62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.

Правомірна поведінка — це поведінка, яка відповідає приписам правових норм.

Ознаки правомірної поведінки:

1. відповідність праву. Правомірна поведінка здійснюється на основі норм і прин­ципів права;

2. соціальна корисність. Правомірна поведінка пози­тивно оцінюється з боку індивідів, суспільства і держави і відповідає їхнім інтересам;

3. передбачуваність. Дії правослухняної людини легко спрогнозувати, що дозволяє, планувати дії у відповідь;

4. масовість. У демократичній правовій державі, в нор­мальних умовах правомірна поведінка властива переважній більшості людей, інакше суспільство перестало б нормаль­но функціонувати;

5. добровільність і свідомість. Зводиться до вибору людиною варіанту поведінки. Основна маса населення по­водиться правомірно через особисті переконання, розумін­ня вигод правомірної поведінки, звичку, а не тільки через острах можливої юридичної відповідальності;

6) активність. Передбачає самостійність цивільної та етичної позиції людини, усвідомлення нею соціальних наслідків своїх вчинків, порівняння власних інтересів з інте­ресами інших людей (добровільна і вимушена правомірна поведінка).

Мотиви правомірної поведінки є різноманітними: розу­міння громадського обов'язку, підпорядкування особисто­го інтересу суспільному, турбота про близьких, звичка, страх перед покаранням, егоїстичні прагнення, кар'єрист­ські міркування тощо. За мотивами та ступенем активнос­ті добровільну правомірну поведінку розділяють на соці­ально активну (принципову) і звичну, а вимушену — на конформістську і маргінальну:

1. соціально активна. Це вища форма правомірної по­ведінки, властива людям з високим рівнем правосвідомос­ті.

2. звична. Така поведінка заснована на силі звички і життєвому досвіді.

3. конформістська. Людина не слідує своїм переконанням або звич­кам, а копіює дії свого оточення, діє «як усі».

4) маргінальна. Людина діє правомірно внаслідок особистого розрахунку, страху перед покаранням, розуміння вигіднос­ті законослухняності.

Правомірна поведінка у всіх її видах є запорукою ста­більності і суспільного спокою. У цьому полягає її головна соціальна цінність.

63. Кодифікація та інкорпорація. Їх співвідношення та різновиди.

Систематизація — це діял-сть, спрямована на впорядку-вання нормативно-правових актів, приведення їх у певну узгоджену систему.

Необхідність систематизації обумовлена тим, що по­стійно йде процес видання нових нормат.-прав. актів, з часом деякі акти фактично втрачають силу, заста­рівають.

До видів систематизації нормативно-правових актів входять:

Інкорпорація — це об'єднання нормативно-правових актів без їх зміни в збірку за певною ознакою.

Різновиди інкорпорації по суб'єкту здійснення: офіцій­на інкорпорація — здійснюється держ. органом (на­пр., «Відомості ВРУ»); неофіційна — здійснюєть­ся видав-ництвами, наук. і учбовими закладами)

Різновиди інкорпорації за критерієм відбору норматив­но-правового матеріалу: хронологічна — нормативно-пра­вові акти збираються за часом їх видання або набрання ними чинності «Офіційний вісник України»); предметна — нормативно-правові акти систематизуються за галузями або інститутами права, сфе­рами державної діяльності (тематичні бюлетені Мін. юстиції Укр.).

За об'ємом охоплюваного нор­мативно-правового матеріалу: генеральна — до збірки включаються всі норм.-правові акти суб'єкта правотворчості (напр., багатотомне видання «Закони Укра­їни»); часткова — до збірки включаються норм.-правові акти у певній сфері правового регулювання;

Кодифікація — створення нового логічно цілісного нормативно-правового акту (кодексу, основ) на основі ста­рих актів з частковою або повною зміною їхнього змісту, усуненням прогалин і суперечностей. Здійснюється тільки державою.

Різновиди кодифікації за об'ємом охоплюваного норма­тивно-правового матеріалу:

• загальна — утворення зведеного акту по всіх галузях законодавства («кодексу кодексів»). Напр., такий характер мав Звід законів Російської імперії;

• галузева — об'єднання правових норм тієї або іншої галузі — Цивільний кодекс України, Кримінальний кодекс України;

• міжгалузева — об'єднання правових норм різних галузей права, що регулюють сусп. від­носини у певній сфері, напр., Повітряний кодекс України;

• спеціальна – об'єднання правових норм окремого інституту або підгалузі права (Водний кодекс, Лісовий кодекс Укр).

На відміну від кодифікації інкорпорація завжди пов'язана із систематизацією вже існуючих (прийнятих) нормативно-правових актів. На відміну від кодифікації, що завжди носить офіційний характер, інкорпорація може бути офіційної, офіціозної (напівофіційної) і неофіційної.