VII. Діяльність – це:

1) процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей;

2) необхідна умова існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

3) безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо;

4) комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи.

Viiі. Життєдіяльність – це:

1) необхідна умова існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

2) комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

3) процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей;

4) безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо.

ІХ. Основні проблеми безпеки життєдіяльності людини – це:

1. захист, раціональне використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

2. безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо;

3. функціонування захисних систем у звичайних умовах і в умовах виникнення різних небезпек;

4. зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Х. Принципи та методи забезпечення безпеки життєдіяльності – це:

1) оптимальне обмеження параметрів споживання ресурсів, забезпечення і поповнення їх;

2) раціональна організація праці за ціллю, часом, місцем і нормами;

3) комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

4) створення основних засад державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

Тема 2. Небезпека. Ризик як оцінка небезпеки. Оцінка ризиків в туристичній індустрії.

І. До природних джерел небезпеки відносяться:

1) землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені і т.д.

2) небезпеки, пов'язані з використанням електричної енергії, хімічних та вибухонебезпечних речовин, різних видів випромінювання і т.д.

3) смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, озонові діри і т.д.

4) химерні етноси, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші.

ІІ. Техногенні джерела небезпеки – це:

1. професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю;

2. небезпеки, пов'язані з використанням електричної енергії, хімічних та вибухонебезпечних речовин, різних видів випромінювання і т.д.

3. смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

4. масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.

ІІІ. Природно-соціальні небезпеки – це:

1. химерні етноси, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД і т.д;

2. бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, наркоманія, злочинність, тощо;

3. смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

4. землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені і т.д.

ІV. До природно-техногенних небезпек відносяться:

1. смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

2. землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені і т.д.

3. небезпеки, пов'язані з використанням електричної енергії, хімічних та вибухонебезпечних речовин, різних видів випромінювання і т.д.

4. конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.