12.2 Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади

Оцінка досягнення цілей діяльності ор­гану державної влади різними суб'єктами здійснюється з різ­них позицій:

Громадянина цікавлять досягнуті результати цієї діяль­ності як для усвідомлення правильності обраного курсу соці­ального та економічного розвитку, так і для прийняття особис­того рішення в період виборів.

Законодавця мають цікавити передусім можливі наслідки цієї діяльності, а також результа­ти та обсяг діяльності для виділення коштів з бюджету.

Державного службовця — характер діяльності для досяг­нення цілей, що поставлені перед органом.

Доцільно оцінювати ефективність діяльності ор­гану державної влади на всіх стадіях:

• при формуванні пропозицій щодо цілей державної полі­тики та їх реалізації;

• при правовому їх закріпленні або затвердженні;

• на етапах визначення необхідних та достатніх ресурсів;

• при наданні послуг або виробництві товарів з метою ре­алізації визначених цілей;

• при оцінюванні досягнення визначених цілей.

Інтегрованими показниками ефективності фун­кціонування органів управління є оцін­ки заздалегідь підготовлених експертів та опитування грома­дян з приводу задоволення населення реалізацією цілей діяльності органу управління. За їх допомогою можна оцінити: ступінь виконання поставлених перед органом завдань; адек­ватність якості наданих послуг потребам громадян, їх готов­ність сплачувати ці послуги; задоволення громадян діяльністю даного органу тощо.

Для систематичного та підсумкового контролю ефективності діяльності органу виконавчої влади, найбільш логічним є такий порядок оцінки:

1. Аналіз технологічних процедур розробки та затвердження програми діяльності органу державної влади з визначенням діагностованих цілей.

2. Аналіз бюджету органу.

3. Експертиза функціональної та організаційної структури органу державної влади відповідно до цілей його функ­ціонування.

4. Аналіз ресурсного, в тому числі інформаційного та кадро­вого забезпечення реалізації цілей діяльності органу держав­ної влади.

5. Дослідження основних показників "випуску" (тобто на­дання послуг та забезпечення випуску товарів) у визначеній кількості, якості з дотриманням ефективності його виробниц­тва.

6. Проведення поточного контролю ефективності вико­ристання бюджетних коштів та ефективності діяльності дер­жавних службовців з досягнення визначених цілей органу дер­жавної влади.

7. Проведення громадського оцінювання діяльності органу шляхом залучення спеціально підготовлених експертів та опи­тування громадян з приводу задоволення населення діяльніс­тю цього органу.

У розвинутих країнах набув поширення такий метод ком­плексної оцінки ефективності діяльності державних службов­ців, як управління за цілями. Цей метод заснований на оцінці досягнення службовцем цілей, накреслених на конкретний термін. Передбачає систематичне обговорення рівня досягнен­ня цілей. Вимагає чіткого кількісного визначення цілей і тер­мінів їхнього досягнення.

12.3 Поняття та види контролю в державному управлінні

Сутність контролю у сфері державного управління полягає у формуванні передумов, за яких органи влади діяли б відповідно до своїх повноважень і визначеного політичного курсу та забезпечували реалізацію поставлених перед ними за­вдань.

Процес контролю визначається як діяльність об'єднаних у певну структуру суб'єктів контролю, спрямована на досягнення управлінських цілей і заснована на використанні принципів, типів, методів і технологій контро­лю.

Суб'єктами контролю в державному управлінні виступають органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відомчі органи, структурні підрозділи зазначених органів, гро­мадські організації, колективні та колегіальні органи управ­ління тощо.

Об'єктами контролю є: цілі, стратегії, процеси, функції і за­вдання, параметри діяльності, управлінські рішення, органі­заційні формування, їх структурні підрозділи та окремі вико­навці.

Взаємопов'язана сукупність контролюючого суб'єкта, контрольних дій та контрольованого об'єкта є організаційною системою контролю.

Реалізація функції контролю в державному управлінні здій­снюється за такими основними етапами:

• визначення параметрів контролю — показників, кри­теріїв, норм, нормативів, стандартів функціонування управлін­ської системи;

• діагностика фактичного стану справ у функціонуванні та розвитку об'єкта управління;

• здійснення аналізу рівня відповідності фактичного стану керованих об'єктів встановленим параметрам їх функціону­вання та розвитку;

• встановлення напрямів і причин відхилень у розвитку об'єктів управління;

• вироблення рекомендацій щодо удосконалення механіз­мів державного управління.

Ефективність контрольної діяльності в державному управ­лінні суттєво визначається оптимальним використанням і поєднанням різних видів контролю.

1) З погляду організаційного взаємозв'язку контролюючого суб'єкта і контрольованого об'єкта розрізняють такі види контролю: зовнішній (надві­домчий) і внутрішній (внутрішньовідомчий).

Зовнішній контроль здійснюється органами, які мають кон­трольні повноваження щодо організаційно непідпорядкованих об'єктів і в основному стосуються однієї зі сторін їх діяльності. Різновидами зовнішнього контролю є президентський, парла­ментський, органів виконавчої, судової влади, прокурорський нагляд. Зазначені види контролю здійснюються органами дер­жавної влади, які наділені спеціальними контрольними повно­важеннями, та спеціально утвореними установами й організаціями. Суб'єктами зовнішнього контролю можуть також бути політичні партії та громадські організації.

Внутрішній контроль спрямований на діяльність органів, які перебувають в адміністративній підпорядкованості, й на вирішення завдань, що стоять перед конкретним органом дер­жавного управління.

У процесі здійснення внутрішнього контролю використову­ються такі його форми: інспектування; заслуховування звітів, повідомлень; ревізії; перевірки; обстеження; запити; моніто­ринг; експертиза; рейди та огляди; розгляд скарг, повідом­лень.

2) У державному управлінні розрізняють такі види контролю: управлінський і бюджетний.

Управлінський контроль — це процес спостереження і регу­лювання діяльності органів державної влади та органів місце­вого самоврядування, їх матеріальних придатків з метою по­легшення виконання організаційних завдань.

Бюджетний контроль здійснюється у формі різного роду пе­ревірок з метою виявлення відповідності здійснюваних видат­ків попередньо затверджуваним кошторисам.

3) За етапами проведення контролю щодо часового його здійс­нення у процесі державного управління розрізняють поперед­ній, або превентивний, поточний, або оперативний, та підсум­ковий контроль.

Мета попереднього (превентивного) контролю полягає в попередженні та профілактиці можливих порушень.

Поточний контроль відбувається безпосередньо у процесі роботи й передбачає регулювання поведінки підлеглих, обгово­рення проблем, що виникають, виявлення відхилень від планів, інструкцій тощо.

Мета підсумкового контролю полягає у порівнянні одержа­них результатів із запланованими та перевірці виконання рі­шень, винесених контролюючими органами.

Для забезпечення ефективності контролю він має відпові­дати таким вимогам: об'єктивності; плановості; систематич­ності; комплексного підходу до оцінки стану справ; гласності; дієвості; особистої відповідальності керівника за стан і органі­зацію контролю.

Стан і поведінка об'єкта контролю визначається за допомо­гою методів контролю. Методи контролю у державному управ­лінні — сукупність способів практичної реалізації контрольної функції органів державної влади як складової механізму управ­ління певними об'єктами державного управління.

Серед методів контролю, що найбільш широко застосовуються органами державної влади у процесі здійснен­ня контрольної діяльності, можна виокремити: експертні оцін­ки; статистичні методи; методи аналізу-порівняння, узагальнен­ня; методи логічного осмислення розвитку об'єктів контролю.

До основних ознак ефективного контролю належать: стратегічна спрямованість, орієнтація на результати, своєчасність, адекватність, гнучкість, економічність.