V. Ризик – це:

1) кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

2) відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу;

3) якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

4) порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження.

VI. Категорії серйозності небезпеки встановлюють:

1. відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу;

2. якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

3. кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

4. мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

VII. Рівні ймовірності небезпек відображають:

1. відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу;

2. кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

3. якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

4. мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

VIIІ. В основі управління ризиком лежить:

1. заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки;

2. порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження;

3. кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

4. розробка та використання спеціальних засобів захисту.

IX. Шляхи управління ризиком передбачають:

1. повну або часткову відмову від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

2. порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження;

3. встановлення мінімуму при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

4. аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю.

Х. Попередній аналіз небезпек – це:

1) порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження;

2) заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки;

3) аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю;

4) встановлення якісного та кількісного значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов.

ХІ. Прийнятним вважається:

1. такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та со­ціальні можливості на даному етапі свого розвитку;

2. максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат;

3. настільки малий рівень, який перебуває в межах допустимих відхилень природного рівня;

4. такий рівень ризику, який має мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

ХІІ. Гранично допустимий ризик – це:

1. настільки малий рівень, який перебуває в межах допустимих відхилень природного рівня;

2. такий рівень ризику, який має мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери;

3. такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та со­ціальні можливості на даному етапі свого розвитку;

4. максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.