4. Співвідношення держави і права. Правова та етатистська держава.

Співвідношення держави і права включає три головні аспекти: єдність, відмінність і взаємодію.

Єдність держави і права має наступні елементи:

1) спільність походження і розвитку. Держава і право виникли в результаті потреб соціально неоднорідного сусп-ва, що перейшло до відтворюючої економіки.

2) спільність чинників, що обумовлюють сутність держави і права – це соціально-екон. відносини, ідеологія, культура, традиції сусп-ва;

3) спільність соціального призначення. Право виступає як засіб соціального регулювання, а держава є механізмом, що забезпечує вплив права на суспільні відносини.

Відмінності:

1) держава є особливою політико-територіальною організацією публічної влади, а право – це система офіційно встановлених та охоронюваних норм, що виступають регуляторами поведінки людей;

2) держава і право грають різні ролі в соціальному регулюванні. Право визначає моделі поведінки людей у типових ситуаціях, а держава забезпечує реалізацію цих моделей.

Взаємодія держави і права виражається в їхньому різноманітному впливі одне на одного.

Виділяють 2 типи взаємодії:

1) держава стоїть над правом і виступає як визначальний чинник розвитку права. Такий тип держави називають етатистським

2) право стоїть над державою, виступаючи обмежувачем державної влади. Такий тип держави називають правовим.

5. Юриспруденція, її система. Нові сфери юриспруденції.

Юриспруденція (юридична наука) — система знань про державу і право. Юрид. наука вивчає право як особливу систему соціальних норм, окремі структурні підрозділи права, будову, сутність і функціонування держави.

У системі суспільних наук юридична наука виступає як єдина галузь знань, предметом вивчення якої є держава і право. Ця галузь знань є системою взаємозалежних юридич. наук, яка за сферами прояву може бути диференційована на цикли наук:

- теоретико-історичні (теорія держави і права, історія держави і права та ін.);

- державознавчі (державне право, адмін. право та ін.);

- цивілістичні (цивільне право, цивільний процес, господарський процес та ін.);

- криміналістичні (кримінальне право, кримінальний процес та ін.)

Окреме місце посідають науки, які вивчають що реалізують право, відносини між державами – міжнародне право (приватне і публічне), а також науки, що вивчають державу і право інших країн.

Держава і право у своєму розвитку впливають на юридичну науку, яка постійно збагачується. З»являються нові або ускладнюються існуючі правові інститути і явища (іпотека, застава, приватизація та ін.). Виникають нові суб’єкти права (банки, акціонерні товариства, комерційні структури тощо). Зростають права громадян. Усе це стимулює появу нових наукових напрямів.

Науково-технічний прогрес, спеціалізація наукового знання, зміна тих чи інших суспільних процесів покликали до життя космічне, атомне, комп’ютерне право. Соціально-екон. зміни в суспільстві, пов’язані з розвитком ринкових відносин, призвели до виділення підприємницького, податкового, банківського, біржового права.