Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Документ Microsoft Word (2).docx
Скачиваний:
83
Добавлен:
01.03.2016
Размер:
233.03 Кб
Скачать

5. Теорії походження статі

1. Еволюційна теорія. Доктор біологічних наук, професор В.А. Геодакян розробив еволюційну теорію статі. Він стверджував, що стать існує не лише для розмноження, оскільки наявні в живому світі форми безстатевого і гермафродитного розмноження по деяких параметрах навіть ефективніші. Згідно теорії В.Л. Геодакяна, диференціація статей пов'язана з двома основними складовими еволюційного процесу – консервативністю, що поля­гає в прагненні зберегти незмінними у потомства усі батьківські ознаки, і мінливістю, завдяки якій виникають нові ознаки.

Концепція В. Геодакяна трактує диференціацію статі як форму інформаційного контакту з середовищем. Від середовища йдуть два види впливів – деградуюча інформація (мороз, жара, хижаки, паразити) і корисна інформація. Щоб краще зберегтися, еволюціонуюча система має бути «чимдалі» в інформаційному сенсі від деградуючого середовища і ближче до корисного середовища. Для системи найбільш оптимальним буде такий варіант рішення цього конфлікту – розділитися на дві зв'язані підсистеми (консервативну і оперативну), першу «прибрати чимдалі» від середовища, щоб зберегти наявну інформацію, другу – «наблизити» до середовища для отримання нової. Ці дві функції виконують чоловіча і жіноча стать (консервативну – жіноча, а оперативну – чоловіча стать). Ця спеціалізація обумовлена анізогамією – чоловіча стать виробляє більше гамет, ніж жіноча. Надмірність чоловічої статі дозволяє їй мати великі коефіцієнти відбору. Більше того, якщо втрата самиць відіб'ється на чисельності потомства, то втрата самців приведе не до зміни чисельності, а до зміни якості потомства. Потік інформації від середовища, пов'язаний зі зміною зовнішніх умов, спочатку сприймають самці, які тісніше пов'язані з умовами зовнішнього середовища. Вузька норма реакції чоловічих особин примушує їх піддаватися інтенсивному відбору. Тому чоловіча стать передає наступному поколінню тільки вузьку частину початкового спектру генотипів, що максимально відповідає умовам середовища в даний момент. Лише потім, після відсіювання, генетична інформація потрапляє всередину стійкого «інерційного» ядра популяції, представленого самицями (що мають широку норму реакції і дають оборотні фенотипічні зміни на умови середовища, що змінилися).

Отже, в кожному поколінні популяції яйцеклітини широкої різноманітності, що несуть інформацію про минуле багатство генотипів, зливаються із сперміями вузької різноманітності, генотипи яких містять інформацію тільки про найбільш відповідні гени для даних умов середовища. Наступне покоління отримує інформацію про минуле по материнській лінії, про сьогодення – по батьківській. Тобто, чоловічі особини відповідальні за набуття нового, за прогрес, а жіночі – за збереження отриманих корисних ознак, за виживання, стійкість.

Статевий диморфізм за будь-якою ознакою пов'язаний з її еволюцією – з'являється з початком еволюції ознаки, зберігається, поки вона йде, і зникає, як тільки еволюція ознаки завершена. Статевий диморфізм спостерігається і в області появи хвороб. Вроджені аномалії, що мають атавістичну природу, частіше проявляються у жіночої статі (наприклад, серед новонароджених дівчаток частіше попадаються ті, хто мають хвостики, наднорма­тивне число ребер, зубів). Вроджені аномалії футуристичної природи частіше спостерігаються у чоловічої статі (усі нові захворювання з'являлися спочатку у чоловіків – СНІД, рак, нові форми туберкульозу тощо). У несприятливих умовах середовища підвищена загибель самців через існування негативного зворотного зв'язку призводить до переважного народження самців.

2. Нейроандрогенетична теорія Л. Елліса. Л. Елліс стверджує, що статеві відмінності в поведінці пов'язані з дією андрогенів (андроген – чоловічий гормон, жіночий – естрадіол) на мозкові системи. В результаті багатосторонніх і численних експериментів було виділено 12 стійких поведінкових програм, що знаходяться під андрогенетичним контролем (типово жіноча поведінка характеризується відсутністю цих способів поведінки):

– наступальна еротична поведінка: від чоловіків чекають ініціативи, тоді як жінкам прояв еротичних ініціатив протипоказаний, бо воно проходить в протиріччі з інстинктом;

– агресивна поведінка: чоловікам властиве інструментальне відношення до світу, при якому постійно потрібно щось руйнувати, щоб створювати нове;

– просторова орієнтація: чоловіки краще, ніж жінки, сприймають простір, віддаленість, швидкість, тому вони і чутливіші до цих вимірів;

– територіальна поведінка: чоловікам властиво «позначати» і перевіряти свою територію, а також охороняти її межі, тому типово чоловіча реакція – «Хто сидів на моєму стільчику?», розкидання і «забування» речей тощо;

– витривалість до болю: у чоловіків від початку нижче больовий поріг, ніж у жінок, підготовлених природою до пологів, тому вони вимушені з нею краще справлятися;

– повільне засвоєння оборонних умовних рефлексів: чоловікам більш властиво нападати, а не захищатися, у зв'язку з чим у хлопчиків часто відзначаються проблеми в дитячому колективі, викликані невмінням дати здачу;

– слабкий прояв емоційних реакцій у відповідь на загрозу: чоловіки схильні приховувати, а не демонструвати переживання, які не стають менш сильними, але проявляються або в поведінці, або в психосоматичних захворюваннях;

– наполегливість, або персистентність, при виконанні завдання без підкріплення: чоловікам зважаючи на їх слабку научуваність властиво наступати на одні і ті ж «граблі»;

– слабкий зв'язок з найближчими родичами: чоловіки, як правило, менше нудьгують за членами своєї сім'ї, ніж жінки, рідше згадують про батьків;

– периферизація: тяга до створення «груп» за інтересами у дорослих і особливо підлітків (клуб, гараж, риболовля). Жінкам від цього відмовитися набагато легше;

– пошук пригод, нових і складних подразників: чоловіки втомлюються від монотонності і тому іноді бувають схильні хороше, але вже відоме, проміняти на незрозуміле і нове;

– «хижацька» поведінка, пов’язана з полюванням: тяга до суперництва і небезпек, через що чоловікам не лише важливо добитися поставленої мети, але і обійти в цьому процесі суперників; перемога без боротьби не приносить задоволення.

Звичайно, не обов'язково усі програми проявляються у чоловіків, але те, що перераховано, відноситься до сфери статевого дипсихізму.

3. Концепція взаємодоповнюваності ролей Т. Пірсонса і Р.Бейлса. Згідно з цією теорією, наявні відмінності в психіці чоловіка і жінки пов'язані з різними функціями, які вони виконували упродовж історії людства. Функція чоловіка полягала в підтримці зв'язку між сім'єю і зовнішнім світом: добування їжі, відкриття нових видів їжі, територій тощо, а в сучасному світі – це професійна діяльність, що приносить матеріальний прибуток і соціальний статус. Ця функція є інструментальною. Жінка прив'язана до потомства, вона охороняє сімейне вогнище, є свого роду психотерапевтом, сприяє позитивному емоційному фону в сім'ї. Функція жінки – експресивна. Здатність дружини до дітородіння і догляд за дітьми визначає її експресивну роль, а чоловік, який не може виконувати ці біологічні функції, стає виконавцем інструментальної ролі. У зв'язку з розподілом функцій і необхідністю вдосконалення їх виконання з'явилися і закріпилися психічні відмінності.