XVIII. Взаємодія відчуттів – це:

1. підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння;

2. виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора;

3. зміна чутливості органів відчуття під дією подразника;

4. зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття.

ХIX. Сенсибілізація – це:

1. зміна чутливості органів відчуття під дією подразника;

2. зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття;

3. підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння;

4. виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора.

Xх. Синестезія – це:

1. виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора;

2. підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння;

3. зміна чутливості органів відчуття під дією подразника;

4. зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття.

XXI. Психіка – це:

1) властивість нервової системи, здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу;

2) короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею;

3) відображення порівняно тривалих душевних переживань, що впливають на життєдіяльність людини;

4) сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями.

XXІІ. Психічні стани – це:

1. короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею;

2. властивість нервової системи, здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу;

3. сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями;

4. відображення порівняно тривалих душевних переживань, що впливають на життєдіяльність людини.

XXІІІ. Психічні властивості – це:

1. сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями;

2. короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею;

3. відображення порівняно тривалих душевних переживань, що впливають на життєдіяльність людини;

4. властивість нервової системи, здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу.

XXІV. Психічні процеси – це:

1. відображення порівняно тривалих душевних переживань, що впливають на життєдіяльність людини;

2. властивість нервової системи, здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу;

3. сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями;

4. короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею.

XXV. Безумовні рефлекси - це:

1) стереотипи поведінки, набуті людиною в постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються в спадковість;

2) поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються;

3) дії, вчинки, які успадковуються видом "Ноmо sаріеns";

4) дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань.

XXVІ. Умовні рефлекси – це:

1. поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються;

2. дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань;

3. стереотипи поведінки, набуті людиною в постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються в спадковість;

4. дії, вчинки, які успадковуються видом "Ноmо sаріеns".

XXVІІ. Поведінка за навичками – це:

1. найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах;

2. дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань;

3. стереотипи поведінки, набуті людиною в постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються в спадковість;

4. поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються.