1. Зміст методології юриспруденції.

Юриспруденція (юрид. наука) — система знань про державу і право. Юридична наука вивчає право як особливу систему соціальних норм, окремі структурні підрозділи права, будову, сутність і функціонування держави. Сучасна юриспруденція є розгалуженою системою знань про держа­ву і право. Існують різні класифікації юрид. наук. Залежно від предмету дослідження юридичні науки поді­ляють на такі групи:

1. теоретичні юридичні науки (ТДіП, юридична деонтологія, філософія права, соціологія права). Ці науки вивчають, формулю­ють і систематизують найбільш загальні юридичні поняття і категорії;

2. історико-юридичні науки (зарубіжна й вітчизняна історія держави і права, історія політичних і правових учень, або, інакше — історія вчень про державу і право). Ці науки вивчають процеси становлення й розвитку держави і права, а також розвитку теоретичних уявлень про держа­ву і право;

3. галузеві науки (наука конституційного права, наука адміністративного права). Галузеві науки вивчають і пояснюють нормативний зміст галузей права;

4) міжгалузеві науки (юрид. деліктологія, наука банківського права, наука екологіч. права). Ця група включає науки, що виникли на стику декількох галузей права. Вони вивчають і пояснюють сенс норм та інститутів, що споріднені за змістом, але стосуються різних галузей права;

5. організаційні науки. Ці науки вивчають орг-цію та діяльність держ. органів (наука державного будів­ництва), органів місцевого самовряд-ня (наука муніципального права), судових і правоохорон. органів (наука судових і правоохор. органів);

6. прикладні науки (криміналістика, кримінологія, судова медицина, юридична психологія, правова статистика тощо). Ці науки вивчають правові явища не тільки за допомогою юридич­них, але й за допомогою спеціальних неюридичних методів, запозичених з інших наук (технічних, медичних, матема­тичних тощо);

7. міжнародно-правові науки (наука міжнародного пуб­лічного права, наука міжнародного приватного права).

Юридичні науки виділяють в аналізі держави і права різні окремі сторони і властивості.

2. Первинне та похідне походження держави. Олігархічна теорія.

Походження держави — тривалий історичний процес, який украй складно рекон­струювати через відсутність докумен-тальних свідоцтв про нього. Існує декілька теорій, що з різних позицій висвітлю­ють і пояснюють появу держави в сусп-ві.

Прихильники теологічної теорії стверджують, що держава є наслідком божественної волі. Найяскравіше теологічна теорія виражена в роботах відомого католицького богослова Томи Аквінського.

Патріархальна теорія ототожнює сімейну і державну владу, вважаючи й ту, й іншу природною, за природою властивою людині. Найчіткіше виклав цю теорію англій­ський філософ Роберт Фільмер.

На зорі Нового часу поширена була теорія суспільного договору. Гуго Гроцій, Бенедикт Спіноза, Жан Жак Руссо вважали, що для захисту і дотримання природних прав люди домовилися створити державу і поставити над собою правителів. Порушення правителем природних прав підданих є підставою для його скидання.

Шарль Луї Монтеск'є вважається засновником теорії географічного детермінізму. Він одним з перших звернув увагу на роль природно-кліматичних умов у розвитку сус­п-ва. Визнаючи наявність у людини природних прав, він категорично відкидав теорію суспільного договору, вва-жаючи, що держава і встановлене державою право ви­никли в результаті природних причин, а саме — розвитку людини і сусп-ва у певному географічному середовищі.

Досить поширеною є теорія насильства. (Людвіг Гумплович, Карл Каутський). Походжен­ня держави ця теорія пов'язує із зовнішнім та/або внутріш­нім насильством.

Органічна теорія (Герберт Спенсер (XIX ст.), розглядає державу як наслідок еволюції природи, людини як частки природи і сусп-ва. Уряд грає в державі ту ж роль, що і мозок у людини, землеробство і ремесло складають сис-му органів жив-лення, транспорт і зв'язок — розподільну сис­тему держави.

У XIX ст. зусиллями К. Маркса і Ф. Енгельса була ство-рена класова (економічна) теорія походження держави. Із їхньої точки зору держава і право виникли одночасно че-рез появу приватної власності і розшарування сусп-ва на класи

У XX ст. поширення набула олігархічна теорія (Бернар Шантебу), яка пов'язує походження держави з природною ієрархією/нерівністю в будь-якій соціальній спільноті (за силою, здібностями). У зв'яз­ку з розподілом функцій у спів-товаристві рано чи пізно виділяється ф-ція управління. Конкретні шляхи похо­дження держави зводяться до військового (захоплення влади військовими вождями), аристократичного (прихід до влади знаті), плутократичного (зосередження влади в руках багатих).

В даний час усе більшого значення набуває багатофакторна теорія походження держави (рос історик І. Дьяконов), яка розглядає державу як результат взаємо­дії географічного, технологіч., екон., соціального та ін. чинників.

Похідне виникнення держави відрізняється від первин­ного виникнення (походження) тим, що нова держава ви­никає не на порожньому місці, а на основі окремих елемен­тів колишньої держави і з використанням вже наявних готових моделей державності. Похідне виникнення держав має наступні варіанти:

1) ліквідація колишньої держави в результаті революції і виникнення нової держави (але на тій же території, на­селеній тим же народом).

2)розділення держави.

3)сецесія частини держави і населення.

4)об'єднання декількох держав.

5) виникнення держави в результаті національно-визвольного руху.

У будь-якому випадку й ті, й інші нові держави спочатку будувалися на державних моделях, що вже є у світі.