1.5 Мета, завдання, зміст навчальної дисципліни «Державне та регіональне управління»

Основна мета навчальної дисципліни «Державне та регіональне управління» - формування у студентів сучасного мислення та спеціальних знань у галузі управління на національному та регіональному рівнях; набуття умінь та формування компетенцій, необхідних для виконання функцій та реалізації повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування.

У процесі вивчення навчальної дисципліни студент має опанувати відповідну сукупність знань, вмінь та навичок, які повинні сприяти загально професійній підготовці майбутніх спеціалістів і забезпечити належне виконання ними покладених завдань у сфері управління. Він повинен знати:

• теоретико-методологічні засади формування загальнодержавної та регіональної політики;

• закономірності управління на державному та регіональному рівнях;

• особливості державного управління в різних сферах суспільного розвитку та на різних рівнях;

• методичні та організаційні основи управління розвитком суспільства;

• існуючі моделі державного управління, вітчизняну систему та структуру органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх компетенції;

• законодавчі та нормативно-правові засади діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

• концептуальні засади реформування системи державного управління та місцевого самоврядування, напрями вдосконалення управління національним та регіо­нальним розвитком.

Результати вивчення дисципліни сприятимуть формуванню сучасного економічного мислення, виробленню навичок у застосуванні форм і методів державного та регіонального управління у майбутній практичній діяльності.

Зміст навчальної дисципліни «Державне та регіональне управління»:

Змістовий модуль 1. Теоретико-методологічні засади державного та регіонального управління.

Тема 1. Основи теорії державного управління.

Тема 2. Державна влада та державне управління.

Тема 3. Державне управління в окремих сферах суспільного розвитку.

Тема 4. Роль різних гілок влади у процесі державного управління.

Тема 5. Державне управління на регіональному рівні.

Змістовий модуль 2. Конституційні засади побудови структур державного управління в Україні.

Тема 6. Система органів державної влади в Україні: конституційні основи їх функціонування, роль в управлінні.

Тема 7. Центральні органи виконавчої влади в Україні.

Тема 8. Регіональні органи державного управління.

Тема 9. Місцеве самоврядування та його особлива роль у державному управлінні.

Змістовий модуль 3. Менеджмент органу державної влади.

Тема 10. Внутрішня організація та управління органу державної влади.

Тема 11. Державна служба в Україні.

Тема 12. Ефективність державного управління. Державний контроль у сфері виконавчої влади.

Змістовий модуль 4. Взаємодія органів публічної влади центральних та регіональних органів управління.

Тема 13. Відносини органів публічної влади в системі управління.

Тема 14. Розвиток системи державного та регіонального управління.

Тема 2 ДЕРЖАВНА ВЛАДА ТА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ

1. Держава як суб’єкт управління суспільними процесами.

2. Державна влада як складова державно-владного механізму.

3. Цілі державного управління.

4. Функціональна структура державного управління.

5. Сутність і систематизація методів державного управління.

6. Організаційна структура державного управління.

7. Світовий досвід державного управління.

2.1 Держава як суб’єкт управління суспільними процесами

Розглянемо характеристики держави та її управ­лінську взаємодію із суспільством:

1. Держава розглядається як юридичний взаємозв'язок лю­дей, які живуть на певній території.

2. Держава є формою суспільства, за допомогою якої воно стає впорядкованим, сталим, і, як наслідок, розвивається.

3. Держава має керуватися правовими нормами сама та за­проваджувати принципи справедливості, гуманізму, правди і порядку.

4. Держава становить собою механізм віддзеркалення та забезпечення спільних для всіх, інтегрованих потреб, інтере­сів і цілей життєдіяльності людей, які мають єдине грома­дянство.

5. Більшість країн, що вступили або вступають на шлях ін­формаційного розвитку суспільства, стикаються з проблема­ми, що вирішуються за наявності високого рівня розвитку дер­жавного управління.

6. Держава через власні механізми та апарат забезпечує здійснення своїх конституційно визначених завдань і функ­цій.

7. Держава виступає як система представлення спільноти людей на світовій арені у взаємовідносинах з іншими країна­ми та народами.

Держава — це універ­сальна суспільно-політична організація, яка володіє публічною владою і спеціалізованим апаратом управління соціальними процесами в межах певної території, на яку поширюється її су­веренітет.

Основним завданням держави є організація соціальної при­мусової влади з метою забезпечення захисту спільних інтересів суспільства.

Можна виділити декілька суспільних функцій держави, які притаманні їй на сучасному етапі і на реалізацію яких спрямо­вана система державного управління:

• політична (забезпечення цілісності того суспільства, фор­мою якого вона виступає);

• соціальна (забезпечення прав і свобод кожного громадя­нина);

• економічна (створення організаційно-правових умов ефективної економічної діяльності суспільства);

• екологічна (створення нормативно-правових умов захис­ту та безпеки довкілля);

• зовнішня (зміцнення співробітництва з іншими держав­ами, сприяння розвитку міждержавних структур).

У процесі суспільного розвитку сформувались різні типи держав, які поділяються:

• за класовою природою: рабовласницькі, феодальні, бур­жуазні, соціалістичні;

• формою правління: монархічні, республіканські, прези­дентські, парламентські;

• устроєм політичної організації: унітарні, федеративні, конфедеративні;

• характером політичного режиму: демократичні, автори­тарні, тоталітарні, диктаторські, деспотичні, ліберальні тощо.

Залежно від того, за яким принципом відбувається структурування держави, формуються різні системи державного управління, а саме:

Класова система. Держава = ∑ класів (каст). Система дер­жавного управління, побудована за такою структурою, базу­ється на специфічних функціях кожного класу (касти).

Галузева система. Держава = ∑ галузей народного госпо­дарства. Державний розвиток ототожнюється з розвитком на­родного господарства, його окремих галузей. Галузева система є основою управління народним господарством України. Вищій виконавчій орган - Кабінет Міністрів України - складається з міністрів, керівників галузей народного господарства.

Регіональна система. Держава = ∑ територій. Галузі народ­ного господарства перетворюються з мети на засіб розвитку, основною метою якого є покращення якості життя. Сталий розвиток територій стає базовим поняттям. Регіональний підхід у державному управлінні західноєвропейських країн почав реалізовуватись в 70 - 80-х роках XX ст.

У розвинутих країнах відбувається пошук оптимальної структури демократичної, соціальної, правової держави з рин­ковою економікою.

Істинна сутність демократич­ної держави виражається у такій організа­ції державної влади в суспільстві, яка забезпечує суверенітет народу, реалізацію його волі, владу більшості при охороні прав меншості, істотні права людини і права громадянина на рівні міжнародних стандартів.

Сутність соціальної держави забезпечує така організація державної влади у суспільстві, за якої:

• усім членам суспільства надаються соціальні послуги (організація безоплатної освіти, медич­ного обслуговування, визначення максимального терміну ро­бочого часу, обов'язкових днів відпочинку, оплачувана відпуст­ка тощо);

• здійснюється підтримка за рахунок державного бюджету і в інших формах тих прошарків суспільства, які знаходяться у найгірших економічних умовах, виявляєть­ся особлива турбота про дітей, жінок, молодь, інвалідів;

• вживаються заходи щодо згладжування соціальної нерів­ності;

• не виключається домінування певної соціальної групи в суспільстві, проте вона (соціальна група) вживає заходи щодо поліпшення добробуту населення країни.

Серед основних умов, яким повинна відповідати правова дер­жава, виокремлюють: наявність широкого справедливого за­конодавства, яке відповідає світовим нормам людського існу­вання; дотримання цього законодавства; поділ влади на за­конодавчу, виконавчу, судову; незалежність судової влади і її незаперечний авторитет у суспільстві; відповідальність дер­жави перед кожною особою, яка, у свою чергу, дотримується законів і підкоряється державній дисципліні; наявність певної політичної культури державних службовців і членів суспіль­ства; підзвітність посадових осіб громадянам безпосередньо або через представницькі органи.