Тема 12 ефективність державного управління.

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

1. Соціальна ефективність державного управління.

2. Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.

3. Поняття та види контролю в державному управлінні.

4. Контроль, інституціалізований за гілками державної влади.

5. Громадський контроль.

12.1 Соціальна ефективність державного управління

Ефективність управління — це результат, зістав­лений із затратами на його досягнення.

Критерії ефективності становлять собою ознаки, сторони, прояви управління, аналізуючи які можна визначати рівень і якість управління, його відповідність потребам та інтересам су­спільства.

Соціальна ефективність державного управління розкриває результати функціонування системи, тобто сукупності суб'єкта і керованих об'єктів державного управління, має комплексний характер.

Беручи до уваги зазначене, розрізняють три основних понят­тя ефективності державного управління:

• загальну соціальну ефективність державного управління;

• ефективність організації і функціонування суб'єктів дер­жавного управління;

• ефективність діяльності управлінських органів і посадо­вих осіб.

До критеріїв загальної соціальної ефективності державно­го управління можна віднести:

1. рівень продуктивності праці, співвіднесений зі світовими параметрами за її відповідними видами;

2. темпи і масштаби приросту національного багатства;

3. рівень життя населення порівняно зі стандартами розви­нутих країн;

4. впорядкованість, безпеку, сталість та надійність суспіль­них відносин, їх відтворення з наростаючим позитивним ре­зультатом.

Зусиллями держави повинні забезпечуватися: економічна безпека, внутрішньополітична безпека, соціальна безпека громадян.

Для оцінки ефективності державного управління в країнах світу Світовим банком використовуються такі критерії:

• врахування думки населення (свобода слова, свобода об'єднань, наявність вільних ЗМІ) і підзвітність державних органів;

• політична стабільність і відсутність насилля;

• ефективність роботи уряду;

• якість законодавства;

• верховенство закону;

• боротьба з корупцією.

Ефек­тивність організації і функціонування суб'єктів державного управління характеризує якість (рівень) всієї сукупності органів державної влади і місцевого самоврядування:

1. цілеорієнтованість організації і функціо­нування державно-управлінської системи;

2. витрати часу на вирішення управлінських питань і здійснен­ня управлінських операцій;

3. стиль функціонування державно-управлінської системи, її підсистем та інших органі­заційних структур (практика управлінської поведінки конкретних посадових осіб);

4. складність організації суб'єкта державного управління, його підсистем і ланок (організаційна структура);

5. загальні (сукупні — економічні, соціальні, технічні, кадрові та ін.) витрати на утримання і забезпечення функ­ціонування державно-управлінської системи.

Критерії ефективності діяльності управлінських органів і посадових осіб:

1. ступінь відповідності напрямів, змісту і результатів управлін­ської діяльності органів і посадових осіб тим її параметрам, які відображені у їхньому правовому статусі;

2. законність рішень і дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб;

3. реальність управлінських впливів;

4. зміст управлінських актів з погляду відображення в них запитів і по­треб людей, спрямованості на їх добробут і розвиток;

5. характер і обсяг взаємозв'язків від­повідних органів державної влади чи органів місцевого само­врядування та їх посадових осіб з громадянами, їх об'єднан­нями і колективами;

6. міра забезпечення в рішеннях і діях ор­гану і його посадових осіб престижу держави як похідної імі­джу влади;

7. правдивість і доцільність управлінської інформації, яка видається органами та їх посадовими особами;

8. морально-ідеологічний вплив управлінської діяльності на "зовнішнє" середовище, на людей;

9. сумісність державних органів з управлінською системою;

10. якість надання адміністратив­них послуг.

У свою чергу критеріями оцінки якості надання адміністративної послуги є показники, які визначають рівень задоволення потреб та інтересів одержувача, професійність діяльності адміністративних органів: результативність, своєчасність, доступність, зручність, відкритість, повага до одержувача, професійність.

Ефективність державного органу доцільно також розглядати з огляду на такі її види, як індивідуальна, групова, організаційна.

Індивідуальна ефективність - знаходиться на базовому рівні організації і відображає рівень виконання завдань конкретни­ми працівниками організації. До факторів індивідуальної ефективності належать: знання, вміння, здібності, ставлення до праці, мотивація, мо­ральність, стрес, відповідальність, ініціативність.

Групова ефективність - є або простою сумою вне­сків всіх членів групи, або виступає наслідком реалізації принципу синер­гізму (це дещо більше, ніж сума окре­мих внесків, внаслідок спільних дій і узгодженого з іншими внеску кожного з учасників колективної діяльності). Групова ефективність визначається такими факторами: взаємодія; розподіл обов'язків і повноважень; лідерство; владні відносини, норми поведінки; ролі; статус; структура.

Організаційна ефективність - включає індивідуальну і групо­ву ефективність, однак перевищує їх суму за рахунок синер­гічних ефектів. Визначальними факторами організа­ційної ефективності є зовнішні умови, обрана стратегія, техно­логії, що використовуються, організаційна структура, органі­заційна культура, процеси.

Можна визначити такі канали аналізу й оцінки державного управління:

• суспільні інс­титути: громадяни, сім'я, трудові колективи, громадські об'єднання, державні структури;

• зві­ти органів державної влади та органів місцевого самовря­дування, а також їх посадових осіб;

• ма­сові обговорення і голосування (референдуми) з різних питань життя країни, її регіонів, територіальних громад і тру­дових колективів;

• громадська думка - здійснюється зіставлення, порівняння рівня і результатів управління з потребами й інтересами, ідеалами й очікування­ми людей;

• засоби масової інформації (телебачення, радіо, преса);

• звернення громадян - структура і зміст, предмет і адресність звернень дуже точно відображають життя людей.