- •1. Зміст методології юриспруденції.
- •2. Первинне та похідне походження держави. Олігархічна теорія.
- •3. Конфліктне призначення права. Теорія примирення.
- •4. Співвідношення держави і права. Правова та етатистська держава.
- •5. Юриспруденція, її система. Нові сфери юриспруденції.
- •6. Об’єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство.
- •7. Догматичний (формально-логічний) метод в юрид. Теорії і практиці.
- •8. Поняття та засоби правового мислення.
- •9. Герменевтичний підхід в правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •10. Юридична антропологія.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •12. Правові звичаї. Законодавче, прецедентне, звичаєве право.
- •13. Правові системи. Національна, інтегративна, міжнародна правова система.
- •14. Структура та джерела романо-германського права.
- •15. Сім»я загального права. Прецедент в англійському та американському праві.
- •16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •18. Філософія права. Галузі філософії права.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Загальна думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Правова аккультурація та декультурація.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання.
- •24. Правовий режим: поняття та види. Різноманітність правових режимів.
- •25. Поняття правового регулювання. Стадії та типи правового регулювання.
- •26. Поняття та ознаки правової норми. Структура правової норми.
- •27. Класифікація правових норм. Колізійні норми права.
- •28. Поняття та структура правового відношення.
- •29. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття та структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосубєктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість і правова культура особистості.
- •34. Поняття та класифікація принципів права (пп)
- •35. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •36. Юридична концепція прав людини. Правовий статус особи.
- •37. Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблеми четвертого покоління.
- •38. Суб'єктивні права і юридичні обов'язки: поняття і структура.
- •39. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Ф-ції права і ф-ції правосвідомості.
- •1. Загальносоціальні:
- •2. Спеціально-соціальні (юридичні):
- •40. Правове виховання і його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правопорядку. Гарантії законності та правопорядку.
- •43. Джерела права. Первинні та вторинні джерела права. Джерела права сучасної України.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики.
- •46. Держава і соціальне партнерство.
- •47. Компетенція суб'єктів права: поняття та зміст.
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти права. Юрид. Особи як суб'єкти права.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативних актів. Правовий тезаурус.
- •51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільності.
- •52. Приватне та публічне право.
- •53. Матеріальне і процесуальне право.
- •54. Реалізація права. Форми реалізації.
- •55. Поняття та призначення застосування права. Ідеологія застос-ня права.
- •56. Реалізація та застосування права. Неопосередкована та правозастосовча реалізація права.
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу.
- •58. Акти застосування права: поняття, види.
- •59. Тлумачення права: поняття та види.
- •60. Прогалини в праві та способи їх подолання.
- •61. Поняття та види правової поведінки. Зловживання правом.
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація та інкорпорація. Їх співвідношення та різновиди.
- •64. Об'єктивно протиправне діяння.
- •65. Поняття та види правопорушень. Зловживання правом.
- •66. Юрид. Відповідальність. Умови, які виключають юрид. Відп-ть.
38. Суб'єктивні права і юридичні обов'язки: поняття і структура.
Суб'єктивне право – вид і міра можливої (дозволеної) поведінки суб'єкта права, що встановлені юрид. нормами для задоволення його інтересів і забезпечуються державою. Носій суб'єктивного юрид. права – правомочний.
Структура суб'єктивного права – це його будова, яка виражається у зв'язку елементів – юрид. можливостей (правомочностей), наданих суб'єкту.
Правомочність – складова частина змісту суб'єктивного права, що становить конкретну юридичну можливість, яка надається правосуб"єктній особі з метою задоволення її інтересів.
Елементами суб'єктивного права є такі правомочності: 1) правомочність на власні позитивні дії (правовикористання); 2) правомочність на чужі дії (правовиконання); 3) правомочність домагання (правозахист).
Юридичний обов'язок – вид і міра належної поведінки суб'єкта права, що встановлені юрид. нормами для задоволення інтересів правомочної особи і забезпечуються державою. Носій суб'єктивного юрид. обов'язку – правозобов"язаний.
Структура складається з 3-х елементів: 1) необхідності здійснювати певні дії або утримуватися від них; 2) необхідності реагувати на законні вимоги правомочної сторони; 3) необхідності нести юрид. відповідальність.
Суб'єктивне юрид. право і суб'єктивний юрид. обов'язок об'єднує те, що вони:
- випливають із юридичних норм;
- забезпечуються державою;
- не безмежні, а існують у певних суворих рамках – це завжди "міра" поведінки.
39. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Ф-ції права і ф-ції правосвідомості.
Ф-ції права – це основні напрями впливу права на людину і сусп-во (суспільні відносини). Категорія ф-цій права допома-гає з'ясувати соціальне призначення права, характер його впливу на поведінку учасників суспільних відносин.
Класифікація:
1. Загальносоціальні:
- інформаційна (полягає в інформуванні індивідів про їхні права та обов'язки);
- орієнтаційна (полягає в націлюванні індивідів на позитивні правові установки, на здійснення правомірних і утримання від неправомірних дій);
- виховна (полягає в загальноправовому впливі на духовну сферу, націлена на виховання пошани до права).
2. Спеціально-соціальні (юридичні):
- регулятивна – ф-ція упорядкування суспільних відносин, визначення лінії поведінки людей, наділення їх певними правами та обов'язками (дія цієї ф-ції виявляється у дозволах, рекомендаціях, пільгах і заохоченнях);
- охоронна – полягає в тому, що право захищає соціальні цінності, блага, суспільні відносини шляхом встановлення заборон, обмежень і покарань за порушення заборон. Основне призначення полягає в запобіганні порушенням норм права.
Правосвідомість – це сукупність ідей, поглядів, уявлень, почуттів, оцінок і установок, що виражають ставлення людей і соціальних спільнот до чинного, минулого і бажаного права. Ф-ції:
1) пізнавальна – передбачає накопичення знань про право і осмислення правових явищ;
2) регулятивна – реалізується через систему мотивів, ціннісних орієнтацій, що виступають як внутрішній регулятор поведінки людей;
3) оцінна – передбачає оцінку правових явищ: правової поведінки людей, правових норм, правозастосовних органів та їхньої діяльності.