Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Word (2).docx
Скачиваний:
84
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
233.03 Кб
Скачать

Література

Основна література

  1. Кайл Р. Развитие ребенка / Р. Кайл – СПб.: прайм-ЕВРО-ЗНАК, 2006. – 640 с.

  2. Кондрашихина О.А. Дифференциальная психология: учебн. пос. / О.А. Кондрашихина – К.: Центр учебной лит-ры, 2009. – 232 с.

  3. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг – СПб.: Питер, 2000. – 940c.

  4. Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология / С.К. Нартова-Бочавер – М.: Флинта, 2003. – 217с.

Додаткова література

  1. Машков В.Н. Основы дифференциальной психологи / В.Н. Машков. – СПб.: Изд-во СПб ун-та, 1998. – 132 с.

  2. Психология. Словарь / Под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г. Ярошевского. – М., 1990.

  3. Развитие в психоанализе: Пер. с англ. М. Кляйн, С. Айзеке, Дж. Райверн, П. Хайманн. – М., 2001.

Питання для самоконтролю

  1. Що таке гендер?

  2. В чому відмінність понять «стать» та «гендер»?

  3. Дайте визначення понять «статевий диморфізм» та «статевий дипсихізм».

  4. Перерахуйте гендерні характеристики особистості.

  5. Що таке «гендерна ідентичність»?

  6. Як трактується поняття «гендерна роль»?

  7. Яким чином гендерні стереотипи впливають на гендерні ролі?

  8. Які типи гендерних ролей Вам відомі?

  9. Назвіть найбільш яскраві показники відомих вам гендерних ролей

  10. Перерахуйте відомі теорії розвитку гендерної ідентичності.

  11. Яким чином розглядають розвиток гендерної ідентичності кожна з відомих Вам теорій?

  12. Назвіть основні етапи розвитку гендерної ідентичності.

  13. Які ознаки свідчать про порушення гендерної ідентичності в дошкільному віці?

  14. Розкрийте суть наявних теорій походження статі.

  15. Виділіть психологічні особливості ігрової, навчальної діяльності хлопчиків і дівчат.

  16. Назвіть особливості пізнавальних процесів, спілкування, емоційної та мотиваційної сфер, пов’язані зі статевою приналежністю.

Глосарій

Агресія – індивідуальна або колективна дія, спрямована на завдання фізичної або психологічної шкоди, збитку, або на знищення іншої людини або групи людей. Агресивні дії можуть спрямовуватися суб'єктом на самого себе, набуваючи форми аутоагресії (наприклад, суїцидальна поведінка та ін.).

Адаптація – пристосування, звикання організму до нових умов.

Акселерація – прискорений розвиток.

Активність – загальна характеристика живих істот, їх власна динаміка як джерело освіти або підтримки ними значущих життєвих зв'язків з навколишнім світом.

Активність особистості – здатність робити суспільно значущі перетворення у світі на основі привласнення багатств матеріальної і духовної культури, що проявляється в творчості, вольових актах, спілкуванні.

Акцентуація характеру – надмірна вираженість окремих рис вдачі і їх поєднань, що представляє крайні варіанти норми, що граничать з психопатіями.

Андрогінія – поняття, введене американським психологом С. Бемом для позначення людей, що успішно поєднують в собі як традиційно чоловічі, так і традиційно жіночі психологічні якості.

Атракція – привабливість однієї людини для іншої (інших).

Аутизм – крайня форма психічного відчуження, що виражається у відході індивіда від контактів з навколишньою дійсністю і зануренні у світ власних переживань.

Афект – сильне емоційне переживання, яке бурхливо протікає.

Афіляція – прагнення людини бути в товаристві інших.

Виховання – цілеспрямована і систематична дія на людину з метою формування у неї певних форм поведінки, світогляду і розумових здібностей.

Вищі психічні функції – складні психічні процеси, що прижиттєво формуються, соціальні за своїм походженням, опосередковані психологічною будовою і довільні за способом свого існування.

Вікові особливості розвитку – типові особливості віку, що визначають основний напрям розвитку людини в онтогенезі.

Гендерна ідентичність – єдність поведінки і самосвідомість індивіда, який зараховує себе до певної статі і орієнтується на вимоги відповідної гендерної ролі.

Генезис – виникнення, зіткнення, походження і наступний процес розвитку того або іншого предмета, явища, процесу, думки, вчення.

Генетичний – що відноситься до походження.

Гетерогенний – неоднорідний по своєму складу або походженню; протилежний – гомогенний.

Девіантна поведінка – поведінка, що відхиляється від норми.

Делінквент – суб'єкт, чия поведінка, що відхиляється (девіантна), в крайніх своїх проявах є кримінально карна дія.

Депривація – позбавлення, недостатність; матеріальна депривація – відсутність, недостатність материнського догляду. Емоційна депривація – недостатність адресованих суб'єктові емоцій, емоційних зв'язків. Психічна депривація виникає найчастіше у дітей, що знаходяться тривалий час поза сім'єю, в установах інтернатного типу.

Діяльність – активне відношення до навколишньої дійсності, що виражається в дії на неї. Діяльність складається з дій.

Диференціація – розподіл, розчленовування цілого на різноманітні і різні форми і ступені.

Егоцентризм – відношення до себе самого, як до центру всесвіту.

Егоцентричне мовлення – мова, звернена до самого себе, регулююча практичну діяльність дитини.

Емпатія – досягнення емоційного стану, проникнення – у відчуття в переживання іншої людини.

Індивід – окремий представник людського суспільства, соціальна істота.

Інстинкт – природжена форма поведінки, властива усім особинам цього виду (однієї або обох статей).

Інтелект – відносно стійка структура розумових здібностей індивіда.

Інтеріоризація – формування внутрішніх структур людської психіки завдяки засвоєнню структур зовнішньої соціальної діяльності.

Інтроверт – індивід, звернений найчастіше до свого внутрішнього світу, який уникає контакту з іншими людьми.

Інтроспекція – спостереження за своєю власною психічною активністю, самоспостереження.

Когнітивний – що має відношення до пізнання, мислення.

Комплекс – сукупність рис особи, що придбавалися в дитинстві і упродовж більшої частини несвідомого періоду життя, що має значно ефектну силу і що примушує людину виявляти по відношенню до інших людей стереотипну поведінку.

Комплекс неповноцінності – упевненість людини своєї нездатності вирішувати життєві проблеми, яка гальмує і паралізує її дії.

Конгруентність – адекватна емоційна реакція особи на конкретну ситуацію.

Конформізм – тактика людини, яка пристосовує свій устрій життя, думки і почуття до устрою життя, думок і почуттів тієї соціальної групи, в якій вона опиняється.

Криза (від грец. – поворотний пункт) – стан, породжуваний проблемою, що постала перед людиною, від якої вона не може позбутися в короткий час і звичним способом.

Кризи вікові – особливі періоди онтогенезу, що характеризуються різкими психологічними змінами.

Лібідо – сексуальна енергія, яка, згідно теорії 3. Фрейда, є присутньою з народження і лежить в основі розвитку особистості.

Локус контролю – аналіз ситуації суб'єктом з точки зору причин успіху або невдачі, в якому відбувається приписування причин зовнішнім обставинам або самому собі.

Маргінали – не адаптовані люди, які не пристосувалися до соціальних умов.

Мова внутрішня – вид використання мови поза процесом реальної комунікації.

Мотивація – процеси, що визначають рух у напрямку до поставленої мети, чинники, які впливають на активність або пасивність поведінки.

Мотивація зовнішня – активність, створена зовнішніми подіями або нагородами.

Мотивація внутрішня – активність, викликана особистими мотивами учня, наприклад, допитливістю або бажанням самоствердження. В цьому випадку дія є нагородою для себе.

Навіювання – особлива форма впливу на почуття людини. У неї викликається відоме уявлення, ідея і почуття не шляхом логічного міркування, а виключно шляхом вказівки на прояв у неї цього почуття, уявлення тощо.

Навчання – процес, при якому в результаті практики або досвіду відбувається відносно стійка і іноді досить значна зміна поведінки. Навчання є наслідком і прямим результатом учіння і полягає в засвоєнні людиною певних знань і конкретних дій.

Наслідування – наслідування якого-небудь прикладу, зразку.

Наочно-дійове мислення – мислення, що протікає в наочно-сприйманій ситуації, обумовлене зовнішніми орієнтовними діями з предметами.

Наочно-образне мислення – мислення, обумовлене внутрішніми орієнтовними діями з образами.

Негативізм – опір, прагнення зробити навпаки.

Неформальна група (неофіційна) – виникає на основі єдиної спрямованості психологічної мотивації – симпатії, близькості поглядів, переконань, визнання авторитетності, компетентності окремих осіб. Так складаються групи товаришів по спільних іграх, компанії мисливців і т. д.

Норми оцінювання індивідуальні – оцінювання успіхів учня в порівнянні з його минулими особистими успіхами.

Норми оцінювання соціальні – оцінка успіхів учня порівняно з успіхами інших учнів.

Онтогенез – процес розвитку індивідуального організму.

Орієнтовна дія – дія, спрямована на обстеження предметів з метою отримання інформації.

Особистість – людина як продукт суспільно-історичних стосунків, що має певні індивідуальні якості.

Поведінка, що відхиляється, – поведінка людини, що порушує соціальні закони і норми права (карного, адміністративного та ін.), яка вступає в протиріччя з правилами гуртожитку, діяльності організації, звичаями, традиціями (пияцтво, дармоїдство, аморальна поведінка та ін.)

Пограничні стани – позначення слабких, стертих форм нервово-психічних розладів, що знаходяться поблизу умовної межі між психічним здоров'ям і вираженою патологією.

Поняття – основний засіб людського мислення, віддзеркалення загальних і істотних властивостей предметів і явищ дійсності.

Провідна діяльність – діяльність, що визначає характер психічного розвитку на тому або іншому етапі вікового розвитку.

Психіка – системна властивість високоорганізованої матерії, що полягає в активному віддзеркаленні суб'єктом об'єктивного світу.

Психоаналіз – загальна теорія і метод лікування нервових і психологічних захворювань, запропонований 3. Фрейдом, і одна з теоретичних основ фрейдизму.

Рекапітуляція – біол. явище повторення в розвитку вищих органічних форм, ознак їх предків.

Референтність – відношення значущості, що зв'язує суб'єкта з іншою людиною або групою осіб.

Референтна, або еталонна група – спільність людей, в якій людина формує свої переконання, ідеали, переконання, установки, з думкою якої вона рахується, чиєю оцінкою дорожить.

Рефлекс – закономірно виникаюча відповідь організму на подразнення; рефлекси діляться на безумовні і умовні.

Рефлексія – здатність усвідомлювати свої особливості, усвідомлювати, як ці особливості сприймаються іншими, і будувати свою поведінку з урахуванням можливих реакцій інших.

Самооцінка – оцінка особою самого себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей.

Самосвідомість – вище вираження свідомості у людини як члена суспільства, спрямоване на самого себе, оцінка людиною своїх потреб, мотивів, потягів, здібностей і особистісних якостей.

Самоствердження – прагнення до реалізації власних домагань на визнання і викликана цим прагненням поведінка.

Свідомість – вищий рівень психічного віддзеркалення і саморегуляції, властивий тільки людині як суспільно-історичній істоті.

Сенситивність – підвищена чутливість.

Сенсорні еталони – уявлення, що склалися, про основні властивості предметного світу (колір, форма, величина предметів, висота звуків тощо).

Синдром – певне поєднання ознак явища, об'єднаних єдиним механізмом виникнення.

Соціальна ситуація розвитку (Л.С. Виготський) – те особливе поєднання внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов, яке є типовим для кожного вікового етапу, обумовлює і динаміку психічного розвитку упродовж відповідного вікового періоду, і нові якісно своєрідні психологічні утворення («новоутворення»), що виникають до його кінця.

Субкультура (молодіжна) – специфічний набір цінностей і норм поведінки; певні смаки, форма одягу і зовнішнього вигляду; почуття групової спільності і солідарності; характерна манера поведінки, ритуали спілкування.

Сугестія – пов'язаний з навіюванням.

Уміння – освоєний суб'єктом спосіб виконання дії на основі отриманих знань і навичок.

Умовний рефлекс – набутий рефлекс, що виникає впродовж життя організму за певних умов дії подразника.

Фенотип – сукупність усіх ознак і властивостей організму, що сформувалися в процесі індивідуального розвитку, загальний вигляд організму, що охоплює усі зовнішні і внутрішні структури і функції.

Філогенез – виникнення і еволюція форм свідомості в ході історії і людства.

Фрустрація – гострий афективний стан, пов'язаний з переживанням напруги, розлади, що викликається незадоволенням потреби індивіда, об'єктивно непереборними (чи що суб'єктивно так розуміються) труднощами, перешкодами на шляху до досягнення важливої мети, рішення важливих завдань.

Характер – індивідуально-своєрідне поєднання істотних властивостей особистості, що проявляються у вчинках і виражають відношення людини до дійсності. Характер не є вродженим, а формується в процесі навчання і виховання.

Я-концепція – узгоджене і зафіксоване в словесних визначеннях уявлення людини про саму себе; підсумок пізнання і оцінка самого себе через окремі образи себе в умовах різних ситуацій, а також через зміни інших людей і зіставлення себе з ними.