58. Акти застосування права: поняття, види.

Акт застосування права — це правовий акт, який міс­тить індивідуальне владне розпорядження, винесене ком­петентним органом в результаті вирішення конкретної юридичної справи.

Ознаки акту застосування права:

1. приймається на основі нормативно-правового акту або іншої форми права і спирається на конкретну норму права;

2. виходить від компетентних органів, уповноважених на ухвалення такого роду рішень;

3. носить індивідуальний характер, адже адресований конкретним суб'єктам,

4. має певну встановлену законом форму.

Види актів застосування права:

1. за формою зовнішнього виразу розрізняють письмові, усні та мовчазні акти. Письмові акти іме­нуються також актами-документами, а мовчазні — актами-діями.

2. за юридичною формою актів-документів розрізняють укази, вироки, рішення, накази тощо;

3. за видавниками актів розрізняють акти державних (парламент, глава держави, суд, прокурор тощо) і недер­жавних (органи місц. самоврядування) суб'єктів;

4. за функціями права розрізняють регулятивні (наказ про підвищення по службі) та охоронні (ухвала про пору­шення кримінальної справи) акти;

5. за юрид. природою розрізняють основні (вира­жають кінцеве рішення юрид. справи, напр., вирок) та допоміжні (готують видання основних актів, на­пр., постанова про притягнення як обвинуваченого) акти;

6. за предметом правового регул-ня розрізняють акти кримінально-правові, адмін.-правові, цивільно-правові;

7. за юрид. наслідками розрізняють правовстановлюючі, правоконстатуючі, правозмінюючі, правоприпиняючі, правоскасовуючі акти;

8. за характером розпоряджень розрізняють дозвільні, зобов'язуючі, забороняючі акти.

59. Тлумачення права: поняття та види.

Тлумачення норм права — це інтелектуальна діял-сть, спрямована на розкриття смислового змісту правових норм. Суб'єктами тлумачення норм права виступають органи держави, фізичні та юридичні особи.

Рез-ти тлумачення можуть бути різними залежно від співвідношення буквального юрид. тексту і дій­сного змісту правових норм. З урахуванням цього розріз­няють три види юрид. тлумачення за об'ємом:

1. буквальне тлумачення, відповідно до якого дійсний зміст норми адекватний її мовному виразу. Напр., Конституція Укр. встановлює, що кандидат у Прези­денти України повинен досягти 35 років на момент виборів. Ця норма права носить суворо визначений, недвозначний характер; її неможливо тлумачити інакше, ніж буквально. В ідеалі саме таким чином повинні бути сформульовані юридичні тексти;

2. поширювальне тлумачення, відповідно до якого дій­сний зміст норми права, розкритий в результаті тлумачен­ня, є ширшим, ніж буквальний текст. Наприклад, Сімейний кодекс України містить інститут усиновлення, тоді як нор­ми цього інституту поширюються і на удочеріння;

3. обмежувальне тлумачення, відповідно до якого дій­сний зміст норми права, розкритий в результаті тлумачен­ня, є вужчим, ніж буквальний текст. Напр., ст. 304 Кримінального кодексу України, що встановлює покаран­ня за втягнення неповнолітніх до асоціальної та злочинної діяльності, щодо суб'єкту цього злочину повинна тлумачи­тись обмежувально. Очевидно, що суб'єктом цього злочину може бути тільки повнолітній, тоді як загальний вік, з якого може наступати кримінальна відповідальність, скла­дає 16 років.