12.5 Громадський контроль

Громадський контроль — один з видів соціального контролю, який здійснюється об'єднаннями громадян та самими громадянами. Він є важливою формою ре­алізації демократії і способом залучення населення до управ­ління суспільством та державою.

Згідно зі ст. 38 Конституції України "громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування".

Суб'єктами громадського контролю є громадські об'єднання і політичні партії, професійні спілки, молодіжні та інші гро­мадські організації, органи самоорганізації населення, трудові колективи, збори громадян за місцем проживання, а також ок­ремі громадяни.

Усі суб'єкти гро­мадського контролю виступають від імені громадськості, а не держави. Їх контрольні повноваження зазвичай не мають юри­дично владного змісту, а рішення за результатами перевірок мають, як правило, рекомендаційний характер.

Характерною рисою громадського контролю є запобігання порушенням у сфері державного управління за допомогою за­собів суспільного впливу.

Об'єктом громадського контролю є діяльність органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також поведінка окремих громадян.

Своє право контролю над державними інституціями грома­дяни реалізують через різноманітні громадські об'єднання, що створюються на основі Закону України "Про об'єднання грома­дян".

Об'єднанням громадян є добровільне громадське форму­вання, створене на основі єдності інтересів для спільної реалі­зації громадянами своїх прав і свобод. Незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) об'єднання грома­дян відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян" визнається політичною партією або громадською організацією.

Профспілки як впливова громадська організація здійсню­ють громадський контроль через свої комітети, різноманітні контрольні комісії, збори первинних організацій за виконан­ням колективних договорів, дотриманням санітарних умов і техніки безпеки на виробництві, вимог трудового законодавс­тва, законодавчих та нормативних актів з питань соціального захисту.

Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. надає право об'єднанням споживачів: здійснювати контроль за додержанням прав громадян як споживачів; проводити незалежну експертизу та випробування продукції; разом з відповідними державними органами здійснювати контроль за якістю продукції, торговельного та інших видів обслуговування, застосування цін; вносити в правоохоронні органи та органи державного управління матеріали про притягнення до відповідальності осіб, винних у випуску та реалізації неякісної продукції, тощо.

Представників деяких громадських угруповань наділено правом складати протоколи про адміністративні правопорушення. Це народні дружинники, громадські мисливські, лісові інспектори, інспектори рибоохорони та ін., які мають повноваження здійснювати перевірку додержання законодавства у відповідних сферах діяльності.

Основним методом громадського контролю є перевірка вико­нання вимог чинного законодавства та прийнятих рішень на підконтрольних об'єктах. Вона може здійснюватись як само­стійно, так і разом з органами державного контролю.

До основних елементів громадсько-контрольної системи за владою можна віднести такі:

• спостережні групи та організації, зорієнтовані на прове­дення моніторингу взаємовідносин громадян з державними ін­ституціями;

• розвиток практик незалежних громадських експертиз владних політичних та економічних стратегій, рішень та конт­роль за їх реалізацією;

• громадський моніторинг підготовки та виконання рішень органами влади, надання останнім експертних пропозицій;

• активну позицію засобів масової інформації у питаннях представлення і відстоювання суспільних інтересів.

Основою розвитку і функціонування системи громадського контролю є відкритість і прозорість діяльності органів публіч­ної влади. Відкритість державної влади випливає з конститу­ційного проголошення в Україні права громадян брати участь в управлінні суспільними справами.

Прозорість влади означає її чесність та відвертість, відпові­дальність, підзвітність та підконтрольність громадськості, прогнозованість, адекватність суспільним реаліям, чутливість до альтернатив розвитку політики, уважну до різних позицій гро­мадян, що організовує процес прийняття рішень за участю гро­мадян.

Розділ 4 ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ЦЕНТРАЛЬНИХ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ