Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Word (2).docx
Скачиваний:
83
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
233.03 Кб
Скачать

4. Типи розвитку

Основними формами розвитку є філогенез і онтогенез. Психічний розвиток у філогенезі здійснюється шляхом становлення психічних структур в ході біологічної еволюції виду або соціокультурної історії людства в цілому. В ході онтогенезу відбувається формування психічних структур впродовж життя конкретного індивіда, іншими словами, онтогенез – це процес індивідуального розвитку людини. У психології розвитку виділяють такі типи розвитку:

– преформований тип розвитку – розвиток, при якому заздалегідь задані і закріплені ті стадії, які організм пройде впродовж деякого часу (наприклад, ембріональний розвиток).

– непреформований тип – це такий тип розвитку, коли процес заданий не зсередини, а ззовні. Дитячий розвиток – непреформований тип розвитку, оскільки розвиток відбувається в першу чергу завдяки впливу оточення на організм. Це якісно своєрідний процес, який визначений тією формою розвитку суспільства і соціуму, який безпосередньо оточує дитину, в якому вона знаходиться.

Ріст і зміни, що відбуваються впродовж кожного періоду, розділяються на чотири головні напрями (області): 1) фізичний ріст і розвиток; 2) когнітивний і мовний розвиток; 3) розвиток особистості; 4) соціокультурний розвиток.

До фізичного розвитку відносяться зміни форми і розмірів тіла, а також зміни мозкових структур, сенсорних здібностей і моторних навичок.

Розвиток в когнітивній області включає набуття навичок сприйняття, мислення, рішення завдань тощо, а також розвиток складних процесів і вживання мови.

Розвиток особистісних характеристик полягає в набутті відносно стабільних і стійких рис і почуття унікальності власної особистості.

Соціокультурна область складається з соціалізації, яка відбувається у міру того, як дитину навмисно навчають і тренують відповідати вимогам суспільства і функціонувати в ньому (спільно з формальною шкільною освітою або без неї). Другою її складовою є освоєння культурних знань у міру того, як ми за допомогою своїх власних зусиль, через спостереження і засвоєння, набуваємо ту або іншу інформацію про нашу культуру.

Процес розвитку підрозділяється на області умовно. Зміни і їх послідовність в кожній області взаємодіють з іншими аспектами розвитку в інших областях. Маленький хлопчик, що тільки що навчився стояти (моторна навичка), починає сприймати світ інакше (перцептивна навичка). Він може гордитися своїм новим умінням (емоційна подія або особисте досягнення) і може відмінно взаємодіяти з людьми новими способами (соціальні навички). Так само когнітивний розвиток школярки у багатьох відношеннях пов'язаний з її соціальним розвитком, і це призводить до ускладнення її розумових процесів і свідомості, необхідних для розуміння фізичного і соціокультурного світу. Розвиток не витканий зі шматочків; він характеризується цілісністю.

Деякі процеси розвитку, такі як ріст впродовж пренатального або на початку пубертатного періоду або посивіння волосся, є головним чином біологічними. Дані підтверджують, що ранній мовний розвиток також в першу чергу детермінований біологічно. Багато інших аспектів розвитку, такі як навчання усному рахунку, користування інтернетом або вироблення пристрасті до смаку суші, можуть залежати головним чином від особистого досвіду. Привласнення особливостей мовних патернів, словника, «акценту» і інтонацій людей, разом з якими ви виросли або вивчали другу мову, є додатковим прикладом розвитку, що відбувається переважно під впливом досвіду. Розвиток в цілому не можна визначити як детермінований тільки біологічними чинниками або тільки впливом досвіду; швидше він є тривалою динамічною грою цих двох головних причин. До процесів зміни, що відбуваються разом або незалежно одна від одної, відносяться поняття дорослішання і навчання. Такі терміни, як «ріст», «дорослішання» і «старіння», відносяться виключно до біологічних процесів. Навчання – це зміна, що відбувається з часом і пов'язана з практикою або з досвідом, який набувається.

Таким чином, психічний розвиток являє собою не послідовність змін, а має цілісний, системний характер, внаслідок чого зміни в одній області спричиняють зміни й в інших областях.

Прийнято розрізняти:

– еволюційний тип розвитку (характеризується поступовим повільним накопиченням змін, які в сукупності проявляються в новій якості. Характерний для стабільних періодів розвитку);

– революційний тип розвитку (характеризується швидким, стрибкоподібним виникненням нової якості (відбувається під час вікових криз, супроводжує їх)).