- •1. Зміст методології юриспруденції.
- •2. Первинне та похідне походження держави. Олігархічна теорія.
- •3. Конфліктне призначення права. Теорія примирення.
- •4. Співвідношення держави і права. Правова та етатистська держава.
- •5. Юриспруденція, її система. Нові сфери юриспруденції.
- •6. Об’єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство.
- •7. Догматичний (формально-логічний) метод в юрид. Теорії і практиці.
- •8. Поняття та засоби правового мислення.
- •9. Герменевтичний підхід в правовій сфері. Мистецтво тлумачення права.
- •10. Юридична антропологія.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та індивідуальне регулювання.
- •12. Правові звичаї. Законодавче, прецедентне, звичаєве право.
- •13. Правові системи. Національна, інтегративна, міжнародна правова система.
- •14. Структура та джерела романо-германського права.
- •15. Сім»я загального права. Прецедент в англійському та американському праві.
- •16. Релігійні правові системи. Джерела індуського та мусульманського права.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- •18. Філософія права. Галузі філософії права.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Загальна думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Правова аккультурація та декультурація.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності.
- •22. Власна цінність права. Правові цінності.
- •23. Предмет і метод правового регулювання.
- •24. Правовий режим: поняття та види. Різноманітність правових режимів.
- •25. Поняття правового регулювання. Стадії та типи правового регулювання.
- •26. Поняття та ознаки правової норми. Структура правової норми.
- •27. Класифікація правових норм. Колізійні норми права.
- •28. Поняття та структура правового відношення.
- •29. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- •30. Поняття та структура правосвідомості. Правовий менталітет.
- •31. Правосубєктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •32. Правова культура суспільства та її компоненти.
- •33. Правосвідомість і правова культура особистості.
- •34. Поняття та класифікація принципів права (пп)
- •35. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- •36. Юридична концепція прав людини. Правовий статус особи.
- •37. Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права. Проблеми четвертого покоління.
- •38. Суб'єктивні права і юридичні обов'язки: поняття і структура.
- •39. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Ф-ції права і ф-ції правосвідомості.
- •1. Загальносоціальні:
- •2. Спеціально-соціальні (юридичні):
- •40. Правове виховання і його форми. Правова інформованість.
- •41. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •42. Поняття правопорядку. Гарантії законності та правопорядку.
- •43. Джерела права. Первинні та вторинні джерела права. Джерела права сучасної України.
- •44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- •45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики.
- •46. Держава і соціальне партнерство.
- •47. Компетенція суб'єктів права: поняття та зміст.
- •48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- •49. Суб'єкти права. Юрид. Особи як суб'єкти права.
- •50. Систематизація законодавства. Облік нормативних актів. Правовий тезаурус.
- •51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільності.
- •52. Приватне та публічне право.
- •53. Матеріальне і процесуальне право.
- •54. Реалізація права. Форми реалізації.
- •55. Поняття та призначення застосування права. Ідеологія застос-ня права.
- •56. Реалізація та застосування права. Неопосередкована та правозастосовча реалізація права.
- •57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу.
- •58. Акти застосування права: поняття, види.
- •59. Тлумачення права: поняття та види.
- •60. Прогалини в праві та способи їх подолання.
- •61. Поняття та види правової поведінки. Зловживання правом.
- •62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- •63. Кодифікація та інкорпорація. Їх співвідношення та різновиди.
- •64. Об'єктивно протиправне діяння.
- •65. Поняття та види правопорушень. Зловживання правом.
- •66. Юрид. Відповідальність. Умови, які виключають юрид. Відп-ть.
19. Соціологія права. Правова соціалізація. Загальна думка про право.
Соціологія права — відносно новий міждисциплінарний науковий напрям, що вивчає право як соціальний феномен.
Предметом соціології права в широкому сенсі слова є право і суспільство як взаємопов'язані елементи соціальної системи, а у вузькому — методологічний інструментарій соціологічних досліджень правової реальності.
Конкретні соціологічні дослідження в праві орієнтовані, з одного боку, на аналіз соціальної обумовленості, а з іншого — на соціальну дію, ефективність права і його інститутів; має місце вплив права на суспільні відносини, на практику, а також і зворотний вплив соціальних чинників на право.
Істотна різниця між предметом соціології і правом зводиться до наступного: юридична наука вивчає (разом з нормами права) правові відносини, а соціологія — фактичні суспільні відносини між людьми.
Термін «соціалізація» був введений американським соціологом Ф.Г.Гіддингсом для позначення процесу розвитку соціальної природи людини. Соціалізація розглядається як процес придбання новими поколіннями людей знань, норм, установок, вірувань, які склалися в суспільстві і забезпечують його збереження і розвиток.
Правова соціалізація — це засвоєння новим покоління принципів, норм, установок, цінностей права, що забезпечують адаптацію особи до існуючих правових цінностей, законодавства і практики його застосування. Розрізняють три форми правової соціалізації:
-
за допомогою навчання — полягає в придбанні елементарних правових знань і засвоєнні відповідних норм. При навчанні прищеплюється певний образ поведінки;
-
шляхом передачі досвіду — відбувається в результаті осмислення власних помилок і подій свого досвіду, а також життєвого досвіду навколишніх людей;
-
«символічна» соціалізація — ґрунтується на власних абстрактних уявленнях людини про право, державу, країну, націю.
20. Діалог правових культур. Правова аккультурація та декультурація.
Правова культура є частиною загальної культури і обумовлена соціальним, духовним, політич., економічним ладом сусп-ва. Правова культура включає тільки прогресивні, соціально корисні та цінні правові явища. Вона також є цінністю, оскільки дозволяє людям користуватися благами свободи і справедливості, служить забезпеченню правопорядку, вищих інтересів сусп-ва і держави.
Під аккультурацією розуміється будь-яке переміщення однієї культури в іншу. Ідея правової аккультурації полягає в тому, що одна правова система може бути як би прищеплена до іншої (Ж. Карбоньє). Правова аккультурація це засвоєння й використання правових цінностей, норм, рішень, форм і видів діял-сті інших правових культур, правових систем.
Сучасний світ не може існувати в умовах замкнутості правових культур. Розвертається діалог правових культур, тобто циркуляція в суспільній свідомості різних ідей, світоглядних і ціннісних установок, розповсюджуваних через систему утворення й виховання, спец. літ-ру, ЗМІ, діяльність різних орг-цій, у ході якої відбувається зіткнення та взаємодія ідей. При цьому правова аккультурація може здійснюватися владою за допомогою законодавства і судової практики. Є 3 види правової аккультурації: владної, договірної, доктринальної.
За ступенем відкритості іноземним пра-вовим нормам всі інші галузі права перевершують міжнародне приватне право. Тут склався специфічний різновид правових норм, за допомогою яких вирішується питання про закон, що підлягає застосуванню.
Одна з проблем взаємодії правових культур - явище декультурації, тобто руйнування правової культури при запозиченні інших правових цінностей, норм, інститутів і т.д. Наростання взаємодії між правовими культурами потребує від кожної правової культури стійкості стосовно інших правових культур і здатності до засвоєння інновацій.