Лекція № 4

Тема лекції: Психогенетика психічних захворювань та асоціальної девіантної поведінки.

Ключові поняття: синдром, аутизм, дебілізм, кретинізм, дислексія, психоз, хвороба Альцгеймера.

План лекційного заняття:

1. Генетика психічних захворювань.

2. Психогенетика аномальної і девіантної поведінки.

3. Наркоманія.

Література:

1. Александров А.А. Психогенетика. –СПб: Питер, 2001.

2. Анохин А.П. Генетика, мозг и психика человека: тенденции и перспективы исследований. –М., 1988.

3. Атраментова Л.А., Филипцева О.В. Введение в психогенетику. –М.: МПСИ, 2004, 2005.

4. Генетика поведения: количественный анализ психологических и психофизиологических признаков в онтогенезе / Под ред. С.Б.Малых. –М., 1995.

5. Егорова М.С., Малых С.Б., Машкова Т.А. Основы психогенетики. –М., 2000.

Конспект лекційного заняття

1. Генетика психічних захворювань. Розрізняють такі порушення інтелекту – дебілізм (IQ=51-70 балів), кретинізм (імбецилізм, IQ=21-51 б.), ідіотизм (IQ=0-20 б.). Є порушення в емоційно-вольовій сфері (емоційна тупість). Хвороби розвитку мозку (дізонтогенії) об'єднуються в поняття олігофренії. Вони характеризується тим, що всі форми розумової відсталості виникають до 15-18 років. При цьому недорозвинена психіка хворого, мова, емоційно-вольова сфера, моторика, особа в цілому. Екзогенні причини пов'язані з впливами вірусів в період вагітності і пологів (краснуха, епідемічний паротит, кір, віспа вітряна дають від 25% до 12% вад розвитку, цитомегаловірусна інфекція), токсинів (таліломід), нестачі незамінних компонентів їжі (йод, вітаміни). Від 20% до 90% олігофреній пов'язано з мутаціями, до 10% – із спорідненими браками (інбрідінг, інцест). Знайдені гени у 6 та 8 хромосомах, що пов`язані з психічними розладами типу біполярного афективного розладу.

Аутизм (відкритий Каннером в 1943 р.) виявляється в емоційній і соціальній усуненості від інших людей; IQ=70 балів. Відсутність комплексу пожвавлення, емоційної прихильності до батьків в дитинстві, недорозвинення мови, відсутність контакту поглядом, самотність і нездатність до рольових ігор, стереотипність поведінки, прихильність до неживих предметів характеризує аутизм. Тут важлива ознака – сувора зосередженність уваги. Поширеність аутизму 0,02-0,06%, причому у чоловіків в 4-5 разів частіше, ніж у жінок; 65% хворих не здатні до самообслуговування. У периферійних відділах мозку різко підвищена концентрація серотоніну. Конкордантність аутизму для ОЯБ 91%. Виявлено 165 генів, мутації яких приводять до аутизму.

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності характеризується руховим занепокоєнням, неуважністю, неможливістю зосередитися, імпульсною поведінкою. Виявляється він з частотою 2-15%, причому у хлопчиків в 4 рази частіше, ніж у дівчаток. Доросла симптоматика не включає гіперактивність. Конкордантність ОЯБ по цьому синдрому 100%. Синдром має сімейний характер, тобто успадковується, причому виражений зв'язок із депресією і тривожністю. Передбачається, що в основі цього лежить мутація гена FMR1 в Х-хромосомі – синдром ламкої Х-хромосоми, що сприяє зниженню інтелекту.

Нездатність до навчання характеризується тим, що дитина не може оволодіти навичками та вміннями читання, правопису, арифметики, спілкування; це відрізняється від неуспішності по окремих предметах і від синдрому розладу навчання. Останні можуть бути викликані аутизмом, травмами голови, порушеннями слухового, зорового або моторного апарату, культурною або соціальною депрівацією. Нездатність до навчання зустрічається у 20% дітей, переважно хлопчиків, і виявляється в 2 видах – вербальної (нездатність до читання – дислексія) і невербальної (нездатність до математики – дискалькулія, нездатність до письма і правопису – дисграфія). Це супроводжують емоційні і поведінкові розлади – асоціальна поведінка через переживання шкільної дисадаптації, генетичні порушення в корі мозку. Дислексія (дис – важкий) виражається в труднощах декодування написаних слів, пошуку їх розмовних аналогів, нездатності розчленовувати слово на фонеми, швидко називати намальовані предмети (можливі змішані і поодинокі форми). Проте у дітей-дислексіків нормальний рівень інтелекту, а у родичів також труднощі з читанням. Конкордантність у ОЯБ 84%, передбачається спадкоємність за аутосомно-домінантним типом із статевою модифікацією вираженості (мабуть, беруть участь хромосоми 6, 13, 14, 15, Х, зокрема є зв'язок із синдромом ламкої Х-хромосоми).

Хвороба Альцгеймера – нейродегенеративне захворювання (відкладення амілоїдного білка біля нейронів кори мозку, частково подібне пріоновій хворобі), старече недоумство, частота 7% у осіб старше 65 років. Гени: 1 і 14 хромосоми – кодують пресенілін-1та пресенілін-2, що переносять амілоїд; 21 хромосома – кодує попередник β-амілоїдного білка (аналогічно при синдромі Дауна), 19 хромосома – аполіпопротеїн Е (аллель е-4, частота зустрічності 15%, у хворих – 40%; немає гену – травма голови не підсилює ризик хвороби; є ген – ризик хвороби підвищується в 2 рази; є ген і травма голови – ризик хвороби збільшується в 10 разів). Знижує в 2-3 рази ризик хвороби Альцгеймера вища освіта і когнітивні професії (збільшує і підтримує високе число синапсів). Конкордантність у ОЯБ 50%.

Маніакально-депресивні психози виявляються в м'яких формах (дистимія і циклотимія) і важких (біполярна і уніполярна депресія). Біполярна депресія або маніакально-депресивний психоз характеризується тим, що періоди депресії змінюються періодами манії. Депресивна стадія характеризується: пригноблюваним і пригніченим настроєм, відчуттям провини, безглуздя та непотрібності існування, зниженням інтересу до діяльності і для отримання задоволення, нездатністю концентруватися на меті, відчуттям утомленості, зниженням енергійності, наявністю емоцій жаху, відчаю, присутністю маревних ідей з негативним емоційним забарвленням, галюцинаціями із загрозливими голосами. Стадія манії характеризується піднесеним або роздратованим настроєм, зниженням часу сну, балакучістю (200 слів хвилину), зростанням цілеспрямованої активності на грандіозні плани, підвищеною самооцінкою, пародоксальними рефлексами. При циклотимії також відбувається зміна цих стадій, але виражені вони в набагато меншому ступені (гіподепресії і гіпоманії, наприклад, у вигляді тяги до азартних ігор). Частота зустрічається захворюванням в середньому 0,3-1,5%, а в сім'ях пацієнтів в 10 разів більше; при цьому в 6 разів підвищена частота самогубств серед родичів і число хворих родичок більше в 2 рази, ніж хворих родичів. Можливе спадкоємство мультифакторне, коефіцієнт успадкованості 0,59, конкордантність у ОЯБ 80%.

Уніполярна депресія відрізняється відсутністю стадії манії, період депресії може тривати від декількох тижнів до декількох років, при цьому ризик суїциду становить 15%. Дистимія виступає як легка форма хронічної, ослабленої уніполярної депресії. Ризик захворювання у родичів хворого 15%, в нормі 4%, захворюваність 7% у жінок (більш виражена емоційна пам'ять) і 2,5% у чоловіків, частіше в 25-44 роки. Звичайно, люди схильні до депресій утворюють пари з такими ж, що показує ассортивність цих браків за депресією. Конкордантність у ОЯБ 42%, РЯБ 18%, ця невелика різниця вказує на роль середовища (переважно стрес – розлучення, загибель родичів, народження дитини, втрата роботи або нова посада, катастрофи, хвороби, особливо невиліковні, а також алкоголь, утомленість, втрата самоконтролю, зневага вихованням дітей, останнє відтворюється у тварин). Генетичні чинники впливають на чутливість індивіда. Лікування: трициклічні антидепресанти, психотерапія, працетерапія.

Шизофренія має позитивні і негативні симптоми. Позитивні – галюцинації (голоси, що коментують дії хворого в третій особі), спотворене сприйняття, підозрілість, дивна поведінка, жорстокість. Негативні – пасивність, апатія, відсутність спонтанності, емоційна нечуйність, паніка, боязкість дрібних тварин, соціальне відчуження, бідність мови, труднощі з абстрактним мисленням, прогресуюча загальмованість емоційно-вольової сфери. Сімейний аналіз показує, що 10-15% родичів хворого також страждають на це захворювання. Вірогідність шизофренії в майбутньому у дитини якщо нею хвора мати – 30%, якщо обидва батьки – 55%. Конкордантність по шизофренії для ОЯБ близько 42%, для РЯБ 7%, а коефіцієнт успадкованості 0,89. Передбачається роль генів 6 і 8 хромосом в розвитку захворювання; у 22 хромосомі поряд розташовані гени PRODH2 (проліндегідрогеназа) і DGR6 (розвиток нервової системи), делеція (втрата ділянки) в цьому локусі призводить до 30-кратного збільшення ризику захворюваності на шизофренію. Крім того, при шизофренії порушуються межпівкульові і внутрішньопівкульові зв'язки (комісуральні і асоціативні шляхи), що може бути пов'язано з порушенням генів, що кодують розвиток асиметрії великих півкуль. На частоту захворюваності на шизофренію не впливають споріднені браки. З середовищних чинників ризику розвитку шизофренії слід зазначити вірусні інфекції (народжені пізньою зимою і ранньою весною мають більший ризик захворіти на 5-8%, що пов'язане з епідеміями грипу, а також сказу і коров'ячої віспи), бактерій (дифтерія, фелінози, лептоспірози, лістеріози), грибків, гельмінтів, ускладнення при пологах, знижена маса при народженні, наявність в їжі алергенів. Пониження уваги у дитини, стиль виховання, самотність (безшлюбність) сприяє маніфестації захворювання, порушення зв'язку між батьками і дитиною, передача дитини від хворої матері в притулок підсилює, а в іншу сім'ю зменшує ризик захворювання. У числі чинників ризику і маніфестації захворювання належать нездатність переживати почуття задоволення і плавно простежувати очима рухомі предмети. Шизоїдні і шизотипічні розлади особи – це межові стани між нормою і шизофренією. Шизоїди не бажають і не випробовують задоволення від близьких відносин, включаючи сімейні; самотньо працюють; мало або взагалі не мають сексуальних зв'язків; не мають друзів і емоційно холодні. Шизотипічні особи мають ідеї відношення; дивні вірування; тілесні ілюзії; пишномовність мову; підозріле параноїдальне мислення; ексцентричність; підвищену соціальну тривожність. Ці форми часто зустрічаються у дітей, чиї батьки (батько) шизофреніки і можуть бути попередніми стадіями розвитку захворювання. Шизофренія має мультифакторну полігенну природу з ефектами епістазу.

2. Психогенетика аномальної і девіантної поведінки. Агресивність – це форма поведінки, націлена на образу або шкоду іншому, який не бажає цього. Діапазон успадкованості 0-0,98. Показано, що в міжіндивідуальні відмінності в агресивності приблизно рівний внесок роблять і розмаїття генотипів в популяції (коефіцієнт успадкованості рівний 0,40-0,54), і різноманіття середовищних чинників розвитку, причому останні представлені індивідуальним середовищем (підсилюючої відмінність членів однієї сім'ї), а вплив загального середовища відсутній. Агресивність характеризується високою емоційністю і активністю в дитинстві. Хромосомні порушення в основі підвищеної агресивності: синдром кільцевої Х-хромосоми, дефіцит ділянки 5 хромосоми (синдром котячого крику дитини), мікроделеція у 8 хромосомі, випадання ділянок в 15 (одержаної від батька) і 17 хромосомах. Знайдена кореляція агресивності з розумовою відсталістю, агресивності з підвищеною секрецією тестостерона сім`янниками, агресивності з підвищенням рівня серотоніну в мозку. В основі лежить генетичний дефект МАО-А (руйнує серотонін), рецепторів до серотоніну 1А і 1В (ген в 6 хромосомі) в лімбічної системі і корі мозку. Дефект гена в 6 хромосомі дає імпульсну агресію. Зменшення активності гена в 17 хромосомі, що кодуює транспортер серотоніна знижує агресивність. Дефект генів рецепторів 1 і 2 типів дофаміна і ферменту, що розщеплює дофамін, підсилює агресивність при шизофренії і стресі.

Антисоціальна поведінка. Конкордантність у ОЯБ 71%, у РЯБ – 34%, для молоді цифри вищі. Вплив середовища з віком угасає (0,07), а успадкованість (0,43) росте. Дослідження прийомних дітей показало генетичну детермінацію деяких форм злочинності. Серед злочинців багато психопатів, у 75% патологія ЕЕГ, при цьому є витончені здібності уникнення піймання і покарання. Вважається, що на цю ознаку (дуже широкою за обсягом і розумінню) впливають гени Х-хромосоми (ген МАО-А), гіпоглікемія (гіперсекреція інсуліну, деякі глікогенози, голод). Синдром тюремної баскетбольної команди (ХУУ) описаний попередньо.

Деякі етнопсихологічні архетипи, національний характер визначаються генами. У одного племені південноамериканських індійців (яномамо) описані войовничість, агресивність, забіякуватість, похмурість, жорстокість, збудливість, імпульсивність, непримиренність, при цьому виявлені порушення у вигляді мутації 7R гену рецептору дофаміну DRD4. Навпаки, у бушменів та східноазіатських селян ця мутація майже не зустрічається, що робить їх мирними. Інші мутації в цьому гені призводять до гіперактивності, підвищенної конфліктності, постійному пошуку гострих відчуттів. Для японців характерні емоційна стриманість, міжособова чутливість, що кодується невеликими мутантними формами гену серотонінового транспортеру (5HTTLPR).

Гомосексуалізм відомий у комах, птахів та ссавців. Коефіцієнт успадкованості 0,5, тобто конкордантність у ОЯБ 50%. Для чоловіків генетично пов'язаний із геном на кінці Х-хромосоми; окрім цього можлива комплексна дія декількох генів. В результаті третє проміжне ядро в гіпоталамусі в 2-3 рази менше норми. Средовищні чинники пов'язані із стресом у вагітної матері, в результаті чого відбувається циклічний тип секреції гонадоліберинів, за тим відіграє роль імпритинг. У жінок успадкованість не описана.

3. Наркоманії. Препарати, що впливають на психіку можна класифікувати так. 1) Пригноблюючі ЦНС – етиловий спирт, морфін з опійного маку), героїн, метадон, барбітурати (фенобарбітал, гексенал, тіопентал, нембутал, амінтал натрію, пентотал); вони знімають психо-емоційну напругу, але викликають яскраво виражену фізичну залежність, є снодійними. 2) Збудливі ЦНС – ефедрин, амфетамін, кокаїн, метедрін, екстазі (метілендіоксид метіламфетаміна), табакокуріння (містить нікотин, а в американських сортах індійців був галлюциноген в-карболін); вони стимулюють настрій, самооцінку, працездатність, але дуже впливають на серцево-судинну систему (тахікардія, гіпертонія), призводять до подальшої депресії, навряд викликають фізичну залежність. 3) Галюціногени – а) деліріанти (клеї, лаки, розчинники); б) малі психоделіки: тетрагідроканабінол (гашиш, марихуана), елеменін (мускатний горіх), бананадін (шкірка банану); в) великі психоделіки: диетіламідлізергинової кислоти (ЛСД), мескалін, псилобіцин, ібогаїн, гармалін (все з грибів і кактуса пейотля); викликають кольорові галюцинації, дають відчуття легкості тіла і польоту. Середовищні чинники наркоманій – не сумістність із соціальним довкіллям, стреси з подальшою депресією; генні чинники – зниження експресії генів ендорфінів і енкефалінів, які зв'язуються з опіатними рецепторами, що дає норму настрою (аналоги цих нейромедіаторів морфін і героїн легше і більш міцно зв'язуються з опіатними рецепторами); зниження синтезу серотоніна сприяє недостатній уяві; нестача сенсорного досвіду у художніх людей сприяє нестачі природнього андаміду, що утворюється у мозку з арахідонату, та компенсується галюциногенами-замісниками типу ЛСД, чинниками з коноплі, грибів мухоморів і кактусів пейотлів). Блокатор мембраних натрієвих каналів тетродотоксин з риби фугу сприяє зомбуванню людини.

Табакокуріння пов'язане з подібними механізмами – нікотин діє на N-холинергичні рецептори, нормалізуючи ЦНС (адренергічні рецептори працюють при екстремальних ситуаціях стресу), гіпоксія стимулює роботу мозку; виявляється особливо в осіб із підвищеною тривожністю через мутацію гена в 17 хромосомі.

В нормі нашої популяції печінка може переробити (знешкодити) 20 г етанолу за добу (С₂Н₅ОН дає СО₂ та Н₂О). Прийом постійно більших доз призводить до алкоголізму. Алкоголізм має стадії неврастенічну, наркотичну, енцефалопатичну. Етиловий спирт в організмі алкогольдегідрогеназою перетворюється на оцтовий альдегід, який альдегиддегідрогеназою, ксантиноксидазою, каталазою, цитохромом Р-450 перетворюється на оцтову кислоту, яка є нормальним метаболітом і згорає, даючи енергію. Оцтовий альдегід дуже токсична речовина, в сім`янниках зв'язується з ДНК, викликаючи мутації потомства (п'яне зачаття), а в мозку зв'язується з нейромедіаторами, утворюючи сполуки з галюціногенним і наркотичним ефектами, сприяючи виробництву ендорфінів. Лікування – отруєння шляхом блокади ферментів, що перетворюють оцтовий альдегід (тетурам або антабус з горілкою, аналогічно діють деякі гриби) для вироблення умовного рефлексу проти пияцтва. У людей є декілька варіантів гену альдегиддегідрогенази із зниженою активністю – в Європі таких людей до 20%, в Японії до 95%, гомозиготи по цьому варіанту не п'ють, споживають в 10 разів менше алкоголю, ніж носії інших форм гена, гетерозиготи споживають в 3 рази менше алкоголю. Інші форми гена навпаки підвищено активні і фермент швидко переробляє оцтовий альдегід, такі люди мають великий ризик захворіти на алкоголізм. Алкоголізм може бути двох типів, залежно від дії інших генів. Алкоголізм 1 типу помірний, розвивається пізно, пасивно-особистий, неагресивний, має великий вплив середовища, тому що за рахунок зміни гена в 17 хромосомі носій має високу тривожність. Алкоголізм 2 типу рано починається, агресивний і пов'язаний із злочинністю, на нього майже не впливає середовище, при цьому послаблений контроль над імпульсами жорстокості і антисоціальної поведінки, що пов'язане з мутацією промоторної частини гена МАО-А. Для жіночого алкоголізму конкордантність 70% і розвивається швидше, ніж у чоловіків і проходить важче, особливо у незаміжніх. Алкоголізм батьків (середовище) знижує ризик алкоголізму дітей через негативний приклад. (За Т.Парацельсом – немає отруйних речовин, є отруйні концентрації).