30. Поняття та структура правосвідомості. Правовий менталітет.

Правосвідомість — це сукупність ідей, поглядів, уяв­лень, почуттів, що виражають ставлен­ня людей і соціаль-них спільнот до чинного, минулого і ба­жаного права.

Носіями правосвідомості є різні суб'єкти права: особа, громадські об'єднання, політич. партії, держ. органи та їхні посадовці, юристи-учені, юристи-практики, суспіль­ство в цілому.

Правосвідомість виявляється на всіх стадіях механізму правового регулювання, впливає на функц-ня прак­тично кожного елементу правової системи.

Структура правосвідомості:

1) правова психологія – переживання, почуття, на­строї, звички, які виникають у людей у зв’язку з правовими нормами і практикою їх реал-ції. Проявами правової психології є почуття справедливості, пошана до прав і свобод людини, нетерпимість, або, навпаки, байду­жість до беззаконня, страх перед відповідальністю, емоцій­на реакція на правові явища;

2)правова ідеологія — ідеї, теорії, погляди, які відо­бражають та оцінюють правову реальність.

Відмінність правової ідеології від правової психології. Правова психологія но­сить емоційний хар-р, складається стихійно, переваж­но на основі повсякденного досвіду людей. Правова ідеоло­гія є перш за все знанням про право, складається на основі вивчення нормативно-правового матеріалу, наукової та навчальної літератури.

Ф-ції правової свідомості: гносеологічна (пізнаваль-на), регулятивна, оцінна.

Сучасна характеристика правосвідомості пов'язана з використанням поняття правовий менталітет. Поняття "менталітет" було введено психологами для позначення загального розумового стану, психологічного оснащення людей, що належать до однієї культури, що дає їм можливість по-своєму сприймати й усвідомлювати навколишній світ і самих себе. Правовий менталітет дозволяє позначити стійкі психологічні риси у відношенні до права й державної влади, що склалися в конкретній правовій культурі. В Україні правовий менталітет характеризується ототожненням права й сили, зі значною часткою нігілізму у відношенні до юридичних засобів вирішення конфліктів, прагненням керуватися не законами, а інструкціями, положеннями, наказами й т.д.

31. Правосубєктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.

У правових відносинах та інших формах реалізації пра­ва беруть участь люди та утворювані ними для своїх при­ватних і суспільних цілей організації: держава та її органи, підпр-ва, установи, політ. партії та громадські орг-ції — тобто суб'єкти права.

Суб'єкти права — це фізичні або юрид. особи, держава, соціальні спільноти, які здатні реалізувати безпосередньо або через представни­ка юридичні права та обов'язки.

Види суб'єктів права:

1. Фізичні особи;

2. Юридичні особи;

3. держава, її органи та органи місцевого самовряду­вання;

4. соціальні спільноти (народ, територіальна громада, етнічна або релігійна група тощо).

Реалізація права вимагає певних властивостей, визна­них або встановлених законом для всіх суб'єктів права. Сукупність цих властивостей утворює поняття правосуб'єктності.

Правосуб'єктність включає наступні юридичні характе­ристики особи:

1. правоздатність — обумовлена правом здатність су­б'єкта права володіти суб'єктивними юрид. правами та юрид. обов'язками;

2. дієздатність — обумовлена правом здатність особи своїми діями (бездіяльністю) набувати суб'єктивних прав та юрид. обов'язків, здійснювати та припиняти їх. Різновидом дієздатності є угодоздатність, тобто здатність особисто, здійснювати цивільно-правові опе­рації;

3. деліктоздатність — обумовлена правом здатність особи нести юрид. відп-ть за здійснені нею правопорушення.

Суб'єкт правовідносин — це суб'єкт права, що є учасником правовідносин.