8.4 Управління факультативними територіальними одиницями

Територіальна локалізація соціальних, економічних, екологічних проблем далеко не завжди збігаєть­ся з адміністративно-територіальними межами. Це створює певні управлінські проблеми. Для їх вирішення на державно­му рівні мають бути розв'язані питання управління територія­ми, які не є адміністративно-територіальними одиницями. У науковій літературі такі території називають факультативни­ми територіальними одиницями.

До основних територіальних одиниць належать території, межі яких сталі. Законодавство не визначає кінцевого терміну дії цих меж. Такими є адміністративно-територіальні одиниці та територіальні округи. В Україні адміністративно-територіальні одиниці - це області, райони, села, селища, міста.

Територіальний округ - функціональна територіаль­на одиниця, яка утворюється для виконання державни­цьких або освітньо-культурологічних завдань.

До таких відносяться судові, військові, транспортні (заліз­ничні, басейнові), освітні територіальні округи.

До факультативних територіальних одиниць відносяться екологічні зони, зони територіальної охорони, спеціальні (вільні) економічні зони, а також території з іншими видами спеціаль­них режимів господарської діяльності.

Екологічні зони - це територіальні одиниці, які хара­ктеризуються спеціальними умовами функціонування та охорони навколишнього середовища.

Екологічні зони поділяються на:

• природно-заповідні зони - ділянки суходолу або водно­го простору, природні комплекси яких мають особливе приро­доохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне значення, а також прилегла охоронна територія;

• курортні зони - зони, які мають особливе рекреаційне значення, і це визначає їх економічну спеціалізацію;

• зона екологічного лиха - територія, в межах якої відбули­ся стійки негативні, несумісні з життєдіяльністю людини, зміни навколишнього середовища.

Зони територіальної охорони - територія, яка вста­новлюється для прикриття, охорони і захисту державно­го кордону, морського узбережжя, острівних зон, важ­ливих об'єктів і комунікацій, а також режимні територі­альні одиниці.

Спеціальна (вільна) економічна зона (СЕЗ) - тери­торія, на якій діє спеціальний правовий режим економі­чної діяльності, і яка має особливий юридичний і митно-економічний статус.

Спеціальні економічні зони - господарські анклави, які мають безмитний або піль­говий режим ввезення або вивезення товарів, певну відособле­ність у торговельному й валютно-фінансовому відношенні від решти території приймаючої країни.

Відповідно до закону, метою створення СЕЗ є залучення інвестицій і сприяння їм, активізація спільно з іноземними ін­весторами підприємницької діяльності для нарощування екс­порту товарів і послуг.

Статут, строк і територію СЕЗ визначає для кожної СЕЗ Верховна Рада України прийняттям відповідного закону.

На території України можуть створюватися такі різновиди СЕЗ:

• вільні митні зони і порти;

• транзитні зони;

• митні склади;

• технологічні парки і технополіси;

• комплексні виробничі зони;

• туристсько-рекреаційні зони;

• страхові і банківські зони.

СЕЗ створюються Верховною Радою (ВР) з ініціативи Президента України, Кабінету Міністрів (КМ), місцевих рад або місцевої державної адміністрації.

Управління СЕЗ здійснюється на двох рівнях. Перший рі­вень - це державне регулювання розвитку СЕЗ, другий - управління безпосередньо на місці.

Для іноземних інвесторів необхідно створити умови, що за­безпечують прискорену адаптацію їх до особливостей роботи в приймаючій країні, а також виходу на її внутрішній ринок. Для створення таких умов проводяться такі заходи:

• цілеспрямоване та диференційоване зниження (відміна) податків;

• установлення прискорених строків амортизації основних фондів;

• звільнення від митного оподаткування та експортно-імпортних податків продукції;

• надання різноманітних пільг при оплаті оренди території та об'єктів інфраструктури;

• зниження плати за ресурси;

• надання більш привабливих умов кредитування й страху­вання.

Дослідження останніх років показали, що інвестори надають великого значення політичній стабільності в приймаючій країні, ставленню її уряду і населення в цілому до приватних інвести­цій, традиціям поваги до міжнародних зобов'язань тощо.

До територій з іншими видами спеціальних режимів госпо­дарської діяльності можна віднести виключну (морську) еконо­мічну зону України.

Виключна (морська) економічна зона України - морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй на­лежать.