64. Об'єктивно протиправне діяння.

Об'єктивно протиправне діяння — це протиправне, со­ціально шкідливе діяння фіз. або юрид. особи, що не містить складу правопорушення, але при цьому викликає негативну юрид. реакцію з боку держави.

Ознаки об'єктивно протиправного діяння:

1. суперечність правовим приписам;

2. шкода, що наноситься правоохоронюваним інтере­сам;

3. відсутність складу правопорушення (суб'єкта та/або суб'єктивної сторони).

У теорії права було давно відмічено, що не кожне проти­правне діяння є правопорушенням у тому сенсі, що не за­вжди воно містить склад правопорушення. Напр., такою є протиправна поведінка, не контрольована свідоміс­тю і волею людини (напр., поведінка малолітніх дітей, недієздатних осіб, осіб, що знаходяться в несвідомому ста­ні). Вона не може вважатися правопорушенням (оскільки немає суб'єкта, відповідно, немає суб'єктивної сторони, а значить, і складу правопорушення), хоча юридично зна­чущою вона може бути. Напр., заподіяння шкоди малолітньою дитиною не можна розглядати як правопору­шення, але юрид. значення така дія має і тягне засто­сування заходів юрид. відп-сті щодо батьків або опікунів (ст.1778 Цивільного кодексу України).

З іншого боку, цивільному праву відомий інститут без­винної відповідальності особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, а саме пов'язану з ви­користанням, зберіганням або триманням транспортних засобів, механізмів і устаткування, використанням, збері­ганням хімічних, вибухових і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких тварин, службових собак і со­бак бійцівських порід. Особа, що здійснює діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за заподіяну шкоду, якщо не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ст. 1187 Цивіль­ного кодексу України). Таким чином, в цьому випадку відсутня суб'єктивна сторона правопорушення — вина осо­би, на яку покладається відповідальність;

4) негативна реакція з боку держави (примусове від­шкодування шкоди, примусові заходи медичного характе­ру, примусові заходи виховного характеру).

Юридичне реагування держави на об'єктивно проти­правне діяння має різну природу і різні цілі.

Основним видом державного примусу, який використо­вується за здійснення об'єктивно протиправного діяння, є відшкодування матеріальної шкоди, що є різновидом правовідновної юрид. відп-сті. Необхідність притягнення до відп-сті невинного заподіювача шкоди викликається доцільністю відновлення ущемленого права, порушених суспільних відносин.

Примусові заходи медичного характеру спрямовані на запобігання здійсненню суспільно небезпечних діянь особами, що перебувають у стані неосудності або обмеженої осудності.

Примусові заходи виховного хар-ру, які застосо­вуються до малолітніх як альтернатива кримін. від­п-сті, спрямовані на їхнє перевиховання.

65. Поняття та види правопорушень. Зловживання правом.

Правопоруш-я — це протиправне, винне, таке, що завдає шкоди особі, суспільству або державі, діяння деліктоздатної особи, за яке передбачена юрид. відп-сть.

Ознаки правопорушення:

1) протиправність. Правопоруш-я суперечить кон­кретному правовому припису і є невиконанням обов'язку або порушенням заборони;

2. винність. Правопоруш-ям є лише діяння, вчинене умисно або по необережності;

3. шкідливість, тобто нанесення шкоди особі, сусп-ву, державі, природі.

4. правопорушення — це завжди діяння (акт поведінки), яке має форму дії або бездіяльності.

5. відповідальним за правопоруш-я може бути тільки особа, здатна нести відп-сть за свої дії (деліктоздатна особа);

6. караність. За правопоруш-я передбачені конкрет­ний вид і міра юрид. відп-сті. Залежно від ступеня небезпеки і заподіяної ними шко­ди правопорушення поділяють на злочини і проступки.

Злочини — суспільно небезпечні правопоруш-я, що посягають на найбільш значущі соціальні цінності (життя, здоров'я індивіда, власність, нац. безпеку, громад­ський поря-док тощо). Злочинами є тільки кримін. правопоруш-я.

Проступки — суспільно шкідливі правопоруш-я (пору-шення трудової дисципліни, порушення правил тор­гівлі, невиконання цивільно-правового договору тощо).

Залежно від виду юрид. відп-сті виді­ляють:

1) кримінальні правопорушення (злочини),

2) адміністративні правопор-я (проступки),

3) цивільно-правові -//-,

4) дисциплінарні -//-, 5) матеріальні -//-,

6) процесуальні -//-, 7) конституційні -//-,

8) міжнародні -//-.

Зловживання правом — це соціально шкідлива пове­дінка суб'єкта, яка здійснюється в рамках правових норм. Воно достатньо поширене на практиці. Може йтися про зловживання конституційними правами і свободами, батьківськими правами, посадовими повно-важеннями, цивіль­ними і процесуальними правами. Ознаки зловживання правом:

1. наявність у суб'єкта суб'єктивного права;

2. діяльність суб'єкта по реалізації цього права;

1. використання суб'єктивного права всупереч його со­ціальному призначенню і спричинення цим використанням шкоди суспільним інтересам або інтересам інших осіб;

4) відсутність правопорушення, тобто порушення конкретних юрид. заборон або невиконання обов'яз­ків.