- •1. Зміст методології юриспруденції.
- •2. Первинне та похідне походження держави. Олігархічна теорія.
- •3. Конфліктне призначення права. Теорія примирення.
- •4. Співвідношення держави і права. Правова та етатистська держава.
- •5. Юриспруденція, її система. Нові сфери юриспруденції.
- •6. Об’єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство.
- •7. Догматичний (формально-логічний) метод в юрид. Теорії і практиці.
- •8. Поняття та засоби правового мислення.
- •9. Герменевтичний підхід в правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •10. Юридична антропологія.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •12. Правові звичаї. Законодавче, прецедентне, звичаєве право.
- •13. Правові системи. Національна, інтегративна, міжнародна правова система.
- •14. Структура та джерела романо-германського права.
- •15. Сім»я загального права. Прецедент в англійському та американському праві.
- •16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •18. Філософія права. Галузі філософії права.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Загальна думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Правова аккультурація та декультурація.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання.
- •24. Правовий режим: поняття та види. Різноманітність правових режимів.
- •25. Поняття правового регулювання. Стадії та типи правового регулювання.
- •26. Поняття та ознаки правової норми. Структура правової норми.
- •27. Класифікація правових норм. Колізійні норми права.
- •28. Поняття та структура правового відношення.
- •29. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття та структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосубєктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість і правова культура особистості.
- •34. Поняття та класифікація принципів права (пп)
- •35. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •36. Юридична концепція прав людини. Правовий статус особи.
- •37. Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблеми четвертого покоління.
- •38. Суб'єктивні права і юридичні обов'язки: поняття і структура.
- •39. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Ф-ції права і ф-ції правосвідомості.
- •1. Загальносоціальні:
- •2. Спеціально-соціальні (юридичні):
- •40. Правове виховання і його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правопорядку. Гарантії законності та правопорядку.
- •43. Джерела права. Первинні та вторинні джерела права. Джерела права сучасної України.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики.
- •46. Держава і соціальне партнерство.
- •47. Компетенція суб'єктів права: поняття та зміст.
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти права. Юрид. Особи як суб'єкти права.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативних актів. Правовий тезаурус.
- •51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільності.
- •52. Приватне та публічне право.
- •53. Матеріальне і процесуальне право.
- •54. Реалізація права. Форми реалізації.
- •55. Поняття та призначення застосування права. Ідеологія застос-ня права.
- •56. Реалізація та застосування права. Неопосередкована та правозастосовча реалізація права.
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу.
- •58. Акти застосування права: поняття, види.
- •59. Тлумачення права: поняття та види.
- •60. Прогалини в праві та способи їх подолання.
- •61. Поняття та види правової поведінки. Зловживання правом.
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація та інкорпорація. Їх співвідношення та різновиди.
- •64. Об'єктивно протиправне діяння.
- •65. Поняття та види правопорушень. Зловживання правом.
- •66. Юрид. Відповідальність. Умови, які виключають юрид. Відп-ть.
6. Об’єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство.
Під об’єктами маються на увазі конкретні сфери (сторони) об’єктивної дійсності, під предметом науки – певна частина об’єкта пізнання.
Об’єктами юридичної науки є держава і право. Предмет юридичної науки – об’єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку і функц-ня держави і права в їх структурній багатоманітності.
Кожна юрид. наука має свій предмет дослідження, яким може виступати той або інший бік об'єктивної державно-правової дійсності.
Предметом ТДіП є державно-правова дійсність, загальні та специфічні об'єктивні закономірності її розвитку, на основі пізнання яких розробляються фундаментальні проблеми, що мають методологічне значення для галузевих юрид. наук.
Предмет ТДіП включає:
1) сутність і соціальне призначення державних і правових явищ;
2) закономірності та випадковості виникнення, функц-ня та розвитку держави і права;
3) систему понять і категорій, що використовуються в юриспруденції;
4) правові принципи, аксіоми, презумпції, фікції;
5) теоретичні моделі правотворчої, правозастосовчої та інтерпретаційної практики;
6) прогнози та практичні рекомендації щодо вдосконалення та розвитку права і держави.
Ідея складного об'єкта юриспруденції, у якості якого виступають держава й право, не повинна стояти на шляху формування двох найважливіших предметів дослідження, окремо знань про право й окремо знань про державу. У цьому напрямку фактично склалася диференціація юридичної науки на правознавство й державознавство.
Правознавство – юрид. наука, що вивчає право як особливу систему соціальних норм, правові форми орг-ції і діял-ті держави та політ. сис-ми сусп-ва в цілому
Держава – це особлива орг-ція політ. влади сусп-ва, наділена суверенітетом, що розміщена на певній території, де проживає населення, має держ. апарат, за допомогою якого встановлюються загальнообов'язкові правила поведінки, і здатна збирати податки.
7. Догматичний (формально-логічний) метод в юрид. Теорії і практиці.
Методологія ТДіП – це система підходів, методів і принципів наукового вивчення державно-правових явищ.
Методи ТДіП умовно можна розділити на 4 групи: загальні; загальнонаукові; міждисциплінарні; спеціальні.
До спеціальних методів належить догматичний (формально-логічний) метод. Він передбачає дослідження юридичних фактів та юрид. текстів, тлумачення їх у логічній послідовності з використанням спеціальних юрид. термінів і конструкцій. Цей метод передбачає вивчення права як такого, в «чистому вигляді», поза зв’язком з економікою, політикою, мораллю та ін. соціальними явищами.
За допомогою цього методу формулюються категорії та поняття юриспруденції, наприклад: суб’єкт права, норма права, правовідносини, юрид. відповідальність, правопорядок тощо.