2. Когнітивна теорія ж. Піаже. Когнітивний розвиток на різних етапах онтогенезу

Багато теоретиків вважають, що немовляті належить активна роль в його когнітивному розвитку. Це положення є основним моментом теорії Ж. Піаже. Він вважав, що немовлята – активні, динамічні і творчі істоти. Процес розвитку інтелекту є зміною трьох великих періодів. Інтелектуальний розвиток дитини є переходом від нижчих стадій до вищих. Але при цьому кожна попередня стадія готує наступну, перебудовується на більш високому рівні.

Сенсомоторний період (від народження до 1,5-2 років). В цей час не розвинене мовлення і відсутні уявлення. Немовлята пізнають світ тільки за допомогою різних дій: розглядання, хапання, кусання, смоктання тощо. Розумові функції ґрунтуються на органах чуття і рухах тіла, починаючи з простих рефлексів, які дають початок складнішим, довільним видам поведінки. Деякі з них, наприклад рефлекс смоктання, здатні змінюватися. Після деякої вправи дитина смокче краще, ніж в перший день, потім починає смоктати не лише під час їжі, але і в проміжках – свої пальці, будь-які предмети, що доторкнулися до рота. Це стадія вправляння рефлексів (0-1 міс.). В результаті вправляння рефлексів формуються перші навички.

На другій стадії (1-4 міс.) дитина повертає голову у бік шуму, простежує поглядом рух предмета, намагається схопити іграшку В основі навички лежать первинні колові реакції – дії, що повторюються. Одну і те ж дію дитина повторює знову і знову (скажімо, смикає за мотузку) заради самого процесу.

Вторинні колові реакції (4-8 міс.) проявляються на третій стадії, коли дитина зосереджена не на власній активності, а на змінах, які викликані її діями. Дії повторюються заради продовження цікавих вражень.

Четверта стадія – початок практичного інтелекту

(8-12 міс.). Схеми дій, утворені на попередній стадії, об'єднуються в єдине ціле і використовуються для досягнення мети. Коли випадкова зміна дії дає несподіваний ефект – нове враження – дитина її повторює.

На п'ятій стадії з'являються третинні колові реакції

(12-18 міс.): дитина вже спеціально змінює дії, щоб подивитися, до яких результатів це приведе. Вона активно експериментує.

На шостій стадії починається інтеріоризація схем дій

(18-24 міс.). Якщо раніше дитина виконувала різні зовнішні дії, щоб досягти мети, пробувала і помилялася, то тепер вона вже може комбінувати схеми дій в думці і несподівано приходити до правильного рішення. Наприклад, дівчинка, тримаючи в обох руках предмети, не може відкрити двері і, потягнувшись до дверної ручки, зупиняється. Вона кладе предмети на підлогу, але, помітивши, що двері, які відкриваються, їх зачеплять, перекладає в інше місце.

Період репрезентативного інтелекту та конкретних операцій (2-11 років) включає:

доопераційну стадію (від 2 і приблизно до 7 років). Маленькі діти формують поняття і користуються такими символами, як мова, для спілкування з оточенням. Ці поняття обмежені їх особистим (егоцентричним) безпосереднім досвідом. На доопераційній стадії діти мають дуже обмежені, іноді «магічні» уявлення про причини і наслідки, зазнаючи істотних труднощів при класифікації об’єктів або подій. Вони використовують свій повсякденний досвід для вибудовування специфічного знання. Діти, які знаходяться на доопераційній стадії, не роблять узагальнень про цілі класи об’єктів (наприклад, усі бабусі) і не можуть продумати наслідки конкретної низки подій. Найпомітнішою відмітною ознакою 2-річних дітей від немовлят в тому, що стосується пізнання, являється символічна репрезентація, тобто використання дій, образів або слів для представлення подій або власних переживань. Ця відмінність отримує своє найбільш яскраве вираження в мовному розвитку і в символічній грі. Етап доопераційних уявлень завершується з появою розуміння збереження кількості речовини, того, що при перетвореннях одні властивості предмета зберігаються, а інші міняються.

Обмеження доопераційного мислення:

– конкретність. Мислення дошкільників конкретне: діти не здатні мати справи з абстракціями. Їх мислення спрямоване на те, що відбувається «тут і зараз», а також на фізичні об’єкти, які вони можуть легко уявити;

– незворотність. Мислення маленьких дітей часто незворотне, тобто розвиток подій, утворення зв’язків йде лише в одному напрямі. Вони не здатні уявити собі, що якийсь об'єкт може повернутися у свій первинний стан або що зв'язки між об'єктами можуть бути двосторонніми. Прикладом є діалог дорослого і 3-річної дівчинки:

– У тебе є сестра?– Є.– Як її звуть? – Катя. – А у Каті є сестра? – Ні.

В даному випадку зв'язок має лише один напрям: дівчинка знає, що у неї є сестра, але ще не розуміє, що вона сама – сестра.

– егоцентричність. Мислення обмежене рамками власного сприйняття дитини, і тому вона не здатна взяти до уваги точку зору іншої людини. Діти зосереджені на власних перцептивних образах і вважають, що усі інші бачать світ так само, як вони;

– ент рація. Мислення дітей в цей період має тенденцію центруватися на якійсь одній фізичній властивості або вимірі об'єкту або ситуації. Дошкільники не можуть фіксувати одночасно декілька аспектів ситуації. Це обмеження найяскравіше проявляється при рішенні задачі включення в клас – класичного завдання для вивчення доопераційного мислення. Коли маленьким дітям показують набір дерев'яних кульок, одні з яких червоного кольору, а інші – жовтого, і запитують їх, яких кульок більше, червоних або дерев'яних, вони не можуть правильно відповісти на це питання. Вони не здатні одночасно врахувати і колір, і ширшу категорію – матеріал, з якого зроблені кульки;

– інваріантність Діти на цій стадій розвитку мислення не усвідомлюють того, що зміна форми або зовнішнього вигляду матеріалів не призводить до зміни їх об'єму, маси, кількості (інваріантність об'єму, маси, кількості).

Стадія конкретних операцій (від 7 до 11 років) Діти починають мислити логічно, класифікувати об’єкти за декількома ознаками і оперувати математичними поняттями за умови, що вони можуть застосувати усі ці операції до реальних або, щонайменше, до уявних в конкретній формі об’єктів або подій. Логічні операції проте потребують опори на наочність, не можуть робитися в гіпотетичному плані (тому вони названі конкретними). Впродовж стадії конкретних операцій діти починають використовувати логіку у своєму мисленні, але може бути ще ускладнене розуміння того, що тварина може бути і «собакою», і «тер’єром». Вони здатні одночасно мати справу тільки з одним класом понять. Та все ж семирічні діти розуміють, що «тер'єри» – це підгрупа в групі ширшої групи «собак». Вони можуть бачити також і інші підгрупи, наприклад підгрупу «маленьких собак», таких як тер’єри і пуделі, і підгрупу «великих собак», таких як золоті ретривери і сенбернари. Роздумуючи таким чином, вони демонструють розуміння ієрархії класів.

Період формальних операцій (від 11 років і далі). Підліток звільняється від конкретної прив’язаності до об'єктів, даних в полі сприйняття, і набуває можливість мислити так само, як доросла людина. В цей період підлітки здатні провести аналіз рішення логічних завдань як конкретного, так і абстрактного змісту. Ж. Піаже охарактеризував абстрактне мислення у підлітків як відмітна ознака завершальної стадії когнітивного розвитку. Підлітки можуть систематично обмірковувати усі можливості, будувати плани на майбутнє або згадувати минуле, а також міркувати аналогічно і метафорично. Для формально-операційного мислення більше не потрібний зв’язок з фізичними об’єктами або фактичними подіями. Воно дозволяє підліткам вперше поставити собі питання типу «а що буде, якщо?» і дати на нього відповідь. Воно дозволяє їм «проникати в думки» інших людей і враховувати їх ролі і ідеали.