- •Чернігівський національний педагогічний університет імені т.Г. Шевченка
- •Передмова
- •Структура залікового кредиту курсу
- •Зміст курсу
- •Тема 3. Проблема норми в психології розвитку
- •Тема 4. Основні підходи до розуміння розвитку людини
- •Тема 5. Закономірності, рушійні сили, фактори, механізми психічного розвитку
- •Тема 6. Генетичні основи розвитку людини
- •Тема 7. Розвиток особистості в процесі соціалізації
- •Змістовий модуль 2.
- •Теми практичних занять
- •2. Основні поняття психології розвитку: розвиток, ріст, дозрівання, становлення, формування
- •3. Зв’язок психології розвитку з іншими науками
- •4. Типи розвитку
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 2. Проблема норми в психології розвитку
- •1. Поняття про норму. Види норми
- •2. Основні підходи до визначення норми
- •3. Поняття про психічне здоров'я. Критерії психічного здоров'я. Рівні психічного здоров'я
- •4. Ознаки патології характеру та поведінки
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 3-4. Закономірності, рушійні сили, фактори, механізми психічного розвитку
- •1. Закономірності розвитку людини
- •2. Суть механізму психічного розвитку дитини, його значення для ходу розвитку. Соціальна ситуація розвитку. Поняття провідної діяльності та її види. Критичні періоди розвитку. Новоутворення
- •3. Взаємозв’язок навчання та розвитку
- •4. Екологічна модель психічного розвитку
- •5. Типи відношень між суб’єктом та середовищем. Типи відношень між спадковістю та середовищем і їх характеристика
- •6. Сутність захисних механізмів. Фактори, що впливають на використання захисних механізмів. Первинні та вторинні захисні механізми та їх характеристика
- •7. Захисні механізми (за е. Фроммом)
- •1. Садомазохізм
- •8. Стилі реагування в складних життєвих ситуаціях
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 5. Розвиток особистості в процесі соціалізації
- •1. Поняття про соціалізацію. Форми соціалізації
- •2. Адаптація, соціалізація, виховання, розвиток
- •3. Інститути та сфери соціалізації
- •4. Стадії соціалізації
- •5. Механізми соціалізації
- •6. Асоціальні прояви особистості. Поняття про асоціалізацію, десоціалізацію та ресоціалізацію
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 2. Основні напрямки розвитку людини Лекція 6. Пренатальний розвиток і народження
- •1. Основні тенденції внутрішньоутробного розвитку
- •2. Розвиток на різних етапах внутрішньоутробного періоду
- •3. Фактори впливу на внутрішньоутробний розвиток. Тератогени. Основні принципи дії тератогенів.
- •Тератогенні хвороби і їх наслідки
- •Тератогенні препарати і наслідки їх застосування
- •4. Обстеження і оцінка новонародженого
- •Шкала Апгар для оцінки стану новонароджених
- •5. Основні безумовні рефлекси новонародженого і їх значення
- •Основні рефлекси новонародженої дитини
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 7. Розвиток нервової системи
- •1. Асиметрія півкуль та її прояви. Поняття церебрального домінування та домінування руки
- •Види асиметрії
- •Основні функції лівої і правої півкулі
- •2. Теорії походження асиметрії
- •3. Формування асиметрії в онтогенезі
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 8. Когнітивний розвиток
- •1. Розуміння когнітивного розвитку в теорії обробки інформації (інформаційний підхід)
- •2. Когнітивна теорія ж. Піаже. Когнітивний розвиток на різних етапах онтогенезу
- •3. Джерела варіативності інтелекту. Фактори спадковості та середовища і їх вплив на розвиток інтелекту
- •4. Поняття обдарованості та геніальності. Теорії геніальності
- •5. Передумови геніальності (за в.П. Ефроімсоном)
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 9. Стать та розвиток
- •1. Стать та гендер. Поняття статевого диморфізму та дипсихізму. Гендерні характеристики особистості: гендерна ідентичність, гендерна роль, гендерний стереотип
- •2. Типи гендерних ролей та їх характеристика
- •3. Теорії розвитку гендерної ідентичності: психоаналіз, біхевіоризм (теорія соціального научіння), когнітивна теорія
- •4. Етапи розвитку гендерної ідентичності. Ознаки порушення гендерної ідентичності в дошкільному віці
- •Етапи розвитку гендерної ідентичності (за і.С. Коном)
- •5. Теорії походження статі
- •6. Психологічні особливості, пов’язані зі статевою приналежністю
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Глосарій
- •Бібліографія
- •Лашук Вікторія Григорівна психологія розвитку
- •14013, Вул. Гетьмана Полуботка, 53, к. 208.
4. Екологічна модель психічного розвитку
Більшість авторів теорій розвитку погоджуються, що важливим чинником розвитку є середовище. Проте за традицією велика частина теорій розвитку акцентувала увагу на чинниках середовища, які впливають на дітей безпосередньо. Прикладами безпосередніх впливів середовища може бути батько, який хвалить дитину; старший брат, який дратує молодшого; вихователь дитячого садка, який відучує дівчаток від гри з машинками. Ці безпосередні впливи займають важливе місце в житті дітей, але в контекстуальному плані вони є лише частиною набагато більшої системи, жоден елемент якої не може проявлятися, не впливаючи на усі інші елементи. Ця велика система включає не лише батьків і рідних братів і сестер дитини, але і значущих осіб поза сім'єю, наприклад інших близьких родичів (розширена сім'я), друзів і вихователів. Система також включає соціальні інститути, які впливають на розвиток, наприклад школу, телебачення, місце роботи і церкву. Усі ці люди і інститути доповнюють один одного, формуючи культуру людини – знання, поведінку. Термін «культура» може відноситися до певної країни (наприклад, французька культура), до деякого відрізку часу (наприклад, поп-культура 1990-х років) або до груп людей, які зберігають певні культурні традиції. Культура забезпечує контекст, в якому розвивається дитина, і тим самим є джерелом багатьох важливих впливів на розвиток в дитинстві, отроцтві і юності.
Одним з перших теоретиків, хто виділяв культурний контекст в розвитку дітей, був Лев Семенович Виготський (1896-1934). Цей російський психолог фокусував увагу на тому, як дорослі передають дітям уявлення, звичаї і навички своєї культури. Він вважав, що оскільки головною метою усіх суспільств є створення умів для набуття дітьми культурних цінностей і навичок, кожен аспект розвитку дитини повинний розглядатися на цьому фоні. Л.С. Виготський був основоположником контекстуального підходу, а Урі Бронфенбреннер є його найбільш відомим прибічником сьогодні.
У. Бронфенбреннер розглядає дитину, яка розвивається, як таку, що включена в ряд складних і взаємодіючих систем. Він розділяє середовище на чотири рівні: мікросистему, мезосистему, екзосистему і макросистему.
У будь-який період життя мікросистему складають люди і об'єкти у безпосередньому оточенні індивіда. Деякі діти включені у більш, ніж одну мікросистему; наприклад, маленьку дитину можуть оточувати мікросистеми сім'ї і дитячого садка. Мікросистеми чинять сильний вплив на розвиток. Вона включає самого суб'єкта і його найближче оточення: сім'я, дитячий садок, ровесники по школі, які здійснюють найбільш безпосередній вплив на хід психічного розвитку. Інші компоненти мікросистеми – товариші по іграх, інші соціальні групи, до яких належить дитина, – також впливають на її розвиток.
Мікросистеми пов'язані між собою, утворюючи мезосистему. Мезосистема включає взаємини між мікросистемами. На розвиток дитини можуть впливати події в школі, в сім'ї, зв'язки між ними, також як і зв'язки між школою і групою однолітків. При аналізі мезосистеми зазвичай вивчають частоту, якість і міру впливу взаємодій: як стосунки в сім'ї впливають на процес адаптації дитини до школи, як спілкування між батьками і вчителями може впливати на її успішність. Мезосистема відбиває той факт, що те, що відбувається в одній мікросистемі, як правило, впливає на те, що відбувається в інших мікросистемах.
Екзосистемою називають соціальні умови, з якими людина може не стикатися безпосередньо, але які проте впливають на її розвиток. Наприклад, мати може приділяти своїй дитині уваги більше, коли у неї на роботі все гаразд, і менше, коли вона відчуває сильний стрес, пов'язаний з роботою. Екзосистема складається з тих елементів середовища, в яких дитина не грає активної ролі, але які чинять на неї вплив. Наприклад, проблеми на роботі батьків впливають передусім на них самих, а батьки у свою чергу впливають на розвиток дитини.
Найбільшим контекстом середовища є макросистема – субкультура і культури, в які включені мікро-, мезо- і екзосистеми. Макросистема включає ідеологію, установки, звичаї, традиції, цінності культури, яка оточує дитину. Саме макросистема встановлює еталони зовнішньої привабливості і рольової поведінки, впливає на освітні стандарти, а значить, чинить вплив на відповідний розвиток і поведінку людини. Макросистема еволюціонує з часом: те, що є вірним для певної культури сьогодні, могло не бути таким у минулому або може не бути таким в майбутньому. Тим самим кожне наступне покоління дітей розвивається в унікальній макросистемі.