєнного стану, надзвичайного стану й особливого положення не охоплюється такими галузями як конституційне і адміністративне, виходить на всю систему правового регулювання. Розходження правового регулювання у звичайних умовах і екстремальних умовах пов'язане з виділенням надзвичайного правового режиму.
Правовий режим запобігання й усунення юридичних колізій є міжгалузевим і складається з нормативного масиву, зі своїми методами впливу на колізійні процеси й ситуації. Для правового режиму запобігання й усунення юридичних колізій характерним є взаємне інформування сторін по спорах і питаннях, повідомлення, ведення переговорів, досягнення домовленостей, взаємні компроміси, рішення судів, санкції держави.
Як різновид правового режиму розглядається режим законності, що припускає взаємне дотримання законів як населенням, так і владою. Як різновид правового режиму, що складається на основі процесуальних норм та особливого сполучення заборон, обов’язків і дозволів, розглядається правозастосовчий режим.
Різноманіття правових режимів у сучасній юриспруденції дозволяє затверджувати можливість їхньої класифікації по різних підставах і на різних рівнях буття права. Зокрема в С. Алексєєва можна помітити таке розмежування правових режимів: залежно від типів правового регулювання - зобов'язуючі, загальнодозволені й розмежувальні правові режими; залежно від юридичної своєрідності галузі - галузеві правові режими; залежно від використовуваних техніко-юридичних прийомів – загальний правовий режим і правовий режим виключень.