15. Сім»я загального права. Прецедент в англійському та американському праві.

Англо-американський тип правової системи – це сукупність національних правових систем, в яких норма права створюється на основі рішення, що міститься в судовому прецеденті, котрий, відповідно, є основним джерелом права; поділ права на загальне право та право справедливості.

В основу покладено англійське право, що зародилося в Англії у 13 ст. Представники: Англія, США, Канада, Австралія та ін.

Ознаки:

1) основним джерелом права є судовий прецедент – це означає, що суд не тільки застосовує норми права в процесі вирішення конфліктів, а й здійснює правотворчість у процесі добору відповідного прецеденту.

2) відсутність поділу права на приватне та публічне, на інститути та галузі права;

3) характерним є поділ права на загальне та право справедливості;

4) головна роль у правотворчості відводиться судам, які у зв'язку з цим займають особливе місце в системі органів держави. Англійський суд, будучи нейтральним, не виступає на стороні держави. І держава, яка дбає про суспільний інтерес, і окремі особи, які переслідують приватні інтереси, вимушені на рівних доводити в суді свою правоту.

5) доктрина верховенства права – всі суб’єкти права без винятку, у т.ч. держава, є рівними перед правом і судом.

6) у розробці правового регулювання і в підготовці юристів панує емпіричний підхід. Зокрема, дотепер для заняття адвокатською практикою в Англії не потрібна, хоч і бажана, юридична освіта. Суддя повинен бути лише доброчесним громадянином з середнім достатком і певним життєвим досвідом.

16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.

Головним критерієм виділення цього типу правової системи є державне визнання і забезпечення релігійних приписів. В наш час в рамках релігійного типу правової системи виділяються 2 підсистеми – мусульманське (Іран, Ірак, Пакистан та ін.) та індуське право (Індія, Малайзія та ін.).

Характерні риси:

1) домінуюче місце в соціальному регулюванні займають не норми права, а релігійні норми. Головний творець права – Бог, а не суспільство або держава, тому юридичні приписи надані раз і назавжди, в них потрібно вірити і суворо дотримуватись.

2) джерелом права виступають священні книги: Коран, Сунна, Іджма, що поширюються на мусульман; Шастри, Веди, Закони Ману, що поширюються на індусів. Релігійно-філософські ідеї ісламу, індуїзму грають роль принципів права. Законодавство має вторинне значення.

3) особливе місце в системі джерел права займають праці учених-богословів (доктрини), які конкретизують тлумачені першоджерела і покладаються в основу конкретних рішень.

4) правові норми не розчленовані з нормами релігії, а складають з ними єдність. Так, норма мусульманського права розглядається як загальнообов’язкове правило поведінки, адресоване мусульманам Аллахом.

5) право не структуроване, а саме – відсутній звичний для романо-германського типу поділ права на приватне і публічне, на галузі та інститути.

6) у правовому регулюванні переважають зобов’язання на відміну від систем європейського права, де переважають дозволи.

Для цього типу права характерна стабільність, а деколи і нетерпимість до інших впливів.