7.2 Міністерства України та їх повноваження

Міністерство (від лат. ministro, що означає керую, служу) — центральний у державі орган виконавчої влади, який здійс­нює державне управління в певній галузі чи сфері життя.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утво­рюються, реорганізовуються та ліквідовуються Кабінетом Міністрів України.

За характером діяльності вони поділяються на галузеві, тоб­то ті, які керують певною галуззю (наприклад, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство охорони здоров'я України та ін.) та функціональні — ті, на які покладено вико­нання певної і водночас основної функції (наприклад, у сфері праці та соціальної політики — Міністерство соціаль­ної політики України, у сфері фінансів — Міністерство фінансів України).

В Україні у системі центральних органів виконавчої влади функціонують такі міністерства (взагалі 16):

• Міністерство аграрної політики та продовольства України;

• Міністерство внутрішніх справ України;

• Міністерство екології та природних ресурсів України;

• Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

• Міністерство енергетики та вугільної промисловості України;

• Міністерство закордонних справ України;

• Міністерство інфраструктури України;

• Міністерство культури України;

• Міністерство надзвичайних ситуацій України;

• Міністерство оборони України;

• Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;

• Міністерство охорони здоров`я України;

• Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України;

• Міністерство соціальної політики України;

• Міністерство фінансів України;

• Міністерство юстиції України.

Міністерства є єдиноначальними органами. Вони очолюють­ся міністрами, які призначаються на посаду і звільняються з посади в установленому порядку Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України, входять до складу Кабіне­ту Міністрів України і за посадою належать до політичних діячів.

Міністерство як центральний орган будується за такою схе­мою: керівництво (Міністр, перші заступники, заступники, ко­легія) — виробничі структурні підрозділи (управління, відді­ли) — штабні підрозділи, що займаються організаційною діяльністю всередині міністерства (бухгалтерія, управління кадрів та ін.). Апарат міністерства складається з державних службовців і очолюється першим заступником міністра. Мі­ністерство може мати підпорядковані йому підрозділи (орга­ни), у тому числі територіальні (регіональні), які становлять "систему міністерства".

У цілому діяльність міністерств об'єднує два типи функцій: функції із забезпечення аналітико-консультативної допомоги у виробленні та здійсненні політики міністрів у відповідних сек­торах державного управління; функції забезпечення задово­лення потреб суспільства і держави.

Міністерство в межах своїх повноважень на основі та на ви­конання актів законодавства видає накази, організовує і конт­ролює їх виконання. Рішення міністерства є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, представницьки­ми органами, підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, та громадянами.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компе­тенції міністерства, обговорення найважливіших напрямів йо­го діяльності утворюється колегія міністерства.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку науки і техніки, обговорен­ня найважливіших програм та інших питань у міністерстві може утворюватися науково-технічна (наукова) рада з науков­ців і висококваліфікованих фахівців.